Рішення № 40330848, 17.06.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6534/14 17.06.14

За позовом Державного підприємства "Вугілля України"

до Публічного акціонерного товариства "Центренерго"

про стягнення 489 370,42 грн.

Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Андрусенко Ю.С. (дов. № 24-12/115-Д від 24.12.2013 року) Литвищенко М.Є. (дов. № т2-04/140 Д від 22.04.2014 року)від відповідача Гаврись Я.Б. (дов. № 637/22 від 30.12.2013 року)

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 17 червня 2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Державне підприємство "Вугілля України" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 489 370,42 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконує свої зобов'язання щодо оплати вартості поставленого вугілля за Договором поставки вугілля № 01-10/1-ЕН від 01.02.2010 року в розмірі 489 370,42 грн., в тому числі 474 142,42 грн. вартості поставленого вугілля та вартості перевезення на суму 15 228,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2014 року порушено провадження у справі № 910/6534/14, слухання справи призначено на 06.05.2014 року.

06.05.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У поданому відзиві представник відповідача зазначив, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору, відповідач відмовився від прийняття та оплати вугілля, оскільки його якісні показники перевищували гранично допустимий рівень, встановлений договором (перевищено гранично допустимі показники по зональності), відтак, просив відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.

Розпорядженням В.о. Голови Господарського суду міста Києва від 06.05.2014 року справу № 910/6534/14 передано для розгляду судді Трофименко Т.Ю., у зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2014 року суддя Трофименко Т.Ю. прийняла справу № 910/6534/14 до свого провадження, розгляд справи призначено на 03.06.2014 року.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 12.05.2014 року справу № 910/6534/14 передано для розгляду судді Стасюку С.В., у зв'язку з його виходом з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2014 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 910/6534/14 до свого провадження, розгляд справи призначено відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 06.05.2014 року.

У судовому засіданні 03.06.2014 року оголошено перерву до 17.06.2014 року.

У судовому засіданні 17.06.2014 року представник позивача надав заперечення на відзив, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги. У поданих запереченнях представник позивача зазначив, що отримавши 15.04.2011 року вугілля відповідач не скористався своїм правом перевірити показники якості вугільної продукції, просив надати згоду на переадресацію вугілля та станом на день подання позову вартості поставленого вугілля не оплатив.

Представник відповідача в судовому засіданні 17.06.2014 року надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких заперечував проти заявлених позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

01 лютого 2010 року між Відкритим акціонерним товариством "Центренерго", правонаступником усіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство "Центренерго" (покупець) та Державним підприємством "Вугілля України" (постачальник) укладено договір поставки вугілля № 01-10/1-ЕН (надалі по тексту - Договір).

Відповідно до пунктів 1.1., 1.2. Договору постачальник поставляє покупцю вугільну продукцію (далі вугілля) в асортименті, по реквізитах та за якісними характеристиками, приведеними в цьому договорі. Покупець приймає вугілля, оплачує його вартість на умовах, встановлених цим договором.

Згідно з пунктом 2.1. Договору вугілля постачається рівномірно добовими обсягами протягом періоду поставки залізничним транспортом у відкритих напіввагонах вантажною швидкістю на умовах DDP (залізнична станція призначення) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів "Інкотермс" в редакції 2000 року з урахуванням особливостей, передбачених цим договором , та за реквізитами покупця, вказаними в додатках до договору.

Партія вугілля відвантажується після відбору об'єднаної проби (згідно з ДСТУ 4096-2002), що засвідчується відповідним актом (згідно об'єднаної проби п. 6.4 ДСТУ 4083-2002). За результатами лабораторних випробувань об'єднаної проби оформляється посвідчення про якість вугілля в партії .

Датою виконання зобов'язання по поставці вугілля є дата календарного штемпеля залізничної станції призначення на перевізному документі. Вугілля, яке не відповідає умовам цього договору та не прийняте з цього приводу покупцем, до поставки за договором не зараховується (пункти 2.2., 2.3. Договору).

Пунктом 3.1.1. Договору сторони погодили, що постачальник зобов'язаний поставити покупцеві на умовах цього договору вугілля в асортименті, по реквізитах та з якісними характеристиками, погодженими сторонами.

У відповідності до пунктів 3.4.4., 3.4.5. Договору покупець має право перевірити кількість та якість вугілля. що постачається за цим Договором та відмовитись від прийняття та оплати вугілля. якісні показники якого перевищують гранично допустимий рівень, встановлений цим договором, асортимент якого не відповідає вимогам Договору, вугілля пошарово завантаженого в вагони з домішками продукції інших класів чи сортів, що буде підтверджено у визначеному Договором порядку, або прийняти із знижками, передбаченими умовами Договору.

Якість вугілля, що поставляється за цим договором, повинна відповідати умовам цього договору (пункт 4.1. Договору).

Відповідно до пунктів 5.5., 5.6. Договору якість вугілля в партії для розрахунків по поставках визначається на підставі даних, зазначених к посвідченні якості складеному на партію та результатів приймання покупця. Покупець перевіряє якість вугілля у партіях та приймає вугілля за якістю таким чином:

- якщо різниця між показниками Ad, Wrt посвідчення якості та результатами хімлабораторії вантажо отримувача менша або дорівнює встановленій допустимій похибці випробування згідно з ДСТУ 4096-2002 - за показниками посвідчення про якість;

- якщо різниця між показниками Ad, Wrt поза за встановлену посвідченням якості та результатами хімлабораторії вантажоотримувача більша за встановлену за встановлену допустиму похибку випробування згідно з ДСТУ 4096-2002 вантажоотримувач, протягом 24 годин з моменту отримання результатів, направляє постачальнику та вантажовідправнику телеграму про виклик їх представників для проведення спільного опробування такого вугілля, результати якого сторонами приймаються беззаперечно(без врахування похибки випробування).

Згідно з пунктом 5.7 Договору представник постачальника/вантажовідправника зобов'язаний протягом 12 годин з моменту отримання виклику повідомити свою згоду про приймання вугілля за показниками ТЕС або прибути на спільне приймання вугілля за кількістю та якістю протягом 24 годин з моменту отримання такого виклику або в той же строк повідомити час свого прибуття, який не повинен перевищувати 48 годин з моменту отримання виклику.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору та додатків до нього позивачем 15.04.2011 року поставлено на адресу Вуглегірської ТЕС Публічного акціонерного товариства "Центренерго" вугільну продукцію в кількості 626 тон, що підтверджується залізничною накладною № 50720051 (вагони № 66109133, № 60004546, № 65717449, № 65702169, № 63641799, № 67861583, № 65833550, № 62566062, № 662413160).

За твердженням позивача, листом від 21.06.2013 року №1053/06 на адресу відповідача направлявся для підписання акт приймання-передачі вугільної продукції з розрахунком знижок/надбавок ціни та вартості вугілля в кількості 626 тон в рахунок укладеного Договору.

Позивачем складено розрахунок знижок/надбавок ціни та вартості вугілля, відповідно до якого вартість відвантаженого вугілля в кількості 626 тон становить 474 142,42 грн., вартість перевезення становить 15 228,00 грн., згідно залізничної накладної № 50720051.

Вартість відвантаженого вугілля у кількості 626 тон за показниками якості, визначеними в посвідченні про якість № 311 у урахуванням знижок/надбавок ціни та вартості вугілля та вартості перевезення становить 489 370,42 грн.

У зв'язку з тим, що поставлене вугілля на адресу відповідача не оплачене, позивач звернувся з даним позовом про стягнення з відповідача 489 370,42 грн. за поставлене вугілля.

Представник відповідача у поданому відзиві зазначив, що відповідно до умов укладеного між сторонами Договору, відповідач відмовився від прийняття та оплати вугілля, оскільки його якісні показники перевищували гранично допустимий рівень, встановлений договором (перевищено гранично допустимі показники по зональності). Вдруге відбір проб вугілля, яке надійшло 15.04.2011 року на адресу Вуглегірської ТЕС ПАТ "Центренерго" не проводився, оскільки це не передбачено умовами Договору.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Умови спірного Договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно з частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із статтею 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В матеріалах справи наявна копія рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2013 у справі № 5011-69/12894-2012, яким частково задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Центренерго" до Державного підприємства "Вугілля України" про стягнення збитків за невиконання умов договору поставки вугілля № 01-10/1-ЕН від 01.02.2010 року.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2013 року та Постановою Вищого господарського суду України від 14.08.2013 року, рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2013 року залишено без змін.

Так, з рішення Господарського суду м. Києва від 15.02.2013 у справі № 5011-69/12894-2012 вбачається наступне.

30 березня 2011 року, відповідно до умов Договору на адресу Вуглегірської ТЕС позивачу надійшло 9 полувагонів вугілля ГСШ 0-13, яке належало на праві власності позивачу, що підтверджується залізничною накладною № 50311489 (вагони № 66109133, № 60004546, № 65717449, № 65702169, № 63641799, № 67861583, № 65833550, № 62566062, № 662413160).

01.04.2011 року відповідач направив на адресу позивача та вантажовідправників телеграму з повідомленням № 1423, 1424, 1425 від 01.04.2011 року з проханням направити листи на приймання вугілля за результатами спільного відбору проб або на переадресацію вказаних вагонів.

Передане відповідачу вугілля за залізничною накладною № 50311489 (посвідчення якості № 311) не відповідало вимогам щодо якості відповідно до умов Договору, а тому не було прийнято відповідачем, що підтверджується актом спільного опробування вугілля 1223 від 01.04.2011 року, та протоколом № 1223 аналізу проб твердого палива.

01.04.2011 року на адресу відповідача надійшли листи від Відкритого акціонерного товариства ГЗФ "Білоріченська" № 510 та від Державного підприємства "Первомайськвугілля" № 54 про переадресацію вищевказаних вагонів на адресу Відкритого акціонерного товариства ГЗФ "Білоріченська".

15.04.2011 року на адресу Вуглегірської ТЕС відповідачу повторно надійшло 9 полувагонів вугілля ГСШ 0-13 за посвідченням якості № 311, яке належало на праві власності позивачу.

Вдруге відбір проб вугілля, яке надійшло 15.04.2011 року на адресу Вуглегірської ТЕС Публічного акціонерного товариства "Центренерго" не проводився, оскільки це не передбачено умовами Договору.

Таким чином, факт поставки вугілля у кількості 626 тон на адресу відповідача якісні показники якого перевищували гранично допустимий рівень, встановлений договором (перевищено гранично допустимі показники по зональності) встановлений рішенням Господарського суду міста Києва від 15.02.2013 року по справі 5011-69/12894-2012.

Відповідно до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з пунктом 2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

З огляду на вищевикладене, судом встановлено, що відповідач відмовився від прийняття та оплати вугілля, що є предметом спору у даній справі, оскільки його якісні показники перевищували гранично допустимий рівень, встановлений договором (перевищено гранично допустимі показники по зональності).

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В порушення приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем не надано суду належних та безумовних доказів, які б підтверджували викладені в позовній заяві обставини, які могли б слугувати підставою для задоволення позову, а обставини наведені позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог спростовані матеріалами справи.

За таких обставин, позовні вимоги Державного підприємства "Вугілля України" задоволенню не підлягають.

Витрати з судового збору покладаються на позивача, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові Державного підприємства "Вугілля України" відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.06.2014 року

Суддя С.В. Стасюк