Постанова № 40334296, 28.08.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2014 р. Справа № 914/2129/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Костів Т.С.

суддів Марко Р.І.

Желік М.Б.

при секретарі Зошій М.Р.

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Львів б/н від 24.07.2014 року (вх.№ ЛАГС 01-05/3617/14 від 31.07.2014 року)

на рішення господарського суду Львівської області від 15.07.2014 року

у справі № 914/2129/14

за позовом: Шевченківської районної державної адміністрації Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Львівської міської ради, м. Львів

про: демонтаж самочинно встановленого літнього майданчика.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився;

В С Т А Н О В И В :

рішенням господарського суду Львівської області від 15.07.2014 року у справі №914/2129/14 (суддя Козак І.Б.) позов Шевченківської районної державної адміністрації Львівської міської ради, до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, задоволено повністю. Зобов'язано Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2, здійснити демонтаж малої архітектурної форми за адресою: АДРЕСА_1.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Львівської області від 15.07.2014 року у справі № 914/2129/14,- відповідач подав апеляційну скаргу.

Зокрема, скаржник у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції не досліджено обставини справи з приводу отримання відповідачем паспорту літнього майданчика, та чи проведено демонтаж вказаного літнього майданчика у добровільному порядку. Частинами 1 та 4 статті 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов'язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають. У своїй апеляційній скарзі апелянт зазначає, що відповідно до пункту 1.10 Правил благоустрою міста Львова, затверджених ухвалою Львівської міської ради від 21.04.2011 року №376 мала архітектурна форма для провадження підприємницької діяльності - невелика споруда для здійснення підприємницької діяльності торговельно-побутового призначення, що виконується з полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без влаштування заглиблених у ґрунт фундаментів з розмірами, визначеними діючими нормативними документами. Згідно пункту 1.3 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 року №244 тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Відповідно до пункту 1.3. Порядку отримання дозволів на встановлення відкритих літніх майданчиків у м. Львові біля об'єктів ресторанного господарства для здійснення підприємницької діяльності, затвердженого Ухвалою Львівської міської ради від 03.05.2009 року №2452 відкритий літній майданчик - стаціонарний або тимчасовий (щоденного демонтажу) пункт ресторанного господарства, який розташовується виключно біля стаціонарного закладу (ресторану, кафе, бару, їдальні) у теплий період року з 1 квітня по 1 листопада і не має закритого приміщення для тимчасового перебування людей.

На підставі викладеного апелянт просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 15.07.14 р. у справі № 914/2129/14, та відмовити у позові.

Автоматизованою системою документообігу суду справу № 914/2129/14 розподілено для розгляду головуючому - судді Костів Т.С..

Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 01.08.2014 року у склад колегії для розгляду вищезазначеної справи введено суддів Данко Л.С. та Марка Р.І..

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 01.08.14 р. подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 19.08.14 р.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 19.08.14 року, у зв'язку із зайнятістю судді Данко Л.С. у складі іншої судової колегії, у склад колегії для розгляду справи № 914/2129/14 введено замість судді Данко Л.С.-суддю Желіка М.Б..

Ухвалою суду від 19.08.14 року розгляд справи відкладався з підстав, викладених у ній.

В судове засідання 28.08.14 року представники позивача та відповідача не з'явились, причин неявки суду не довели.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, через канцелярію суду подав клопотання (вих. № 1104/555 від 28.08.2014 року, вх. № 01-04/4908/14 від 28.08.14 року) про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю забезпечити явку повноважного представника в судове засідання через зайнятість останнього в судовому засіданні у Шевченківському районному суді м.Львова. Доказів в підтвердження наведеного суду не надано.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів звертає увагу, що з урахуванням обставин конкретної справи суд може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з ч.1-5 ст.28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (стаатті 32-34 ГПК) (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції"). Окрім того, враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги по суті, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін в попередньому судовому засіданні, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне:

як правильно встановлено судом першої інстанції, 13.05.2014 року працівниками відділу соціально-економічного розвитку Шевченківської районної адміністрації ЛМР проведено обстеження території Шевченківського району м. Львова на предмет виявлення самочинно встановлених відкритих літніх майданчиків. В результаті обстеження виявлено самочинно встановлений фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 літній майданчик біля об'єкту ресторанного господарства за адресою: АДРЕСА_1. ФОП ОСОБА_2 ознайомлений із вказаним Актом 16.05.2014 року.

Листом від 15.05.2014 року вих. №36-вих.-603 позивач звертався до відповідача із вимогою про демонтаж самочинно встановленого літнього майданчика.

Розпорядженням Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради від 15.05.2014 року №217 зобов'язано відповідача демонтувати самочинно встановлений літній майданчик на АДРЕСА_1 до 24.05.2014 року.

Актом від 26.05.2014 року б/н працівниками відділу соціально-економічного розвитку Шевченківської районної адміністрації ЛМР складено акт про те, що самочинно встановлений ФОП ОСОБА_2 літній майданчик біля об'єкту ресторанного господарства за адресою: АДРЕСА_1 не демонтовано.

Станом на час розгляду справи в апеляційній інстанції доказів добровільного демонтажу вказаної малої архітектурної форми сторонами суду не заявлено та не подано, чим спростовуються посилання скаржника на неповноту дослідження судом першої інстанції обставин справи.

Згідно частини 1 статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради, прийняті в межах своїх повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

У відповідності до статті 1 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

Частинами 1 та 4 статті 20 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" передбачено, що організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов'язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.

Відповідно до пункту 6.4.1. Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 року №244 самочинно встановлені літні майданчики підлягають демонтажу. Згідно пунктів 4.3. та 6.2. Порядку у разі невиконання у зазначений термін вимог припису про усунення виявлених порушень цього Порядку районні адміністрації звертаються до суду з позовом про примусовий демонтаж літнього майданчика та забезпечують демонтаж літніх майданчиків на підставі рішення суду. Доказів отримання відповідачем паспорту літнього майданчика за адресою: АДРЕСА_1 чи демонтажу вказаного літнього майданчика у добровільному порядку станом на час розгляду справи в судовому засіданні сторонами суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Посилаючись на не дослідження судом першої інстанції обставин отримання паспорту літнього майданчику, не заслуговують на увагу, оскільки скаржник такий паспорт суду не подав, не надав також і доказів правомірності влаштування літнього майданчика.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Однак, у встановленому законом порядку підстави, передбачені у ст. 104 ГПК України для скасування або зміни судового рішення не були доведені суду належними доказами.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення господарського суду Львівської області від 15.07.2014 р. у справі № 914/2129/14 слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 1, 21, 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 15.07.2014 р. у справі № 914/2129/14 - без змін.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

3.Матеріали справи скерувати до господарського суду Львівської області.

Повний текст постанови суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 105 ГПК України 01.09.14 року.

Головуючий-суддя Костів Т.С.

Суддя Марко Р.І.

Суддя Желік М.Б.