Постанова № 40330047, 22.07.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2014 р. Справа№ 910/5173/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Суліма В.В.

при секретарі Дмитрина Д.О.

розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2014 (повний текст підписано - 28.04.2014р.)

у справі №910/5173/14 (суддя - Любченко М.О.)

за позовом Першого заступника прокурора Шевченківського району в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в місті Києві

до Приватного підприємства "Бонвояж"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Головне управління Державної казначейської служби у місті Києві

про стягнення 60 502,45 грн

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в особі Державної екологічної інспекції місті Києві до Приватного підприємства "Бонвояж", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Головне управління Державної казначейської служби у місті Києві про стягнення збитків у розмірі 60 502,45 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в ході перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами ПП "Бонвояж", державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища м. Києва встановлено здійснення відповідачем в період з 09.05.2013р. по 31.10.2013р. викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без отримання відповідного дозволу, що є порушенням ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" та спричинило державі шкоду в сумі 60 502,45 грн.

Ухвалою від 26.03.2014р. господарського суду міста Києва до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача було залучено Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві, м.Київ.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 23.04.2014 р. у справі № 910/5173/14 було відмовлено у задоволенні позову Першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в місті Києві, м.Київ до Приватного підприємства "Бонвояж", м.Київ про стягнення з Приватного підприємства "Бонвояж" 60 502,45 грн. до Державного бюджету України та місцевого бюджету міста Києва у співвідношенні 30% та 70% відповідно.

Стягнуто з Державної екологічної інспекції в місті Києві (04071, м.Київ, Подільський район, вул.Набережно-Лугова, буд.4, ЄДРПОУ 37975277) на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 1827 грн.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано відсутністю вини у діях відповідача щодо несвоєчасного отримання дозвільної документації, що у свою чергу свідчить про неповний склад правопорушення та виключає можливість стягнення з відповідача збитків.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Заступник прокурора міста Києва звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2013р. у справі №910/5173/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи.

На підставі апеляційної скарги Заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2013 року, згідно ст. 98 ГПК України, Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 29.05.2014р. порушено апеляційне провадження.

В судове засідання 25.06.2014 прокурор та представник третьої особи не з'явилися. Про причини неявки суд не повідомлено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2014 року розгляд справи було відкладено на 22.07.2014 року.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2014р. враховуючи перебування судді Чорної Л.В. у відпустці склад колегії суддів, замість судді Чорної Л.В. введено суддю Суліма В.В.

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримали, просили апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 23.04.2014 р. у справі № 910/5173/14 скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Представник відповідача заперечував проти доводів апелянта викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в її задоволенні та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду.

Представник третьої особи в судове засідання 22.07.2014 року не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника третьої особи.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення прокурора представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вірно встановлено судом першої інстанції в період з 17.10.2013р. по 31.10.2013р. старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища м.Києва Жикевич Є.І. та державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Єрьоміним Ю.А. було проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами Приватним підприємством "Бонвояж", про що складено акт №05/1666а від 31.10.2013р.

Актом перевірки було встановлено, що Приватне підприємство "Бонвояж" займається обслуговуванням житлових будинків міста Києва. На балансі підприємства є газова котельня, яка розташована за адресою: м.Київ, вул.Багговутівська, 17-21. При цьому, строк дії представленого підприємством дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря №8039100000-223 від 08.05.2008р. закінчився 08.05.2013р. Тобто, з 09.05.2013р. Приватне підприємство "Бонвояж" здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, що є порушенням вимог Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

31.10.2013р. Державною екологічною інспекцією у м. Києві було внесено припис №05/929п, яким зобов'язано відповідача, зокрема, отримати в строк до 01.12.2013р. дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами. Вказаний припис було вручено 31.10.2013р. під підпис директору Приватного підприємства "Бонвояж".

Крім того, Державною екологічною інспекцією м. Києва було винесено постанову від 31.10.2013р. про накладення адміністративного стягнення, якою накладено на директора Приватного підприємства "Бонвояж" адміністративний штраф за здійснення викидів в атмосферне повітря без дозволу в розмірі 136 грн.

Відповідно до розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря Приватним підприємством "Бонвояж" за період з 09.05.2013р. по 31.10.2013р., що складений державним інспектором з охорони навколишнього середовища міста Києва Єрьоміним Ю.А., загальна сума шкоди, яка заподіяна відповідачем, складає 60 502,45 грн. При цьому, судом враховані пояснення позивача про те, що фактично збитки було нараховано за період з 07.10.2013р. по 31.10.2013р., тобто з початку опалювального сезону.

З огляду на викладене, оскільки відповідач допустив порушення вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, чим завдав державі шкоди, прокурор звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд вважає що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Згідно преамбули Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини - невід'ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України.

З цією метою Україна здійснює на своїй території екологічну політику, спрямовану на збереження безпечного для існування живої і неживої природи навколишнього середовища, захисту життя і здоров'я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів.

Відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством. (ст. 2 Закону).

Відповідно до статті 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів.

В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Статтею 1 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" передбачено, що атмосферне повітря - життєво важливий компонент навколишнього природного середовища, який являє собою природну суміш газів, що знаходиться за межами жилих, виробничих та інших приміщень; викид це надходження в атмосферне повітря забруднюючих речовин або суміші таких речовин, а норматив гранично допустимого викиду забруднюючої речовини стаціонарного джерела-гранично допустимий викид забруднюючої речовини або суміші цих речовин в атмосферне повітря від стаціонарного джерела викиду.

У відповідності до ст. 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" передбачено обов'язки підприємств, установ, організацій та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності щодо охорони атмосферного повітря.

Поряд з цим, статтею 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" встановлено вимоги щодо регулювання викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарних джерел.

Нормами ч. 6 ст. 11 Закону встановлено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до першої групи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Проте як вбачається з матеріалів справи газова котельня, яка обліковується на балансі ПП «Бонвояж», починаючи з 09.05.2013 року здійснювала викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного на те дозволу (термін дії останнього дозволу припинився 08.05.2013 року).

Наведена обставина підтверджується актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами №05/1666а від 31.10.2013р., Постановою про накладення адміністративного стягнення від 31.10.2013 року у розмірі 136 гривень 00 копійок,

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду в цій частині та вважає доведеним факт наявності правопорушення вимоги природоохоронного законодавства відповідачем з огляду на зазначені вище обставини.

Приписами статей 33, 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" передбачено, що особи, винні, зокрема у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону несуть відповідальність згідно з законом. Шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

У відповідності до приписів статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх зазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

У п. 1.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001 р. N 02-5/744 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища» зазначено, що вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника (статті 440 та 442 Цивільного кодексу).

Отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Як було вірно зазначено судом першої інстанції строк дії дозволу №8039100000-223 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, який був виданий 08.05.2008р. Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в м.Києві Приватному підприємству "Бонвояж", дійсно закінчився 08.05.2013р.

Відповідно до довідки без номеру та дати, що складена відповідачем та яку було вручено 04.11.2013р. державному інспектору з охорони навколишнього природного середовища м.Києва Жикевич Є.І., котельню Приватного підприємства "Бонвояж" було запущено 07.10.2013р.

Проте, новий дозвільний документ, а саме дозвіл №8039100000-00049 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, було видано Приватного підприємству "Бонвояж" Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) лише 31.03.2014р. зі строком дії до 31.03.2019р.

Факт здійснення відділеннями позивача викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без належних дозволів був зафіксований актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря від 31.10.2013, який є джерелом доказової інформації.

В даному випадку місцевим господарським судом було вірно встановлено наявність трьох складових правопорушення, а саме протиправності дій Приватного підприємства "Бонвояж", заподіяної державі шкоди та причинно-наслідкового зв'язку між такою шкодою та вчиненими діями.

Проте колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було хибно зроблено висновок про відсутність вини у несвоєчасному отриманні дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" основними принципами державної політики з питань дозвільної системи у сфері господарської діяльності є, зокрема установлення єдиних вимог до порядку видачі документів дозвільного характеру.

Частиною 1 ст.4 цього Закону визначено, що виключно законами, які регулюють відносини, пов'язані з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюються: строк видачі або надання письмового повідомлення про відмову у видачі документа дозвільного характеру; вичерпний перелік підстав для відмови у видачі, переоформленні, видачі дубліката, анулювання документа дозвільного характеру.

Згідно ч.1 ст.41 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" порядок видачі документів дозвільного характеру або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними (регіональними місцевими) органами встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням відповідного дозвільного органу, погодженим з уповноваженим органом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Порядок видачі документів дозвільного характеру або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання, видача або відмова у видачі яких законами України віднесена до повноважень органів місцевого самоврядування, встановлюється їх рішенням за погодженням з територіальними (місцевими) органами центральних органів виконавчої влади, що здійснюють регулювання у відповідній сфері, та територіальними органами уповноваженого органу, а у випадках, передбачених законом, - на підставі типових порядків, затверджених Кабінетом Міністрів України. Такі порядки мають передбачати, зокрема, вичерпний перелік документів, які суб'єкту господарювання необхідно подати для одержання документа дозвільного характеру.

Преамбулою до Закону визначено, що зміни, передбачені пунктом 1 розділу II Закону України від 16.10.2012 N 5456-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації повноважень органів виконавчої влади у сфері екології та природних ресурсів, у тому числі на місцевому рівні" (далі - Закон 5456-VI), в частині положень, які стосуються передачі повноважень від територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласним, Київській, Севастопольській міським державним адміністраціям, органам виконавчої влади Автономної Республіки Крим, набирають чинності з 18.05.2013.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 N 159 "Про ліквідацію територіальних органів Міністерства охорони навколишнього природного середовища" територіальні органи Міністерства охорони навколишнього природного середовища було ліквідовано, а виконання ними повноважень припинено з 17.05.2013.

У зв'язку з вищенаведеним у складі облдержадміністрацій утворено відповідні підрозділи.

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 711 від 17.05.2013 повноваження щодо видачі дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря передано Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради КМДА.

Тобто повноваження щодо видачі документів дозвільного характеру передано облдержадміністраціям та вступили в дію з 18.05.2013, а отже, на рівні Закону України визначено дозвільний орган, який уповноважений видавати дозволи на розміщення відходів, як того вимагає частина перша статті 4 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".

Таким чином позивач до моменту закінчення терміну дії дозволу міг безперешкодно звернутися до територіального органу Міністерства охорони навколишнього природного середовища з відповідною заявою про отримання нового дозволу, а починаючи з 18.05.2013 року міг отримати вказаний документ від Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради КМДА.

Проте матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили що відповідач дійсно звернувся до вищезазначених контролюючих органів.

Натомість звернення відповідача до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Управління комунальної теплоенергетики Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України не може розцінюватися судом у якості вчинення відповідачем усіх можливих від нього дій з метою отримання бажаної дозвільної документації, а отже висновок місцевого господарського суду про відсутність ознак вини у діях відповідача є передчасним.

З огляду на встановлений факт порушення відповідачем норм природоохоронного законодавства та здійснену арифметичну перевірку заявленої до стягнення суми збитків, колегія суддів дійшла висновку про виникнення у відповідача зобов'язання з відшкодування завданих державі збитків.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З урахуванням наведених вище обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права, а отже апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення Господарського суду м. Києва від 23.04.2014 року у справі № 910/5173/14 скасуванню.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу заступника прокурора м. Києва задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 23.04.2014 року у справі № 910/5173/14 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Бонвояж» (02104, м. Київ, вул.. Б.Гмирі, 3, кв. 7, код ЄДРПОУ 32660669 ) до Державного бюджету України 18 150, 73 грн. (вісімнадцять тисяч сто п'ятдесят грн. 73 коп.) та до міського бюджету 42 351, 71 грн. (сорок дві тисячі триста п'ятдесят одну грн. 71 коп.)

Стягнути з Приватного підприємства «Бонвояж» (02104, м. Київ, вул.. Б.Гмирі, 3, кв. 7, код ЄДРПОУ 32660669 ) в дохід Державного бюджету України 1210,00 грн. (одну тисячу шістсот двісті десять грн. 00 коп.) - судового збору за розгляд позовної заяви.

Стягнути з Приватного підприємства «Бонвояж» (02104, м. Київ, вул.. Б.Гмирі, 3, кв. 7, код ЄДРПОУ 32660669 ) в дохід Державного бюджету України 605,00 (шістсот п'ять гривень 00 коп.) грн. - судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Матеріали справи № 910/5173/14 повернути до Господарського суду м. Києва

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді І.А. Іоннікова

В.В. Сулім