Рішення № 40336352, 27.08.2014, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Справа № 22-ц/796/7855/2014 Головуючий у першій інстанції - Мальцев Д.О.

Доповідач - Оніщук М.І.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2014 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді Оніщука М.І.,

суддів Українець Л.Д., Шебуєвої В.А.,

при секретарі Троц В.О.,

за участю:

представника позивача Саповського О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 березня 2014 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просило стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 24 871,63 грн. за кредитним договором №б/н від 22.09.2006 та судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказував, що відповідно до укладеного договору №б/н від 22.09.2006 ОСОБА_3 22.09.2006 отримала кредит у розмірі 10 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Однак, відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, у зв'язку з чим, позивач змушений звернутися до суду.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 28 березня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову. Вважає, що суд першої інстанції невірно встановив дійсні обставини справи та надав невірної оцінки доказам по справі, а також невірно витлумачив та застосував норми матеріального права, що призвело до прийняття незаконного рішення та є підставою для його скасування. Зокрема, суд дійшов висновку, що банком не надано доказів видачі кредитних коштів, що не відповідає матеріалам справи та фактичним обставинам справи.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просив її задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явивсь, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, а відтак його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення суду, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На переконання колегії суддів оскаржуване рішення суду не відповідає вказаним вимогам процесуального закону.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що відповідачу видавалися кредитні кошти.

З даними висновками суду погодитись не можливо, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.09.2006 між позивачем та відповідачем було укладено договір №б/н, відповідно до умов якого ОСОБА_3 22.09.2006 отримала кредит у розмірі 10 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідно до п. 9.12 Умов та правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на такий же термін.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним та Банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідач приєднався до Умов надання банківських послуг і їх підписання позичальником не обов'язково.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Частиною 1 статті 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, що привело до виникнення заборгованості.

Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про ненадання позивачем належних доказів щодо видачі відповідачу кредитних коштів, з огляду на наступне.

Сторони уклали кредитний договір, який складається із Умов та правил надання банківських послуг та тарифів банку. Укладення договору в зазначеній формі не суперечить положенням статей 627, 639 ЦК України.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Про згоду відповідача на укладення договору саме в такій формі та ознайомлення з Умовами та правилами надання банківських послугсвідчить підпис ОСОБА_3

Відповідно до ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Укладаючи договір сторони керувались саме вищевказаною статтею. Підписавши заяву позичальника, відповідач приєднався до запропонованих банком Умов та правил надання банківських послуг, які є загальними і їх підписання не є обов'язковим.

Відповідач отримала картку № НОМЕР_2 з кредитним лімітом в розмірі 1 000 грн.

Факт отримання картки та користування грошовими коштами підтверджується, як підписом в заяві, так і випискою по рахунку (а.с. 54-59).

З виписки по рахунку вбачається, що відповідач як знімала грошові кошти через банкомат, здійснювала оплату товарів так і погашала заборгованість.

Вивчивши та дослідивши надані позивачем докази, перевіривши розрахунок заборгованості наданий позивачем, вбачається, що заборгованість відповідача, станом на 31.07.2013, становить 24 871,63 грн., з яких: 6 939,54 грн. - заборгованість за кредитом; 16 271,54 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 500 грн. - штраф (фіксована частина), 1 160,55 грн. - штраф (процентна складова).

Таким чином, позивач, у відповідності до ст.ст. 57, 58, 60 ЦПК України, надав до суду докази видачі кредитних коштів, а відповідачем в свою чергу не було надано належних доказів щодо неотримання кредитної картки та користування нею.

У відповідності з вимогами ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, тощо.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи та неправильним застосування норм матеріального права, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Також, оскільки суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог і, як наслідок, їх задоволення, то, у відповідності з вимогами ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, зокрема витрати по сплаті судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись, ст. ст. 218, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» - задовольнити.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 березня 2014 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» (м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ЄДРПОУ 14360570) заборгованість, яка складається з наступного: 6 939 (шість тисяч дев'ятсот тридцять дев'ять) грн. 54 коп. - заборгованість за кредитом; 16 271 (шістнадцять тисяч двісті сімдесят одна) грн. 54 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 500 (п'ятсот) грн. - штраф (фіксована частина); 1 160 (одна тисяча сто шістдесят) грн. 55 коп. - штраф (процентна складова), а всього 24 871 (двадцять чотири тисячі вісімсот сімдесят одна) грн. 63 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» (м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ЄДРПОУ 14360570) судові витрати у розмірі 248 (двісті сорок вісім) грн. 72 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді