Ухвала суду № 40328474, 16.07.2014, Айдарський районний суд Луганської області (до 25.04.2025 - Новопсковський районний суд Луганської області)

Дата документу 16.07.2014

ЄУ № 420/519/14-ц

Провадження №2/420/247/14

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2014 року Новопсковський районний суд Луганської області

у складі: головуючого судді Потапенко Р.Р.

при секретарі Свистуновій Я.В.

за участю відповідача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Новопсков цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з останньої на свою користь заборгованість за кредитним договором № LGNWRX00420231 від 07.09.2006 року у розмірі 25737,68 грн., а також судові витрати у розмірі 257,38 грн. Мотивує свої вимоги тим, що відповідно до укладеного договору № LGNWRX00420231 від 07.09.2006 року відповідач отримала кредит у розмірі 3135,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідно до умов договору, погашення здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, відповідач повинна надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості. В порушення норм закону та умов договору, відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала, у зв'язку з чим станом на 20.03.2014 року склалася заборгованість у розмірі 25737,68 грн.

В судове засідання представник позивача не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, на заявлених вимогах наполягає.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, пояснила, що кредитні зобов'язання були виконані нею в повному обсязі та в строки, передбачені договором. Просила застосувати до вимог банку позовну давність, при цьому зазначила, що письмового договору про збільшення позовної давності з банком не укладала.

Вислухавши пояснення відповідача, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 07.09.2006 року між позивачем ПАТ КБ «Приватбанк», що є правонаступником всіх прав та обов'язків ЗАТ КБ «Приватбанк», та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитно-заставний договір № LGNWRX00420231 (далі - Договір).

Зазначений Договір, у чинність ст.1054 ЦК України, є кредитним та складається з Заяви позичальника (далі - Заява), Умов надання споживчого кредиту фізичним особам «Розстрочка» (далі - Умови) та Тарифів.

Згідно умов Договору, позивач надав відповідачу строковий кредит у сумі 3135,00 грн. на строк 24 місяці з 07.09.2006 року по 07.09.2008 року включно, з умовами сплати за користування кредитом відсотків у розмірі 1% на місяць на суму залишку заборгованості по кредиту, щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 68,97 грн. та єдиноразової винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 285,00 грн. в обмін на зобов'язання відповідача з повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди, комісії в обумовлені строки.

Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, за який приймається період з « 10» по « 15» число кожного місяця відповідач повинен надавати позивачу грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 216,79 грн. для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотків, винагороди, комісії, а також інших витрат згідно з Умовами.

Відповідно до п.п. 3.2.2., 3.2.3. Умов, відповідач зобов'язалася погашати кредит у порядку та строки відповідно до Заяви, а також сплатити відсотки за користування кредитом відповідно до Заяви та п.п. 4.1., 4.2. даних Умов та Тарифів. Повну сплату відсотків за користування кредитом здійснити не пізніше дати фактичного повного погашення кредиту.

Згідно п. 4.2. Умов, при порушенні відповідачем зобов'язань по погашенню кредиту, передбачених Заявою та п.п. 3.2.2, 3.3.3 Умов, відповідач сплачує позивачу відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі від розміру зазначеному у Тарифах та Заяві. Розраховані відповідно до цього пункту Умов відсотки сплачуються відповідачем окремо понад зазначену в Заяві суму щомісячного платежу по Кредиту, разом з несплаченим залишком попереднього щомісячного платежу.

Згідно п. 4.7. Умов, при непогашенні кредиту в строки, установлені в Заяві і п.п. 3.2.2, 3.3.3 Умов, заборгованість у частині вчасно непогашеної суми кредиту вважається простроченою. На залишок заборгованості по простроченій сумі кредиту нарахування відсотків здійснюється згідно п.4.2 Умов з дати виникнення простроченої заборгованості.

Відповідно до п. 5.1. Умов, при порушенні відповідачем будь-якого із зобов'язань, передбачених Заявою та п.п. 3.2.2, 3.2.3 Умов, позивач має право нарахувати, а відповідач зобов'язується сплатити позивачу пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочки платежу.

Пунктом 5.3 Умов передбачено, що при порушенні відповідачем строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів, відповідач зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості.

Судом встановлено, що відповідачем було порушено умови кредитного договору та графік погашення кредитної заборгованості, внаслідок чого станом на 20.03.2014 року сума боргу відповідача перед позивачем склала 25737,68 грн., з яких: 2504,05 грн. - заборгованість за кредитом; 8769,49 грн. - заборгованість за відсотками; 822,09 грн. - заборгованість з комісії; 11940,26 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 1201,79 грн. - штраф (процентна складова).

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У чинність ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно ст. 546 ЦК України, одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка.

У чинність ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності до вимог банку, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За правилами ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі до винесення судом рішення, є підставою для відмови у позові.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Статтею 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Позивачем як доказ на підтвердження позовних вимог долучено до позовної заяви Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), з п.п. 5.5 яких вбачається, що термін позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років.

Разом з тим, вказані Умови і правила надання банківських послуг підписані тільки головою правління ЗАТ КБ «Приватбанк», вони не мають реквізитів, відсутня дата їх складання та погодження сторонами кредитного договору. Крім того, названі Умови не містять жодної ідентифікуючої ознаки на предмет їх невід'ємності від Заяви позичальника. Доказів того, що вказані Умови і є тими Умовами, які розуміла відповідач, підписуючи заяву позичальника, матеріали цивільної справи не містять.

Таким чином, підстав вважати, що банком отримана згода відповідача на укладення кредитного договору з врахуванням названих Умов, на які посилається позивач і які передбачають строк позовної давності у 5 років для вимог банку до позичальника, у суду немає.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що до вимог банку про стягнення заборгованості за кредитом, по процентам та комісії слід застосовувати загальну позовну давність тривалістю у три роки, а до вимог про стягнення пені та штрафів - в один рік.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Відповідно до ч. 1 ст. 260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст.ст. 253-255 цього Кодексу.

Згідно ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, належить, зокрема, часткова сплата боржником основного боргу та/або сум санкцій тощо.

В силу ч. 3 ст. 264 ЦК України, після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебіг позовної давності, до нового строку не зараховується.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором, наданого позивачем, й не спростовано відповідачем, відповідач 10.05.2011 року здійснила часткове погашення заборгованості за кредитом в сумі 600,00 грн., чим підтвердила свою обізнаність щодо необхідності виконання зобов'язання за кредитним договором, тобто вчинила дії, що свідчать про визнання нею боргу.

З огляду на викладене, перебіг трирічного строку позовної давності вважається перерваним з 10.05.2011 року, та з 10.05.2011 року трирічний строк позовної давності починається заново, а час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку зарахуванню не підлягає.

Отже при зверненні позивачем 24.04.2014 року з даним позовом до суду з вимогами про стягнення заборгованості за кредитом, по відсоткам та комісії строк позовної давності звернення до суду не сплив.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом в сумі 2504,05 грн., по процентам за користування кредитом в сумі 8769,49 грн., та по комісії за користування кредитом в сумі 822,09 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Разом з тим, зважаючи на те, що перебіг позовної давності за договором перервався та почався заново з 10.05.2011 року, а у чинність п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік, й відповідач зробила заяву про її застосування, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення пені та штрафів у зв'язку зі спливом позовної давності.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо виконання нею зобов'язань за кредитним договором в повному обсязі, оскільки нею в порушення ст. ст. 10, 60 ЦПК України не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 58-59 ЦПК України, на підтвердження цього.

За таких обставин, на основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 12095,63 грн., яка складається з заборгованості за кредитом - 2504,05 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом - 8769,49 грн., заборгованості по комісії за користування кредитом - 822,09 грн.

У чинність ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 15, 57-61, 88, 123, 212-215, 223 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», код ЄРПОУ 14360570, заборгованість за кредитним договором № LGNWRX00420231 від 07.09.2006 року у розмірі 12095 (дванадцять тисяч дев'яносто п'ять) грн. 63 (шістдесят три) коп. та 120 (сто двадцять) грн. 97 (дев'яносто сім) коп. в рахунок відшкодування понесених судових витрат.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано апеляційному суду Луганської області через Новопсковський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: