Ухвала суду № 40336422, 18.08.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" серпня 2014 р. м. Київ К/800/56903/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Моторного О.А.

Цвіркуна Ю.І.

при секретарі Гончар Н.О.

за участю представників сторін:

позивача - Дідича М.А.

відповідача - Сойми І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2013

у справі № 2а-0770/1670/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хустхліб»

до Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хустхліб» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби № 0000232342 від 26.04.2012.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.10.2012 у задоволенні позовних вимог відмовлено, з підстав правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2013 постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову про задоволення позовних вимог; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Крім того, представником відповідача в судовому засіданні заявлено клопотання про заміну відповідача, у зв'язку із реорганізацією, із Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби на правонаступника - Хустську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Закарпатській області.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної планової виїзної документальної перевірки з питань дотримання податкового та іншого законодавства ТОВ «Хустхліб» за період з 01.10.2010 по 30.09.2011, складено акт № 21/23/32907024 від 26.01.2012.

Проведеною перевіркою з'ясовано, що згідно протоколу № 2 від 16.03.2011 зборів учасників ТОВ «Хустхліб» прийнято рішення про збільшення розміру статутного капіталу позивача до 16 440 333 грн. за рахунок прийняття нового учасника ТОВ «Правда»; на виконання цього рішення новим учасником перераховано на банківський рахунок ТОВ «Хустхліб» грошові кошти як поповнення статутного фонду ТОВ «Хустхліб» на загальну суму 16 410 333 грн.; наведені операції відображені підприємством по рахунку 401 «Статутний капітал», при цьому зміни на час внесення коштів ТОВ «Правда» до установчих документів ТОВ «Хустхліб» не були зареєстровані у встановленому законодавством порядку.

На підставі вказаного, податковий орган дійшов висновку про те, що через відсутність реєстрації змін до установчих документів щодо збільшення розміру статутного фонду, сплачені учасником товариства ТОВ «Правда» суми грошових коштів не можна вважати сумами поповнення (формування) статутного фонду і такі слід віднести до безповоротної фінансової допомоги, у зв'язку з чим позивачем занижено податок на прибуток підприємств за І квартал 2011 року.

На підставі встановленого актом перевірки порушення, 26.04.2012 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000232342 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 4 198 678,50 грн., в т.ч.: 4 198 448 грн. основного платежу та 230,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Матеріалами справи встановлено, що отримані позивачем від учасників товариства грошові кошти були спрямовані на поповнення його статутного капіталу. Перерахуванню грошових коштів учасником товариства передувало прийняття учасниками рішення про збільшення статутного фонду, яке оформлене протоколом зборів учасників № 2 від 16.03.2011. Вказані кошти поступали на банківський рахунок позивача з чітким призначенням платежу - внесок до статутного фонду ТОВ «Хустхліб», що підтверджується копіями платіжних доручень.

Крім цього, тим же протоколом зборів учасників ТОВ «Хустхліб» прийнято рішення про внесення змін до Статуту товариства, яке зареєстроване у встановленому порядку (дата реєстрації 15.04.2011, номер запису 13251050007000008).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що станом на березень 2011 року капітал ТОВ «Хустхліб» сформований не в повному обсязі, наявна заборгованість по вкладам учасників складає 15 000 грн.; позивач неправомірно прийняв рішення про збільшення статутного капіталу за наявності заборгованості по попереднім вкладам учасників.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що на рахунок позивача надходили кошти в якості додаткових внесків до статутного фонду товариства на підставі рішення учасників товариства, прийнятого в межах наданих їм законом повноважень, а також у відповідності до положень статуту підприємства з компенсацією за здійснені внески у вигляді корпоративних прав.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 4.2.5 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валового доходу, зокрема, суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески, згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи.

Згідно з абз. 2 пп. 1.28.2 п. 1.28 ст. 1 цього Закону пряма інвестиція - господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.

Як встановлено в судовому порядку на рахунок позивача надходили кошти в якості додаткових внесків до статутного фонду товариства на підставі рішення учасників товариства, прийнятного в межах наданих їм законом повноважень, а також у відповідності до положень статуту позивача, з компенсацією за здійснені внески у вигляді корпоративних прав.

Таким чином, отримавши пряму інвестицію в розумінні підпункту 1.28.2 пункту 1.28 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивач правомірно не включив до складу сукупного валового доходу суму коштів в розмірі 16 410 333 грн., отриманих в якості додаткових внесків до статутного фонду з дотриманням правил, передбачених підпунктом 4.2.5 пункту 4.2 статті 4 цього Закону.

Слід також зазначити, що відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

Відповідно до пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 зазначеного Закону безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

З аналізу наведених правових норм можна зробити висновок про те, що здійснене учасником ТОВ «Хустхліб» перерахування коштів на розрахунковий рахунок останнього в якості внесків до статутного фонду не є безповоротною фінансовою допомогою в розумінні підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Допустити заміну по даній справі відповідача - Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби її правонаступником - Хустською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Закарпатській області.

Касаційну скаргу Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді О.А. Моторний Ю.І. Цвіркун