Ухвала суду № 40335977, 02.09.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

02 вересня 2014 року Справа № 907/25/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Борденюк Є.М.(головуючий), Вовк І.В.(доповідач),

Могил С.К.,

розглянувши касаційну скаргу Ужгородської міської ради Закарпатської області на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.05.2013 року у справі № 907/25/13 за позовом товариства з додатковою відповідальністю "Патент" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області про визнання права приватної власності на будівлю гуртожитку, та зустрічним позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Патент", треті особи: Ужгородський виконавчий комітет Ужгородської міської ради, Орган самоорганізації населення "Будинковий комітет "Мрія-УЖ", за участю прокуратури Закарпатської області, про визнання права державної власності на гуртожиток та скасування Свідоцтва про право власності на нерухоме майно,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.07.2014 року первісну касаційну скаргу Ужгородської міської ради Закарпатської області було повернуто на підставі п. 2 ч. 1 ст. 1113 ГПК України.

24.07.2014 року (згідно з відміткою канцелярії апеляційного господарського суду) Ужгородська міська рада Закарпатської області повторно звернулася до суду з касаційною скаргою разом з клопотанням про відновлення пропущеного строку, встановленого для її подання.

Проте, вдруге подана касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 ГПК України з наступних підстав.

Згідно з ч. 4 ст. 111 ГПК України, якою встановлено форму і зміст касаційної скарги, до скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У підпунктах 1 і 2 пункту 2 частини другої статті 4 цього Закону ставку судового збору за подання позовної заяви майнового характеру встановлено: 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а за подання позовної заяви немайнового характеру - в 1 розмірі мінімальної заробітної плати.

За подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Відповідно до роз'яснення, що міститься в п. 2.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях, - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом пункту 3 частини другої статті 54 і статті 55 ГПК такий обов'язок покладається на позивача.

З огляду на те, що скаржником у касаційному порядку оскаржуються в повному обсязі судові рішення про задоволення первісного позову про визнання права приватної власності на гуртожиток вартістю 4 860 516,17 грн. (згідно з бухгалтерською довідкою від 14.02.2013 року № 133) і відмову в задоволенні зустрічного позову про: визнання права державної власності на гуртожиток та скасування Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, належний до сплати розмір судового збору при поданні касаційної скарги повинен складати 73 932,60 грн. (36 540 грн.+36 540 грн.+852,60 грн.).

Однак, до касаційної скарги додано квитанцію від 25.06.2014 року № 1872/з6, яка свідчить про сплату судового збору у розмірі лише 852,60 грн.

Отже, до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

За таких обставин, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачений Ужгородською міською радою Закарпатської області судовий збір у сумі 852,60 грн. підлягає поверненню з державного бюджету.

Керуючись п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Ужгородської міської ради Закарпатської області на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.05.2013 року повернути без розгляду.

Повернути Ужгородській міській раді Закарпатської області (88000, м. Ужгород, Закарпатська область, пл. Поштова, 3) судовий збір у сумі 852,60 грн. (вісімсот п'ятдесят дві грн. 60 коп.), сплачений за квитанцією від 25.06.2014 року № 1872/з6.

Головуючий суддя Є.Борденюк

Судді І.Вовк

С.Могил