Ухвала суду № 40336464, 19.08.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" серпня 2014 р. м. Київ К/9991/82200/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Кошіля В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Любарського споживчого товариства Любарської райспоживспілки

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2010 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2011 року

у справі № 2а-6785/09/0670

за позовом Любарського споживчого товариства Любарської райспоживспілки

до Державної податкової інспекції у Любарському районі Житомирської області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Любарське споживче товариство Любарської райспоживспілки (далі - Любарське СТ Любарської РСС; позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Любарському районі Житомирської області (далі - ДПІ у Любарському районі Житомирської області; відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000132301/0 від 06 серпня 2009 року та № 0000142301/0 від 06 серпня 2009 року.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2011 року, в позові відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2010 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2011 року та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить відмовити в її задоволенні, а постановлені у справі судові рішення залишити без змін.

Крім того, ДПІ у Любарському районі Житомирської області заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - ДПІ у Любарському районі Житомирської області на Чуднівську міжрайонну державну податкову інспекцію у зв'язку з реорганізацією, яке згідно із статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку Любарського СТ Любарської РСС з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2007 року по 31 березня 2009 року, за результатами якої складено акт № 10/23-01/01750016 від 27 липня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Любарському районі Житомирської області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000132301/0 від 06 серпня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 58 956,00 грн. (41 707,00 грн. - основний платіж, 17 249,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0000142301/0 від 06 серпня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 855,00 грн. (570,00 грн. - основний платіж, 285,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення товариством підпунктів 4.1.1, 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпунктів 5.3.1, 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) у зв'язку з невключенням до складу валового доходу списаного пайового фонду в розмірі 72 955,00 грн., поворотної фінансової допомоги, отриманої від Любарського кооперативного ринку, в розмірі 3 883,00 грн., протиправним віднесенням витрат на оренду транспортних засобів та транспортних витрат до складу валових витрат як таких, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а також безпідставним включенням до складу валових витрат вартості товарів, в подальшому списаних внаслідок крадіжок.

Крім того, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) з огляду на неправомірне формування податкового кредиту при придбанні товарів, в подальшому списаних внаслідок крадіжок.

Відмовляючи в позові, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що порушення Любарським СТ Любарської РСС вимог Закону № 334/94-ВР та Закону № 168/97-ВР, встановлені актом перевірки № 10/23-01/01750016 від 27 липня 2009 року, підтверджуються постановою Любарського районного суду Житомирської області від 29 вересня 2009 року у справі № 3-1167/09, якою до адміністративної відповідальності притягнуто голову правління позивача ОСОБА_3 за частиною 1 статті 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме - за ведення податкового обліку з порушенням встановленого порядку.

Проте, колегія суддів не може визнати вказані доводи обґрунтованими, зважаючи на таке.

Відповідно до частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції) вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Диспозиція наведеної правової норми прямо вказує на те, що постанова суду у справі про адміністративний проступок є обов'язковою для суду, який розглядає справу.

Разом з тим, вказане положення встановлює межі обов'язковості зазначеного різновиду судових рішень для адміністративного суду, що розглядає конкретну адміністративну справу.

Така обов'язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої прийнято відповідну постанову.

Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені в постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Водночас не можна вважати обов'язковими обставини щодо діяння фізичної особи, встановлені під час розгляду справи про її адміністративний проступок, при оцінці правомірності поведінки юридичної особи, працівником (представником) якої є ця фізична особа, якщо йдеться про відповідальність за порушення юридичною особою законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Таким чином, суду під час розгляду даної справи на підставі встановлених фактів, у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин, встановлених постановою Любарського районного суду Житомирської області від 29 вересня 2009 року у справі № 3-1167/09, слід самостійно кваліфікувати поведінку позивача як юридичної особи та дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням норм податкового законодавства.

Враховуючи те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі з метою об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

При новому розгляді справи суду слід врахувати, що згідно з частиною 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Замінити в даній справі відповідача - Державну податкову інспекцію у Любарському районі Житомирської області її правонаступником - Чуднівською міжрайонною державною податковою інспекцією.

Касаційну скаргу Любарського споживчого товариства Любарської райспоживспілки задовольнити частково.

Скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2011 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Кошіль В.В.