Рішення № 40327504, 26.08.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, 16 тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2014 р. справа № 911/2284/14

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», м. Дніпропетровськ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Київська обл., м. Вишневе

про стягнення 26 770,79 гривень

за участю представників:

від позивача: не прибув

від відповідача: не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

11.06.2014 Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі-ПАТ КБ «Приватбанк»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі-ФОП ОСОБА_1./відповідач) про стягнення 26 770,79 грн., з яких: 16 000,00 грн. заборгованості по сплаті кредиту (кредитного ліміту) за договором №б/н від 19.04.2011, 7 714,56 грн. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом, 1 703,46 грн. заборгованості по сплаті комісії та 1 352,77 грн. пені.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.06.2014 порушено провадження у справі №911/2284/14 та призначено справу до розгляду на 01.07.2014.

Ухвалами господарського суду Київської області від 01.07.2014, 15.07.2014 та 29.07.2014 розгляд даної справи відкладався на 15.07.2014, 29.07.2014 та 26.08.2014 відповідно.

26.08.2014 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про залишення позову у даній справі без розгляду в частині вимоги про стягнення 1 352,77 грн. пені.

В судові засідання 01.07.2014, 15.07.2014, 29.07.2014 та 26.08.2014 представник відповідача не прибув, витребувані судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

19.04.2011 ФОП ОСОБА_1 (далі-клієнт) звернулась до ПАТ КБ «Приватбанк» (далі-банк) із завою про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки, на підставі якої ФОП ОСОБА_1 приєдналась до «Умов та правил надання банківських послуг» (надалі-Умови), тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування від 19.04.2011 та взяла на себе зобов'язання виконувати його умови (далі-договір).

Відповідно до договору відповідачу в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта, на його поточний рахунок НОМЕР_2 було встановлено кредитний ліміт.

Приписами пунктів 3.18.1.1., 3.18.1.3, 3.18.1.16, 3.18.1.12, 3.18.4.2, 3.18.1.17 Умов передбачено, що кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта.

Кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його поповнення, сплати процентів та винагороди.

При укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до «Умов і правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системи клієнт-банк / Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом „першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладення договорів та угод у письмовій формі.

Для розрахунку процентів за користування кредитним лімітом встановлюється диференційована процентна ставка, яка залежить від строку існування непогашеного залишку за кредитом.

У випадку відсутності надходжень грошових коштів на поточний рахунок клієнта, погашення відсотків, розрахованих згідно п.п. 3.18.4.1, 3.18.4.2, здійснюється за рахунок невикористаного залишку ліміту.

При перерахуванні клієнтом з поточного рахунку коштів за рахунок кредитного ліміту, з суми кожного перерахування стягується комісійна винагорода у розмірі 3% від суми перерахування.

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином.

Так, на виконання умов договору відповідачу на його поточний рахунок було відкрито кредитний ліміт у розмірі 16 000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою з поточного рахунку останнього.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення банком (позивачем) умов договору.

Втім, відповідач свої обов'язки за договором в частині повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом протягом квітня 2013-травня 2014 та сплати комісії за квітень 2013-травень 2014 належним чином не виконав, сплативши лише 114,59 грн. процентів та 456,28 грн. комісії, внаслідок чого станом на 13.05.2014 за ним утворилось 25 418,02 грн. сукупної заборгованості.

Факт здійснення відповідачем фінансових операції в рамках договору підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою з поточного рахунку останнього за спірний період.

З метою досудового врегулювання даного спору, 23.04.2014 позивачем було надіслано відповідачу претензію №10221KIV0S099, відповідно до якої позивач інформував останнього про наявність заборгованості за договором та вимагав її погашення.

Посилаючись на те, що відповідач на зазначену претензію не відповів, суму заборгованості за договором не погасив, позивач просить суд стягнути з відповідача, зокрема, 25 418,02 грн. сукупної заборгованості за договором, в тому числі:

- 16 000,00 грн. заборгованості по сплаті кредиту;

- 7 714,56 грн. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом з 26.04.2013 по 15.03.2014;

- 1 703,46 грн. заборгованості по сплаті комісії за користування кредитом протягом липня 2013-травня 2014.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів та/або документів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до ст. 75 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 1054, ч. 1 ст. 1049, ч. 1 ст. 1048, ч. 2 ст. 1050, ст. 627 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктами 3.18.4.1.3, 3.18.1.12, 3.18.4.1.1, 3.18.4.1.2, 3.18.4.4 договору передбачено, що у випадку непогашення кредиту починаючи з 91 дня після дати завершення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта вважаються порушеними. При порушенні клієнтом зобов'язань він сплачує банку проценти за користування кредитом в розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості та пеню в розмірі 0,1315% від суми залишку заборгованості за кожен день прострочки. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.

Для розрахунку процентів за користування кредитним лімітом встановлюється диференційована процентна ставка, яка залежить від строку існування непогашеного залишку по кредиту.

За період користування кредитом до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го по 25-те число місяця процентна ставка складає 0% річних. При необнуленні дебетового сальдо протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, процентна ставка складає 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню.

Клієнт сплачує банку винагороду за використання ліміту 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць шляхом списання винагороди із своїх рахунків. При зміні ліміту банк може вимагати винагороди від різниці між встановленим лімітом та колишнім лімітом

З огляду наведеного, використання відповідачем кредитного ліміту, відкритого в рамках договору свідчить про погодження останнім з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та, відповідно, породжує у відповідача обов'язок по поверненню використаного кредитного ліміту, процентів за його використання та сплаті комісії у повному обсязі згідно умов договору.

Пунктами 1 та 7 статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також те, що станом на день прийняття рішення відповідач суму наданого кредиту не повернув, проценти за користування кредитом за спірний період та комісію сплатив частково, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 25 418,02 грн. сукупної заборгованості за договором, в тому числі:

- 16 000,00 грн. заборгованості по сплаті кредиту;

- 7 714,56 грн. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом з 26.04.2013 по 15.03.2014;

- 1 703,46 грн. заборгованості по сплаті комісії за користування кредитом протягом липня 2013-травня 2014 підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

У зв'язку з неналежним невиконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 352,77 грн. пені, нарахованої на сукупну суму заборгованості за договором.

Приписами статей 230, 232 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.п. 3.18.5.1, 3.18.5.4 договору у разі порушення клієнтом будь-якого обов'язку по сплаті процентів за користування кредитом, передбачених п.п. 3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3., строків повернення кредиту, передбачених п.п. 3.18.1.8., 3.18.2.2.3., 3.18.2.3.4., винагороди, передбаченої п.п. 3.18.2.2.5., 3.18.4.4., 3.18.4.5., 3.18.4.6. клієнт сплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочки платежу.

Нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п.п. 3.18.5.1-3.18.5.3 здійснюється протягом 3-х років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.

З системного аналізу наведених законодавчих та договірних положень слідує, що законодавством України встановлено механізм реалізації права кредитора для стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання боржником господарських зобов'язань, у той час, як право на нарахування пені за порушення відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором в частині сплати кредиту, відсотків та комісії у позивача виникає за кожен випадок порушення окремо.

З огляду на вимоги ч. 1 ст. 47 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (п. 18 інформаційний лист Вищого господарського суду України №01-8/344 від 11.04.2005 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» (зі змінами і доповненнями)).

Враховуючи відсутність обґрунтованого розрахунку вимоги про стягнення 1 352,77 грн. пені, що унеможливлює здійснення відповідного перерахунку судом, ухвалами господарського суду Київської області від 11.06.2014, 01.07.2014 та 29.07.2014 позивача було зобов'язано надати детальний та обґрунтований розрахунок сум пені із зазначенням дат початкового та кінцевого розрахункового періоду (число, місяць, рік), що містить посилання на підставу походження зобов'язання (відповідний неоплачений місяць) та суми фактичної заборгованості, на яке здійснюється нарахування, щодо кожного виду заборгованості (по сплаті кредиту, відсотків та комісії) окремо.

Натомість, позивач вимоги означених ухвал господарського суду Київської області не виконав.

Крім того, 26.08.2014 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про залишення позову у даній справі без розгляду в частині вимоги про стягнення 1 352,77 грн. пені у зв'язку з неможливістю виконати вимоги ухвал господарського суду Київської області від 11.06.2014, 01.07.2014 та 29.07.2014

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Пунктами 3.13, 4.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачено, що у разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.

При вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 частини першої цієї статті можливо лише за наявності таких умов:

- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, - в протоколі такого засідання;

- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті.

Позов може бути залишений без розгляду й частково, а саме в частині однієї із заявлених позовних вимог.

Якщо для здійснення перерахунку необхідні додаткові матеріали, суд витребує їх у позивача, а в разі неподання ним таких матеріалів - з урахуванням обставин конкретної справи залишає позов (в частині стягнення відповідних спірних сум) без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 ГПК України або відмовляє в задоволенні позову у відповідній частині у зв'язку з недоведеністю позовних вимог (п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/344 від 11.04.2005 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» (зі змінами і доповненнями)).

Виходячи з наведених законодавчих положень, враховуючи те, що детальний та обґрунтований розрахунок заявленої до стягнення пені, про необхідність надання якого було наголошено судом, не надано, та, у відповідності до клопотання позивача, не може бути наданий в майбутньому, що унеможливлює вирішення даного спору по суті, суд дійшов висновку про залишення позову у даній справі в частини вимоги про стягнення 1 352,77 грн. пені без розгляду в порядку п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням).

З огляду наведеного, а також враховуючи залишення позовної заяви в частині вимоги про стягнення пені без розгляду в порядку п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України, суд дійшов висновку про повернення позивачу 735,00 грн. сплаченого судового збору в порядку п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 59, 75, 81, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 627, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст. 173, 175, 193, 230, 232 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (08134, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ідентифікаційний код 14360570) 16 000 (шістнадцять тисяч) грн. 00 коп. заборгованості по сплаті кредиту, 7 714 (сім тисяч сімсот чотирнадцять) грн. 56 коп. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом, 1 703 (одну тисячу сімсот три) грн. 46 коп. заборгованості по сплаті комісії та 1 092 (одну тисячу дев'яносто дві) грн. 00 коп. судового збору.

3. Позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в частині стягнення 1 352,77 грн. пені залишити без розгляду.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Повернути Публічному акціонерному товариству комерційному банку «Приватбанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ідентифікаційний код 14360570) з Державного бюджету України 735 (сімсот тридцять п'ять) грн. 00 коп. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення №ВОК37В086К від 27.05.2014.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 01.09.2014.

Суддя В.А. Ярема