Рішення № 40335771, 27.08.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 211/642/14-ц 22-ц/774/1417/К/14

Справа № 211/642/14-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження 22ц/774/1417/К/14 суддя Бардін О.С.

Категорія - 51 (ІУ) Суддя-доповідач - Остапенко В.О.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі

головуючого судді: Остапенко В.О.

суддів: Турік В.П., Чорнобука В.І.

при секретарі: Чубіній А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою комунального підприємства "Криворізька муніципальна гвардія" на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 12 травня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства "Криворізька муніципальна гвардія" про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені , -

Особи, які беруть участь у розгляді справи:

Позивач - ОСОБА_2

Відповідач КП «Криворізька муніципальна гвардія» - Герасименко Олена Валентинівна.

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до комунального підприємства "Криворізька муніципальна гвардія" (КП "Криворізька муніципальна гвардія") про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 посилається на те, що 22.10.2013 він звільнився з КП "Криворізька муніципальна гвардія" з посади охоронця за п.3 ст.38 КЗпП України. Відповідачем, в порушення вимог чинного законодавства, при звільненні позивачу не були сплачені належні при звільненні суми.

В зв'язку з чим просив стягнути з КП «Криворізька муніципальна гвардія» нараховану, але не виплачену заробітну плату за жовтень 2013 року у розмірі 2229 грн. 36 коп., середній заробіток за період затримки розрахунку за період з 23.10.2013 року по 23.01.2014 року у розмірі 6239 грн. 67 коп. Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Рішенням Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу від 12 травня 2014 року позов позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з комунального підприємства "Криворізька муніципальна гвардія" на користь ОСОБА_2 заробітну плату та вихідну допомогу в сумі 1802 гривні 37 копійок, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 967 гривень 56 копійок, всього в сумі 2769 гривень 93 копійки.

В іншій частині в позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з комунального підприємства "Криворізька муніципальна гвардія" на користь держави судовий збір в сумі 276 гривень 99 копійок.

В апеляційній скарзі КП "Криворізька муніципальна гвардія", посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Зокрема, відповідач посилається на те, що судом не взято до уваги, що відповідачем проведено розрахунок у відповідності до п.3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої Постановою КМУ №100 від 08.02.1995 року

Суд не звернув уваги, що позивачу було виплачено 22.10.2013 року всі належні при звільненні суми з огляду на відсутність грошових коштів на рахунках підприємства, що свідчить про відсутність вини КП "Криворізька муніципальна гвардія" у несвоєчасному розрахунку. Зазначені суми були перераховані ОСОБА_2. на картковий рахунок банківської установи 28.12.2013 року .

Крім того, судом першої інстанції при ухваленні рішення не зменшено розмір суми середнього заробітку, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, на відповідний податок, який при виплаті підприємство, як податковий агент, повинно перерахувати до бюджету.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03.02.2012 року позивача ОСОБА_2 було прийнято на посаду охоронця КП "Криворізька муніципальна гвардія".

Наказом № 117-к від 22.10.2013 року позивача було звільнено у зв'язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю. Наказано виплатити позивачу вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку та компенсацію за невикористану частину щорічної відпустки за період роботи з 03.02.2013 року по 22.10.2013 року ( 3 календарних днів).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 посилався на те, що 22.10.2013 року в день його звільнення з роботи відповідачем не було проведено з ним повний розрахунок належних при звільненні сум.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем при звільненні позивача, в порушення ст.116 КЗпП України, не було своєчасно виплачено належні при звільненні суми.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно положень ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Таке ж роз'яснення цієї норми права, крім наведеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, надав і Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу.

Таким чином, установивши під час розгляду справи про стягнення середнього заробітку у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації кошти у визначені ст. 116 КЗпП України строки, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Як вбачається з матеріалів справи в позовній заяві позивач посилається на те, що на день його звільнення йому було нараховано за жовтень місяць 2013 року заробітну плату, яка складається з : окладу в сумі 1497. 00 грн., 919, 35 грн. - за посадовим окладом, 24, 41 - доплата за роботу у вечірній час, 276, 62 грн.- доплата за роботу у нічний час, 249, 90 грн. - компенсація за невикористану відпустку та 9595, 92 грн.- вихідної допомоги (а.с. 10).

