Ухвала суду № 40336437, 19.08.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2014 року м. Київ К/9991/32631/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Кошіля В.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2011 року

у справі № 2а-5939/10/1770

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Високовольтний союз-Україна»

до Державної податкової інспекції у м. Рівне

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Високовольтний союз-Україна» (далі - ТОВ «Високовольтний союз-Україна»; позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне (далі - ДПІ у м. Рівне; відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002762342/0 від 26 серпня 2010 року, № 0002762342/1 від 22 вересня 2010 року, № 0002762342/2 від 30 листопада 2010 року.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2011 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0002762342/0 від 26 серпня 2010 року та № 0002762342/1 від 22 вересня 2010 року в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 211 674,00 грн. (176 395,00 грн. - основний платіж, 35 279,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), а також податкове повідомлення-рішення № 0002762342/2 від 30 листопада 2010 року в повному обсязі. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Присуджено на користь ТОВ «Високовольтний союз-Україна» з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1,70 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року, ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2011 року та прийняття нового рішення про відмову в позові в повному обсязі.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Високовольтний союз-Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 31 березня 2010 року, за результатами якої складено акт № 1191/23-100/33334990 від 12 серпня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002762342/0 від 26 серпня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 338 350,00 грн. (281 958,00 грн. - основний платіж, 56 392,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За результатами неодноразового адміністративного оскарження, скаргу товариства задоволено частково та прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002762342/2 від 30 листопада 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 211 674,00 грн. (176 395,00 грн. - основний платіж, 35 279,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення ТОВ «Високовольтний союз-Україна» підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) з огляду на безпідставне віднесення до складу валових витрат сум страхових внесків, сплачених Відкритому акціонерному товариству «Страхове товариство «Іллічівське» на підставі генерального договору добровільного страхування фінансових (комерційних) ризиків № ЦО-17-000051 від 20 грудня 2009 року та Страховій компанії «Каштан» на підставі генерального договору добровільного страхування фінансових (комерційних) ризиків № 11-2005/Комерц від 01 жовтня 2005 року.

Обґрунтовуючи свою правову позицію, податковий орган посилався на неможливість встановлення на підставі наданих на перевірку документів контрагентів та операцій з реалізації високовольтної продукції, за якими формувались страхові суми, та, відповідно, страхові внески за визначені періоди страхування.

Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону № 334/94-ВР визначено, що господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з підпунктом 5.4.6 пункту 5.4 статті 5 Закону № 334/94-ВР до валових витрат включаються будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Віднесення до складу валових витрат платника податку витрат із страхування (крім витрат по медичному, пенсійному страхуванню та за обов'язковими видами страхування) здійснюється в розмірі, що не перевищує 5 відсотків валових витрат за звітний податковий період, наростаючим підсумком з початку року, а для сільськогосподарських підприємств - за звітний податковий рік.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як встановлено судами, доводи відповідача про неможливість встановлення зв'язку страхових платежів за названими генеральними договорами добровільного страхування фінансових (комерційних) ризиків з господарською діяльністю позивача та, як наслідок, неправомірність формування ним даних податкового обліку за розглядуваними операціями спростовуються поданими товариством договорами, видатковими накладними за господарськими операціями позивача з контрагентами, відомостями про наявну заборгованість покупців за поставлені ним ТОВ «Високовольтний союз-Україна» товари (продукцію), страховими сертифікатами, актами прийому-передачі робіт (страхових послуг).

З огляду на викладене та враховуючи дотримання позивачем вимог підпункту 5.4.6 пункту 5.4 статті 5 Закону № 334/94-ВР щодо віднесення витрат із страхування до складу валових витрат, висновок судових інстанцій про відсутність у контролюючого органу правових підстав для визначення товариству суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 211 674,00 грн. слід визнати правильним.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне відхилити, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Кошіль В.В.