Рішення № 40334568, 02.09.2014, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/6964/14-ц

Провадження № 2/344/3069/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2014 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Хоростіля Р.В.,

секретаря Басюк С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення заборгованості, в обґрунтування якого покликався на те, що згідно кредитного договору № б/н, укладеного 25.10.2007р. між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_1, остання отримала кредит в розмірі 15000грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку за користування яким зобов'язався сплатити 22,8% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Своїм підписом відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між нею та банком договір. Однак, відповідач взяті на себе зобов'язання не виконала у зв'язку з чим станом на 30.04.2014р. її заборгованість по кредиту становить 22932,44грн., з яких: 14990,59грн. - заборгованість за кредитом; 5715,63грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 896,10грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 250грн. - штраф (фіксована частина) та 1080,12грн. - штраф (процентна складова). Просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором та судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача - Твердохліб А.І. позовні вимоги позивача підтримав в повному обсязі, просив позов задоволити.

Представник відповідача - ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав, покликаючись на викладені у письмовому запереченні (а.с.37-39) обставини. Пояснив, що позовна заява подана з пропущенням строку позовної давності, тому її вимоги не підлягають до задоволення. Крім цього зазначив, що позивач не подав жодного доказу надання грошових коштів відповідачу, а розрахунок боргу є необґрунтованим та містить намагання стягнути з відповідача безпідставні борги.

Позивач в підтвердження своїх позовних вимог покликається на «Умови та правила надання банківських послуг», що в сукупності із заявою-анкетою нібито складають між позивачем та відповідачем договір. Проте в цих «Умовах» відсутній підпис відповідача, позивачем не доведено ту обставину, що відповідач була ознайомлена та згідна з умовами, що викладені в окремому документі - «Умови та правила надання банківських послуг», не зазначена і дата їх прийняття чи затвердження. Просив звернути увагу також на розбіжності між викладеними пунктами вказаних вище «Умов» (п.п. 8.6, 9.12) та викладених у позові обставин, зокрема щодо строку дії договору та розміру штрафних санкцій. У зв'язку з наведеним просив суд застосувати строк позовної давності, а в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає наступне.

Ч. 1 ст. 634 ЦК України зазначає, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно вимог ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 25.10.2007р. між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № б/н (а.с.10,11-16), згідно якого остання отримала кредит в розмірі 250грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, за користування яким зобов'язалася сплатити 22,8% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Своїм підписом відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між нею та банком договір.

П. 5.3 «Умов надання банківських послуг» закріплено право Банку змінювати розмір наданого на платіжну картку клієнта кредитного ліміту в односторонньому порядку і без попереднього повідомлення клієнта.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В ст. 530 ЦК України вказано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) зобов'язання його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 6.5 Умов надання банківських послуг клієнт зобов'язаний погашати заборгованість по кредиту, відсоткам за його користування, а також сплачувати комісію, а згідно п. 8.6 даних умов, при порушенні клієнтом строків платежів передбачених договором більш ніж на 120 днів клієнт зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500грн. + 5% від суми позову.

В той же час у заяві відповідача (а.с.10 - на звороті) між сторонами погоджено інший розмір штрафу - 250грн.

Однак, як вбачається з розрахунку заборгованості (а.с.5-9) ОСОБА_1 порушувала графік погашення заборгованості, внаслідок чого кредит вчасно не сплачувала. При цьому з розрахунку вбачається також і те, що позивачем було збільшено кредитний ліміт на картці відповідача, яким користувалась відповідач.

Таким чином ОСОБА_1 станом на 30.04.2014р. має непогашену заборгованість перед позивачем в розмірі 22932,44грн., з яких: 14990,59грн. - заборгованість за кредитом; 5715,63грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 896,10грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 250грн. - штраф (фіксована частина) та 1080,12грн. - штраф (процентна складова).

Згідно з ст.ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.ст. 58, 60 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтується на припущеннях. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором відповідачем та її представником суду не подано.

В той же час суд критично оцінює посилання представника відповідача про те, що позивачем не доведено ту обставину, що відповідач була ознайомлена та згідна з умовами, що викладені в окремому документі - «Умови та правила надання банківських послуг», оскільки в своїй заяві від 25.10.2007р. відповідач своїм підписом підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між нею та банком договір (а.с.10). При цьому представником відповідача в судовому засіданні не заперечено факту підписання заяви, про яку йшлося вище, - його довірителем (відповідачем у справі).

Слід також критично оцінити посилання представника відповідача на те, що згідно наданого розрахунку заборгованості за кредитним договором сальдо поточної заборгованості виникло 26.01.2008р. і з цього дня позивач довідався про порушення свого права, як наслідок розпочався відлік позовної давності, який закінчився 26.01.2011р., оскільки ст. 257 ЦК України встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки. Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 267 ЦК України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Згідно з п. 9.12 Умов і Правил надання банківських послуг (а.с.11-16), договір між сторонами діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку жодна із сторін не повідомить другу сторону про припинення дії договору, він автоматично продовжується на такий же строк.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що ОСОБА_1 не зверталася до позивача із заявою (повідомленням) про припинення дії договору.

Суд також звертає увагу на те, що згідно розрахунку заборгованості 29.04.2013р. відповідачем погашено проценти за користування кредитом у сумі 250грн. З наведеного слідує, що строк позовної давності було перервано діями відповідача, які в свою чергу свідчать про визнання нею заборгованості перед позивачем.

Тому враховуючи вищенаведене, те, що дія договору між сторонами не припинилася, відповідно взяті за договором зобов'язання відповідачем не виконані, суд вважає, що підстав для задоволення заяви та застосування спливу давності у даному спорі немає.

Відтак, у суду є всі підстави стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором.

Судові витрати суд розподілив відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.

Керуючись, ст.ст. 257, 261, 267, 526, 530, 611, 612, 634, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-61, 88, 208-209, 212-215, 218 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованої та проживаючої по АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ПАТ КБ «Приватбанк», що знаходиться по вул. Набережна Перемоги, 50 в м. Дніпропетровську, (ЄДРПОУ 14360570, р/р № 29092829003111, МФО 305299), заборгованість за кредитним договором № б/н від 25.10.2007р. у розмірі 22932 (двадцять дві тисячі дев'ятсот тридцять дві) гривні 44коп. (з яких: 14990,59грн. - заборгованість по кредиту; 5715,63грн. - заборгованість по відсотках за користування; 896,10грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 250грн. - штраф (фіксована частина); 1080,12грн. - штраф (процентна складова)), та на рахунок № 64993919400001, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, витрати по оплаті судового збору у розмірі 243 (двісті сорок три) гривні 60коп.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом 10 днів з дня його проголошення через Івано-Франківський міський суд.

Головуючий-суддя Хоростіль Р.В.

Повне рішення складено 03 вересня 2014 року.