Відповідно до витягу з відомості нарахування заробітної плати за жовтень 2013 року ОСОБА_2 на день звільнення була нарахована заробітна плата, яка складається з: 1497 грн.- окладу, 919, 35 грн. - за посадовим окладом, 24, 41 - доплата за роботу у вечірній час, 276, 62 грн.- доплата за роботу у нічний час, 249, 90 грн. - компенсація за невикористану відпустку та з урахуванням податку на доходи фізичних осіб виплачено позивачу заробітну плату в сумі 1204, 75 грн. (а.с.25).

Згідно витягу з відомості нарахування вихідної допомоги за жовтень 2013 року ОСОБА_2 на день звільнення належить до сплати 5916, 54 грн. (а.с.26).

Позивач не погодився із сумою, нарахованою відповідачем, та звернувся до суду із даним позовом, та просив стягнути недоплачену заробітну плату в сумі 2 229 грн.

Таким чином, між сторонами виник спір щодо розміру сум належних до виплати.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом № 117-к від 22.10.2013 року наказано виплатити позивачу вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку та компенсацію за невикористану частину щорічної відпустки за період роботи з 03.02.2013 року по 22.10.2013 року (а.с.8).

Згідно статті 27 ЗУ "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 2 частини ІІ постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати", що якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не працював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу п. 4 Порядку.

Як вбачається з довідки КП «Криворізької муніципальної гвардії» про розмір заробітної плати позивач ОСОБА_2 у серпні, вересні і жовтні 2013 року працював не повну кількість днів, а тому суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги попередні місяці роботи позивача за червень та липень та у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" встановив, що розмір вихідної допомоги в розмірі тримісячного середнього заробітку та з урахуванням податку з доходів фізичних осіб становить 6723, 87 грн.( 2636, 81 грн. середньомісячна заробітна плата ?3)

Згідно витягу з відомості нарахування вихідної допомоги за жовтень 2013 року ОСОБА_2 на день звільнення належить до сплати 5916, 54 грн. (а.с.26).

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне стягнути на користь позивача ОСОБА_2 недоплачену вихідну допомогу в сумі 807, 33 грн. з розрахунку :( 6723, 87 грн. - 5916, 54 грн. = 807,33 грн.)

Як вбачається з матеріалів справи у день звільнення 22.10.2013 року позивача ОСОБА_2 відповідачем не було проведено повний розрахунок належних йому при звільненні сум .

Згідно виписок з рахунків позивача у ПАТ "ПУМБ" і АТ "Укрсиббанк" 28.12.2013 року та 30.12.2013 року відповідачем було виплачено позивачу належні йому при звільненні суми.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з позивача на користь відповідача середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.

Однак колегія суддів не погоджується з проведеним розрахунком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до положень п.8 постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Період затримки розрахунку з позивачем при звільненні слід рахувати з 23.10.2013 року по 28.12.2013 року, що становить 48 днів.

Середньоденний заробіток позивача складає 114, 67 грн. грн.

На підставі положень п.8 постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" шляхом множення середньоденного заробітку на число календарних днів (48х 114,67=5502,72 грн.) середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні позивача становить 5502,72 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

На підставі наведеної норми права, колегія суддів в межах позовних вимог ОСОБА_2 вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні у сумі 5502, 72 грн.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності вини відповідача у несвоєчасній виплаті позивачу сум при звільненні у зв'язку з відсутністю грошових коштів на рахунках підприємства, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки спростовуються положеннями п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", згідно яких сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Посилання КП "Криворізька муніципальна гвардія" на те, що несвоєчасна виплата заробітної плати в день звільнення ОСОБА_2 виникла в зв'язку з відсутністю грошових коштів на рахунку підприємства, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 оскільки не спростовують вини підприємства у несвоєчасному розрахунку з позивачем при звільненні.

Однак, заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги відповідача щодо того, що судом першої інстанції при ухваленні рішення не зменшено розмір суми середнього заробітку, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, на відповідний податок, який при виплаті підприємство, як податковий агент, повинно перерахувати до бюджету з наступних підстав.

Положеннями статті 164.6 Податкового кодексу України під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.

У зв'язку з чим, апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення на підставі п.3 ч.1 ст.309 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3 ч.1 ст. 309, 313-314,316 ЦПК України колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу комунального підприємства "Криворізька муніципальна гвардія" задовольнити частково.

Рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 12 травня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Стягнути з комунального підприємства «Криворізька муніципальна гвардія» на користь ОСОБА_2 заробітну плату та вихідну допомогу в сумі 807, 33 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 5502, 72 грн. без урахування обов'язкових податків та платежів.

Стягнути з комунального підприємства «Криворізька муніципальна гвардія» на користь держави судовий збір в сумі 243, 60 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/