Рішення № 40332308, 01.09.2014, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.09.2014 Справа № 920/1460/14

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

м. Суми,

до відповідача: Департаменту інфраструктури міста Сумської міської ради,

м. Суми,

про стягнення 33 524 грн. 06 коп.,

Суддя Н.П. Лугова

Представники:

від позивача: ОСОБА_2,

від відповідача: Гурнак С.О.,

За участю секретаря судового засідання - А.Г. Кириченко-Шелест

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 28 162,00 грн. основного боргу, 3 731,37 грн. інфляційних втрат, 712,92 грн. - 3% річних, 917,77 грн. пені за період з 10.10.2013р. по 10.04.2014р. та 1827,00 грн. судового збору.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач не розрахувався за поставлений позивачем товар згідно договору № 456-а від 16.09.2013 року.

Відповідач подав заперечення на позов б/н від 28.08.2014р., в якому порушень умов договору поставки не визнає та зазначає, що 28 162,00 грн. основного боргу відповідачем сплачено 02.07.2014 року. Також Відповідач просить суд зменшити розмір заявленої до стягнення пені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників та оцінивши надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

16 вересня 2013 року між сторонами у справі укладено договір № 456-а, згідно умов якого та Специфікації до договору позивач продав, а відповідач придбав комп'ютерну техніку та переферійне обладнання на загальну суму 28 162,00 грн.

Відповідно до п. 2.2 договору оплата товару здійснюється протягом 14 робочих днів з дня отримання товару покупцем згідно накладних.

Відповідач отримав товар 20.09.2013 року, що підтверджується видатковою накладною № 867, підписаною та скріпленою печатками обох сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, оплату товару здійснено відповідачем лише 02.07.2014 року, що підтверджується платіжним дорученням № 237 на суму 28 162,00 грн. з призначенням платежу «погашення заборгованості за 2013р. за ноутбуки та системний блок, Договір № 456-ф 16.09.13р. накладна № 867 від 20.09.13». Крім того, Управління казначейської служби України у м. Сумах фактично здійснило оплату 20.08.2014 року згідно виписки по рахунку Департаменту інфраструктури міста Сумської міської ради.

Відповідно до п. 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (п. 1-1 ст. 80 ГПК України), зокрема у випадку сплати суми боргу. Припинення провадження у справі на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалу про порушення провадження у даній справі винесено 19.08.2014р. Оплату товару відповідач здійснив 02.07.2014 року згідно платіжного доручення № 237 на суму 28 162,00 грн., однак фактично кошти зараховані на рахунок позивача 20.08.2013 року, тобто після порушення провадження у справі.

Таким чином, провадження у даній справі в частині стягнення 28 162,00 грн. основного боргу підлягає припиненню за відсутністю предмета спору відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Так, оскільки відповідач порушив умови укладеного договору щодо своєчасної оплати отриманого ним товару, позивачем нараховано 3 731,37 грн. інфляційних втрат, 712,92 грн. - 3% річних та 917,77 грн. пені.

У запереченні на позов з посиланням на ч. 1 ст. 48 та ст. 49 Бюджетного кодексу України відповідач зазначає, що своєчасно надав Управлінню казначейської служби України у м. Суми доручення на здійснення платежу за договором № 456-а від 16.09.2013 року, тому порушення обумовленого у договорі строку оплати товару сталося з незалежних від відповідача причин.

За загальним правилом, закріпленим у ст. 617 Цивільного кодексу України, ст. 218 Господарського кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. При цьому не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Слід зазначити, що договір № 456-ф 16.09.13 року укладений між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та Департаментом інфраструктури міста Сумської міської ради; зобов'язання з оплати товару покладено саме на відповідача; Управління державної казначейської служби України в м. Суми не є стороною даного договору.

Згідно з частиною першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

На підставі п. 4.5 договору відповідачу нараховано пеню в розмірі однієї облікової ставки НБУ за період 10.10.2013р. - 10.04.2014р. в сумі 917,77 грн.

Відповідач просить суд зменшити розмір пені, посилаючись на ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу україни.

Суд може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню, враховуючи при цьому, зокрема, занадто високий її розмір, порівняно зі збитками споживача, ступінь виконання зобов'язання, майновий стан сторін, їх майнові та інші інтереси, що заслуговують на увагу. Зменшення розміру неустойки - це право суду, передбачене п. 3 ч. 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України. Суд може прийняти рішення про зменшення розміру неустойки як за власною ініціативою, так і за клопотанням відповідача, однак в останньому випадку відповідач, що звертається з клопотанням, повинен довести наявність підстав для зменшення неустойки.

Правовий аналіз законодавчих норм ст. 551 ЦК України, 233 ГК України та п. 3 ч. 1 статті 83 ГПК України свідчить про те, що вони застосовуються за наявності певних умов на розсуд суду та не є імперативними.

Винятковість обставин для зменшення неустойки відповідачем не доведена, доказів вжиття заходів до негайного добровільного усунення порушення чи відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання відповідачем також не подано.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для зменшення розміру пені та вважає такою, що підлягає задоволенню вимогу позивача про стягнення пені в розмірі 917,77 грн. на підставі ст. ст. 549-552 Цивільного Кодексу України, ст. 232 Господарського Кодексу України.

Крім того, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача 3 731,37 грн. інфляційних втрат та 712,92 грн. - 3% річних за період 10.10.2013р. - 13.08.2014р. від простроченої суми.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Розрахунок інфляційних нарахувань та 3% річних складено у відповідності до ст. 625 ЦК України, тому вимоги позивача щодо стягнення 3731,37 грн. інфляційних втрат та 712,92 грн. - 3% річних також є правомірними і підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, 1827,00 грн. судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 44, 49, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов в частині стягнення 5 362,06 грн. - задовольнити.

2. Стягнути з Департаменту інфраструктури міста Сумської міської ради (40030, м. Суми, вул. Воскресенська, 8-А/1, код 24013674) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 3 731,37 грн. інфляційних втрат, 712,92 грн. - 3% річних, 917,77 грн. пені та 1 827,00 грн. судового збору.

3. В частині стягнення 28 162,00 грн. основного боргу - провадження у справі припинити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 03.09.2014 року.

Суддя Н.П. Лугова