Рішення № 40329972, 02.09.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2014 р. Справа № 914/2460/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.,

при секретарі Фартушку Н.Б.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», м. Київ,

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВОНА», м. Львів,

про: відшкодування 14 152 грн. 26 коп. матеріальної шкоди в порядку регресу та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: Сидор В.Д. - представник (довіреність в матеріалах справи).

Представнику відповідача роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представник відповідача не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВОНА» про відшкодування 14 152 грн. 26 коп. матеріальної шкоди в порядку регресу та стягнення судових витрат.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 11.07.2014 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 26.08.2014 року, про що сторони були належним чином повідомлені під розписку в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28 (докази в матеріалах справи).

Судове засідання 26.08.2014 року відкладено на 02.09.2014 року з підстав, викладених в відповідній ухвалі суду у справі.

Представник позивача в судове засідання 02.09.2014 року не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти позову заперечив повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог за безпідставністю і недоведеністю.

В ході розгляду справи ВСТАНОВЛЕНО.

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 20474912, знаходиться за адресою: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, що підтверджується долученими до матеріалів справи Витягом з ЄДРЮО та ФОП серії АГ №989117 та Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №606267 (докази в матеріалах справи).

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВОНА» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 23465084, знаходиться за адресою: 79035, Львівська область, м. Львів, вул. Кримська, буд. 28, офіс 501, що підтверджується долученими до матеріалів справи Витягом з ЄДРЮО та ФОП серії АГ №984299 та Витягом з ЄДРЮО та ФОП від 04.07.2014 року №18942745 (докази в матеріалах справи).

10.07.2014 року позивач звернувся до суду із позовною вимогою до відповідача про відшкодування 14 152 грн. 26 коп. матеріальної шкоди в порядку регресу. Позовні вимоги позивача обґрунтовуються тим, що 14.01.2013 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» та громадянином України ОСОБА_2 укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №6815Га/13х, за умовами якого, позивач на строк з 14.01.2013 року по 13.01.2014 року застрахував свої майнові інтереси як власника автомобіля марки Nissan Note, 2012 року випуску, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 (належним чином завірена копія договору в матеріалах справи).

26.02.2013 року на вул. Сумській - Совнаркомівській у місті Харкові сталася дорожньо-транспортна пригода, учасниками якої були автобус ЛАЗ 183, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3, автомобіль ВАЗ 21099, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_4, застрахований за Договором від 14.01.2013 року №6815Га/13х транспортний засіб під керуванням ОСОБА_5, та автомобіль Mitsubishi Lancer, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_6

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди застрахований за договором від 14.01.2013 року №6815Га/13х транспортний засіб - автомобіль марки Nissan Note, 2012 року випуску, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження передньої і задньої центральної частини. Вказане позивач підтверджує Відомостями АІПС ДПС від 06.03.2013 року №9164087.

Так, позивач у своїй позовній заяві зазначає, що відповідно до постанови Київського районного суду міста Харкова, вказана дорожньо-транспортна пригода сталась з вини водія автомобіля марки ВАЗ 21099, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_5 ОСОБА_4, чия цивільно-правова відповідальність була застрахована в ПрАТ «СК «Вона».

В подальшому позивач на підставі страхового акту від 26.03.2013 року 1.002.13.02456/VESKO10968 Платіжним дорученням від 27.03.2013 року №20260 виплатив на користь ТОВ «Технік Центр» страхове відшкодування в розмірі 14 152 грн. 26 коп.

29.01.2014 року позивач звертався до відповідача Претензією вих. №920/2 із вимогою про відшкодування 14 152 грн. 26 коп. матеріальної шкоди в порядку регресу (належним чином завірена копія претензії в матеріалах справи).

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву, поданому до суду 22.08.2014 року за вх. №36048/14 проти позову заперечує, вважає позовні вимоги позивача безпідставними і необґрунтованими, просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав того, що викладені у позовній заяві обставини суперечать поданим позивачем доказам.

Так, відповідач звертає увагу суду на те, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки ВАЗ 21099, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 ОСОБА_4 була застрахована у ПрАТ «СК «Вона» за полісом АВ/8557647.

Як вбачається із поданого відповідачем витягу з Центральної бази даних Моторно-транспортного страхового бюро України за полісом АВ/8557647 станом на час настання ДТП було застраховано цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу - автобуса марки ЛАЗ А183Д1, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, а цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 була застрахована в ПАТ «ХМСК» за полісом АВ/5082649.

Як вбачається із долученої до матеріалів справи копії Постанови Київського районного суду міста Харкова від 11.04.2013 року у справі №640/4920/13-п винним у скоєнні ДТП, яка трапилась 26.02.2013 року на вул. Сумській - Совнаркомівській у місті Харкові визнано ОСОБА_3, накладено на нього стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців.

З підстав наведеного відповідач заперечує твердження позивача про те, що ПрАТ «СК «Вона» має надати ОСОБА_4 страховий захист і відшкодувати завдану ним матеріальну шкоду в порядку регресу.

Також відповідач вказує на те, що позивачем у страховому акті від 26.03.2013 року 1.002.13.02456/VESKO10968 не зазначено про застосування франшизи, передбаченої пунктом 10 договору від 14.01.2013 року №6815Га/13х.

Відповідно до пункту 25.11. договору від 14.01.2013 року №6815Га/13х розмір страхового відшкодування дорівнює розміру збитків, визначених у кошторисі збитків, за вирахуванням франшизи, передбаченої пунктом 10 договору.

Згідно пункту 10 договору від 14.01.2013 року №6815Га/13х франшиза при пошкодженні транспортного засобу складає 743 грн. 12 коп.

Як вбачається із долученої до матеріалів справи копії рахунку-фактури ТзОВ «Технік-Центр» від 18.03.2013 року №ТЦ-0000334, вартість ремонту застрахованого за договором від 14.01.2013 року №6815Га/13х автомобіля складає 14 895 грн. 38 коп.

Відтак, суд критично оцінює вказані заперечення відповідача проти позову, оскільки сума виплаченого позивачем страхового відшкодування складає різницю між вартістю ремонт пошкодженого транспортного засобу і франшизою, передбаченою пунктом 10 договору від 14.01.2013 року №6815Га/13х (14 895,38 - 743,12 = 14 152,26), що відповідає положенням пункту 25.11. договору від 14.01.2013 року №6815Га/13х.

Окрім того, відповідач зазначає про те, що згідно пункту 22.3. договору від 14.01.2013 року №6815Га/13х позивач протягом двох робочих днів з моменту, коли йому стало відомо про настання ДТП, повинен був провести огляд пошкодженого транспортного засобу та скласти Акт огляду транспортного засобу. При наявності другого учасника ДТП чи іншої особи, винної у скоєнні збитків, повідомити їм про дату, час та місце огляду пошкодженого транспортного засобу.

Акт огляду транспортного засобу та будь-які належні докази повідомлення інших учасників ДТП про час та місце огляду пошкодженого транспортного засобу - автомобіля марки Nissan Note, 2012 року випуску, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 в матеріалах справи відсутні.

Як вбачається із долученого до матеріалів справи Звіту по визначенні вартості відновлювального ремонту автомобіля від 20.03.2013 року №179 огляд згаданого транспортного засобу проводився 28.02.2013 року та 11.03.2013 року в присутності представників позивача та власника автомобіля.

Окрім того, відповідач звертає увагу суду на те, що наявна в матеріалах справи копія Звіту по визначенні вартості відновлювального ремонту автомобіля від 20.03.2013 року №179 та ремонтна калькуляція із визначення вартості пошкодженого транспортного засобу та вартості відновлювального ремонту не підписана особами, які його склали.

Також, як на підставу своїх заперечень, відповідач покликається на те, що, згідно пунктів 24.1., 24.1.3., 24.1.4. та 25.14. договору від 14.01.2013 року №6815Га/13х страхувальник для підтвердження настання страхового випадку і визначення розміру завданих збитків зобов'язаний надати страховику (позивачу у справі) лист вигодонабувача (ПАТ «Креді Агріколь Банк») про особу, якій належить виплатити страхове відшкодування та Довідку ДАІ про ДТП.

Позивачем не долучено до матеріалів справи доказів надання ПАТ «Креді Агріколь Банк» вказаного листа та Довідки ДАІ про настання ДТП, яке визнано позивачем страховим випадком.

Відповідно до пункту 25.15. договору від 14.01.2013 року №6815Га/13х страхове відшкодування сплачується шляхом перерахування на рахунок СТО згідно з належним чином оформленими документами, наданими відповідними підприємствами про витрати на компенсацію скоєних збитків (наряд-замовлення, рахунок, акт виконаних робіт, тощо). якщо інше не погоджено між страховиком та страхувальником (вигодонабувачем). Вказані документи повинні містити повний перелік робіт їх вартість, а також вартість запчастин і матеріалів, використаних під час ремонту. При цьому СТО страхувальник зобов'язаний письмово погоджувати зі страховиком.

У долученій до матеріалів справи копії рахунку-фактури ТзОВ «Технік-Центр» від 18.03.2013 року №ТЦ-0000334 не надається розшифровка переліку робіт і використаних запчастин і матеріалів для здійснення відновлювального ремонту застрахованого за договором від 14.01.2013 року №6815Га/13х транспортного засобу - автомобіля марки Nissan Note, 2012 року випуску, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1.

Окрім того, подана позивачем копія ремонтної калькуляції не підписана особами, які її склали.

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності до статті 355 ГК України об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються ЦК України, цим кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальника.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодування особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про страхування» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Згідно з частиною першою статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхувальником виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат, переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Аналогічне положення міститься в статті 993 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Частиною першою статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», з винної особи за регресною вимогою стягується сума майнових витрат, понесених на виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди, а якщо законом встановлено межі відшкодування або межі відповідальності винної особи, то з неї витрати стягуються в цих межах.

Приписами частини першої статті 1191 ЦК України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно пункту 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року №18, у випадку, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, оглянувши та дослідивши матеріали справи і подані сторонами докази, оцінив їх в сукупності та прийшов до висновку, що позовні вимоги не є документально та нормативно обґрунтованими, спростовані відповідачем, а тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Судові витрати: сплачений позивачем Платіжним дорученням від 23.04.2014 року №104034 судовий збір в розмірі 1 827 грн. 00 коп. відповідно до статті 49 ГПК України покласти на сторони пропорційно до задоволених вимог та залишити вказані витрати за позивачем.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 20, 22, 32 - 34, 43, 44, 49, 77, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

02.09.2014 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Описову та мотивувальну частину рішення оформлено відповідно до статті 84 ГПК України 02.09.2014 року.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.

Суддя Козак І.Б.