Ухвала суду № 40323435, 02.09.2014, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №285/1608/14-ц Головуючий у 1-й інст. Михайловська А. В.

Категорія 57 Доповідач Якухно О. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Якухно О.М.

суддів Жигановської О.С., Коломієць О.С.

з участю секретаря

судового засідання Крижанівської М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу за позовом ОСОБА_2 до військової частини А 0409 про стягнення коштів за порушення грошового зобов'язання за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 12 червня 2014 року,-

встановила:

У квітні 2014 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом. Просив стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 3845,24 грн. та три відсотки річних в розмірі 637,33 грн. у зв'язку із простроченням виплати відповідачем грошового зобов'язання за рішенням суду від 27.11.2001 року мотивуючи тим, що рішенням Новоград-Волинського міського суду від 27 листопада 2001 року на його користь було стягнуто компенсацію за речове майно в сумі 2124,44 грн., яке не виконане до даного часу з вини боржника. При цьому посилається на ст.625 ЦК України, як підставу для пред'явлення позову.

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 12 червня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове - про задоволення його вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Зазначає, що суд не врахував ту обставину, що кошти стягнуто рішенням суду, яке не виконано протягом 14 років у примусовому порядку. Судом не вирішено вимогу про видачу виконавчого листа.

Розглянувши справу в межах визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що стягненні за рішенням суду кошти не стосуються грошового зобов'язання, а тому не може бути застосовано ст.625 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що рішенням Новоград-Волинського міського суду Житомирської області від 27 листопада 2001 року стягнуто з військової частини А-0409 міста Новоград_волинський грошову компенсацію за речове майно в розмірі 2124,44 грн. на користь ОСОБА_2.

За змістом судового рішення ОСОБА_2 проходив військову службу у вказаній військовій частині і при звільненні йому не була виплачена компенсація за речове майно, що передбачено п.27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1444 від 28 жовтня 2004 року, тобто спеціальним законодавством.

На підставі вказаного рішення суду видано виконавчий лист, який протягом тривалого часу перебував на примусовому виконанні і неодноразово повертався у зв'язку із відсутністю коштів у боржника.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно позовної заяви підставою позову заявлено стягнення коштів за порушення грошового зобов'язання на підставі ст.625 ЦК України, частиною 2 якої передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відтак, грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, у тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

З урахуванням викладеного положення статті 625 ЦК регулюють зобов'язальні правовідносини, тобто поширюються на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду і відповідальність за останньою не застосовується до правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством.

Грошові зобов'язання, відповідальність за які встановлена ст. 625 ЦК, передбачають насамперед договірні правовідносини.

При цьому частина третя статті 11 ЦК, в якій йдеться про те, що цивільні права та обов'язки у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК у разі наявності між сторонами деліктних, а не договірних зобов'язань. Крім того, із рішення суду зобов'язальні правовідносини не виникають, так як вони виникають з актів цивільного законодавства, про що й зазначено в статті 11 ЦК, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить в них ясність та визначеність.

На підставі викладеного, суд прийшов правильного висновку щодо неможливості застосування відповідальності, передбаченої ст.625 ЦК України, до правовідносин між сторонами, які виникли не із зобов'язальних правовідносин, а на основі спеціального законодавства та підтверджених рішенням суду.

Доводи апелянта щодо не ухвалення рішення у справі за вимогою про видачу нового виконавчого листа є безпідставними.

Так, вимога щодо видачі виконавчого листа (в т.ч. і внаслідок помилки у раніше виданому виконавчому листі) не є позовною, а підлягає розгляду на підставі розділу VI ЦПК України «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)», зокрема ст.ст.368-371 ЦПК України), а тому суд вірно не вирішував це питання під час ухвалення рішення.

Суд повно, всебічно з'ясував обставини, що мають значення для справи, правильно встановив правовідносини, що склалися між сторонами, та зібраним у справі доказам дав належну оцінку. Будь-яких процесуальних порушень чи порушень норм матеріального права, які б давали підстави для переоцінки доказів, апеляційний суд не вбачає.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.

Оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313-315, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 12 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді: