Рішення № 40332498, 27.08.2014, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/9534/13-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

27 серпня 2014 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

у складі: головуючого - судді Ліхтанської Н.П.

при секретарі: Олійник Н.М..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бердянську цивільну справу за основним та уточнюючим позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права спільною часткової власності, виділ частки власни-ка з виплатою грошової компенсації, визнання права власності,

В С Т А Н О В И В :

Як вбачається із позовної заяви, позивачу ОСОБА_1 належить на праві власності 6/7 частки одноповерхового будинку АДРЕСА_1. Відповідач ОСОБА_2 є родичем (рідний брат позивачу ), але не є членом родини ОСОБА_1 Після смерті їх батьків відповідач оформив документи на свою 1/7 частку спірного будинку. Після того, як ОСОБА_1 разом зі своєю сім'єю виїхала на роботу до Російської Федерації, її брат вселився у будинок і вже біля шести років мешкає в ньому. За цей час ОСОБА_1 тричі приїздила до Бердянську, але жодного разу не змогла потрапити до себе, тому що відповідач протиправно чинив їй перешкоди і не пускав до будинку. Позивач була вимушена звернутися до суду з вимогами усунути перешкоди в користуванні своїм майном та вселення до свого будинку. Весь цей час, коли позивач працювала в РФ, відповідач ОСОБА_2 користувався будинком на шкоду інтересам позивача, здійснив самочинне будівництво, внутрішнє перепланування будинку, використовує спільне майно для фактичної підприємницької діяльності - надання житла відпочиваючим. Він вважає, що весь будинок є виключно його власністю і тому не бажає, щоб позивач користувалася своєю власністю взагалі, бо цей будинок став для нього джерелом отримання доходів. З огляду на поведінку відповідача, враховуючи його протиправні дії позивач вважає, що очевидна неможливість спільного користування будинку АДРЕСА_1. Стосунки, що склалися між позивачем та відповідачем свідчать про неможливість сумісного проживання та використання будинку. Також неможливо встановити порядок користування будинком без того, щоб не було завдано шкоди правам іншого співвласника.Частка відповідача ОСОБА_2 є незначною-1/7 порівняно з 6/7 у позивача, що не дає можливості виділити йому окреме приміщення, кімнату або квартиру у житловому будинку по АДРЕСА_1. Припинення права власності на частку будинку, яка належить відповідачу, не завдасть йому істотної шкоди з наступних підстав. Хоча відповідач багато років ніде не працює, але він займається курортним бізнесом і виходячи з вартості проживання відпочиваючих та тривалості курортного сезону тільки за останні три роки гарантовано отримав значний доход не менше ніж І00тис. грн. Позивач вважає, що її брат має можливість використати ці гроші для вирішення свого житлового питання: разом з компенсацією у розмірі ринкової вартості його частки це дає відповідачу змогу або побудувати житло, інвестуючи гроші у будівництво сучасної однокімнатної квартири або придбати ізольовану кімнату площею не менше, а в деяких випадках більше його частки, або орендувати ізольоване повноцінне житло не один рік. Є також варіанти придбання недорогого житла у приватному секторі. В зв"язку з цим позивач просить припинити право в загальній частковій власності відповідача ОСОБА_2. на користь позивача на 1/7 частку будинку АДРЕСА_1 за рахунок грошової компенсації від позивача на користь відповідача у розмірі її вартості в сумі 28250,57грн. Також визнати за позивачем право власності на 1/7 частку будинку АДРЕСА_1 в порядку припинення права власності ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1

В судовому засіданні позивач підтримала свої позовні вимоги в повному обсязі і по-яснила, що вона громадянка Росії, на теперішній час отримала посвідку на постійне проживання в Україні , а саме в будинку АДРЕСА_1 часток цього будинку належить їй на праві спадщини, а відповідачу належить 1/7частина цього домоволодіння. В 2007році вона з сім»єю поїхала жити до Росії, а тому цим будинком не опікувалася, а тільки іноді приїздила у відпустку. Відповідач зайняв весь будинок і піклувався про його утримання. Про розподіл будинку на дві квартири їй не відомо, оскільки вона в будинку не була давно. На теперішній час у них з братом склалися неприязні стосунки, брат не пускав її до будинку, коли вона приїздила у відпустку, тому вона була вимушена звернутися до суду з позовом про вселення. Відповідач вів себе агресивно і вона не хоче терпіти погрози з його боку, а оскільки частка відповідача незначна, вона згодна заплатити йому за його частку 28250,57грн., а він на ці гроші може купити собі невелике житло. Позивач вважає, що мирно вони з братом жити не можуть, а тому вона не погоджується на визначення порядку користування спільним майном, або на збільшення частки відповідача у спільному майні.

Відповідач у судовому засіданні та в своїх заперечення позов не визнав і зазначив, що 1/7 частина домоволодіння АДРЕСА_1 належить йому на праві власності у порядку спадщини після батька, в цьому домоволодінні він зареєстрований з 2004року, а проживає більше 15 років, іншого житла у нього немає, а позивач намагається його викинути на вулицю, позбавити власності та житла. Домоволодіння складається з житлового будинку та господарських споруд та будівель і у висновку експертизи не зазначено, що 1/7частка домоволодіння це незначна частка і нею не можна користуватися. Також позивачем не надано доказів про неможливість спільного володіння та користування майном, оскільки вона сама не приходила до будинку, коли приїздила у відпустку, і у суді він не заперечував про її вселення до будинку, але коли державний виконавець виконував рішення суду про вселення та вручав їй ключі від будинку, вона відмовилася їх брати. Крім того, на теперішній час існує дві ізольованих квартири у цьому домоволодінні з окремими виходами та різні господарські споруди, якими можна володіти як спільно, так і окремо. Також відповідач зазначив, що він піклувався про будинок весь час відсутності позивача, проводив ремонти, побудував літню кухню, паркан, ворота, зливну яму і вклав у це свої кошти в розмірі більше 50 000грн., та узаконив їх відповідно до закону, але позивач навмисно написала скаргу на рішення суду і ці споруди стали самовільними, але він міг користуватися своєю частиною у домоволодінні та цими спорудами, не заважаючи позивачу. Також грошова вартість 1/7частки домоволодіння , що належить відповідачу, згідно висновку експертизи від 17.02.2014р. складає станом на 29.01.2014р. 28250,57грн.., але ця вартість на теперішній час не є дійсною та не відповідає реаліям теперішнього ринку нерухомості, оскільки як зазначено у висновку експертизи експерт розраховував оцінку домоволодіння, виходячи з вартості 7,993грн. за 1 долар США, а тепер вартість 1 долара США складає близько 12грн., тому грошових коштів в сумі 28250,57грн. не достатньо для придбання повноцінного окремого житла і у відповідача немає можливості за такі гроші придбати навіть кімнату у гуртожитку, тому що вартість житла постійно зростає як і зростає долар США, тим паче, що відповідач не має постійного заробітку. Тому відповідач вважає, що припинення його права власності на частину домоволодіння завдасть йому істотної шкоди , оскільки він залишиться без житла та не має можливості придбати якесь інше житло.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників процесу, суд вважає позов не обґрунтованим і не підлягаючим задоволенню з наступних підстав:

Позивач ОСОБА_1, громадянка Росії, має житло в Росії, 25.06.2014р. отримала посвідку на постійне проживання в Україні, а саме в будинку АДРЕСА_1 Запорізької області, що підтверджується копією посвідки на постійне проживання.

Позивачу ОСОБА_1 належить на праві власності 6/7 частин будинку АДРЕСА_1, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 13. 01. 1998року, копією технічного паспорту, копією довідки Бердянського КПТІ № 30 від 28.02.2012р..

Відповідачу ОСОБА_4 належить на праві власності 1/7 частка будинку АДРЕСА_1, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 03. 11.2000року, копією технічного паспорту, копією довідки Бердянського КПТІ № 30 від 28.02.2012р.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 02-14 від 17.02.2014р. неможливий виділ в натурі 6/7часток домоволодіння АДРЕСА_1, які належать позивачу ОСОБА_1, також варіантів розподілу домоволодіння АДРЕСА_1 на дві окремі ізольовані квартири з роздільними виходами з врахуванням часток 6/7 та 1/7 не існує, оскільки на 1/7частку припадає тільки 9,31кв.м , що недостатньо для влаштування окремої однокімнатної квартири, та дійсна вартість домоволодіння АДРЕСА_1 станом на 29.01.2014р. згідно ринкових умов, що склалися на кінець січня 2014року складає 197747,0грн., частка, що припадає на 1/7 складає - 28250,57грн.

Позивач в своїй позовній заяві просить припинити право в загальній частковій власності відповідача ОСОБА_2 на користь позивача на 1/7 частку будинку АДРЕСА_1 за рахунок грошової компенсації від позивача на користь відповідача у розмірі її вартості в сумі 28250,57грн. та визнати за позивачем право власності на 1/7 частку будинку АДРЕСА_1 в порядку припинення права власності ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у зв"язку з тим, що частка відповідача у домоволодінні незначна, виділити її неможливо та неможливо користуватися спільно сторонам цим майном через неприязні стосунки між ними.

Відповідно до ст..1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997р.- кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст..41 Конституції України кожен має право володіти , користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст..47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла.

Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується , розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України - право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 183 ЦК України - неподільними є речі, які неможливо поділити без втра-ти їх цільового призначення .

Згідно ч. І ст.365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї

Згідно правової позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 16 січня 2012 року у справі № 6-81 кс 11, прийнятої за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч.1ст.355 ЦПК України, аналіз вищевказаної правової норми свідчить про те, що для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених п.п.1-3 ч.1ст.365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

У постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-68 цс 14 зазначено, що відповідно до п. 4 ч.1 ст.365 ЦК України, право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено , але за умови, що така шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників. За змістом зазначеної норми закону припинення права особи на частку в спільному майні допускається лише в тому разі, коли таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім»ї. Висновок про істотність шкоди , яка може бути завдана співвласнику та членам його сім»ї, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об»єкта , який є спільним майном.

. Відповідно до положень ст..119 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази додаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як встановлено у судовому засіданні, відповідач ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, маючи у праві власності 1/7частину домоволодіння, тривалий час більше 15років проживає у спірному домоволодінні АДРЕСА_1, підтримує його у належному стані, проводить поточні ремонти, переобладнання без матеріальної допомоги позивача, яка є власницею 6/7 часток домоволодіння і також зобов»язана опікуватися станом свого майна. З 05.10.2004року відповідач зареєстрований у спірному домоволодінні, що підтверджується довідкою вуличного комітету № 19 від 29.10.2013р. і згідно довідки Бердянського КПТІ № 314 від 21.05.2012р. іншого житла відповідач не має. З 06.10.2011року і на теперішній час відповідач не має постійної роботи, що підтверджується копією трудової книжки.

Враховуючи вказані обставини, а також враховуючи, що позивачем не доведена неможливість спільно користування та розпорядження спірним домоволодінням, не вичерпані всі можливості вирішення спірного питання такі, як з»ясування питання про можливість визначення порядку користування спірним домоволодінням , зміна часток сторін у праві власності, або вирішення питання про оренду житлового приміщення, також враховуючи, що вартість частки відповідача в сумі 28250,57грн. на теперішній час не відповідає ринковій вартості домоволодіння через зміну курсу валюти і за таку суму відповідачу не можливо вирішити питання про нове житло, суд приходить до висновку, що припинення права власності відповідача на частку у спільному майні завдасть істотної шкоди його інтересам, оскільки позбавить житла, тому суд вважає таким позов передчасний та необхідним у задоволенні позову відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.П, 10, 60,119,212-215 ЦПК України, ст. ст.183, 319,321,365 ЦК України(2004р.), суд

В И Р І Ш И В :

В задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права спільною часткової власності, виділ частки власника з виплатою грошової компенсації, визнання права власності відмовити.

Зобов»язати Територіальне Управління Державної Судової Адміністрації України в Запорізькій області повернути ОСОБА_1 кошти в сумі 28250,57грн., які внесені на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Запорізькій області згідно квитанції №8830.1029.1 від 26.03. 2014р. (депозитний рахунок р/р 37311050000607, отримувач ТУ ДСАУ в Запорізькій області, код ЄДРОПОУ 26316700,банк ГУДКСУ в Запорізькій області, МФО 813015) .

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня оголошення рішення

Суддя: Н. П. Ліхтанська