Ухвала суду № 40336455, 18.08.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" серпня 2014 р. м. Київ К/800/49228/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Моторного О.А.

Цвіркуна Ю.І.

при секретарі Гончар Н.О.

за участю представника позивача - Батрак І.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2013

у справі № 816/2433/13-а

за позовом Приватного підприємства «Ареал»

до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Ареал» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби, правонаступником якої є Полтавська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області, від 25.03.2013 № 0000352200 та № 0000362200.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.06.2013 у задоволенні позовних вимог відмовлено, з підстав правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2013 рішення суду першої інстанції скасовано; прийнято нову постанову, якою позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Ареал» з питань правомірності декларування податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.02 по 31.05.2012, складено акт № 169/22/30296539 від 08.02.2012, в якому зафіксовано порушення: п. п. 138.1, 138.2, 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податок на прибуток у розмірі 347 522,70 грн.; п. 188.1 ст. 188, п. п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме: підприємством до податкового кредиту включено суми податку на додану вартість, у зв'язку з придбанням товарів, які проведено на підставі безтоварності операцій по ланцюгу постачання товару, чим завищено суму податкового кредиту на загальну суму 330 973,69 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 25.03.2013 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000352200 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 413 807,11 грн., у т.ч.: 330 973,69 грн. основного платежу та 82 833,42 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000362200 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 434 403,75 грн., у т.ч.: 347 523 грн. основного платежу та 86 880,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Також судами встановлено, що 17.04.2012 між позивачем (покупець) та ТОВ «Ангстрем Континенталь» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 17-04/12, згідно п. 1.1. умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, покупець зобов'язується прийняти та оплатити сою (зерно).

21.05.2012 між позивачем (покупець) та ТОВ «Ангстрем Континенталь» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 21-05/12, згідно умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити сою (зерно).

19.02.2012 між позивачем (покупець) та ТОВ «Ліга» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 19/0212-С, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (зерно сої).

16.03.2012 між позивачем (покупець) та ТОВ «Матадор» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 16/0312-С, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (зерно сої).

18.03.2012 між позивачем (покупець) та ТОВ «Ліга» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 18/0312-С, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (зерно сої).

25.03.2012 між позивачем (покупець) та ТОВ «ВК «Віконні системи» (продавець) укладено договір купівлі-продажу №25/0312-С, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (плита дорожня ПДС 3 х 2 х 0,16).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що укладання договорів та перерахування за ними коштів при одночасній недоведеності фактичного виконання послуг фактично було спрямовано на отримання позивачем необґрунтованої податкової вимоги за даними договорами, а понесені за цими договорами витрати не можуть бути визнані такими, що пов'язані з господарською діяльністю позивача (правомірними).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що на підтвердження виконання кожного окремого договору позивачем було надано перелік первинних документів, які свідчать про реальне здійснення господарських операцій з вищевказаними контрагентами.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Слід зазначити, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Приймаючи судові рішення по даній справі, суди попередніх інстанцій посилались на докази, які є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій (купівлі-продажу товарів), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування податкового кредиту позивача, податковий орган вказував, що операції між позивачем та вищезазначеними контрагентами були нікчемними.

В даному випадку, судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та ТОВ «Ангстрем Континенталь», ТОВ «Ліга», ТОВ «Матадор», ТОВ «ВК «Віконні системи», а саме: можливостей контрагентів позивача щодо виконання укладених з позивачем договорів, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; питання щодо фактичної оплати позивачем податку на додану вартість в ціні отриманих товарів, не досліджено руху активів у процесі здійснення господарських операцій, з відповідним документальним підтвердженням.

Також судами попередніх інстанцій не досліджувалось питання щодо правомірності формування валових витрат позивача в спірному періоді в розрізі із понесеними витратами на виконання господарських операцій із вищевказаними контрагентами та їх зв'язку з господарською діяльністю позивача.

Однак, встановлення даних обставин має важливе значення для правильного вирішення даної справи.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до відповідного суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2013 та постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.06.2013 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Кошіль Судді О.А. Моторний Ю.І. Цвіркун