Рішення № 40321629, 29.07.2014, Апеляційний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

29 липня 2014 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

Головуючого - судді Фазикош Г. В.

суддів - Дроботі В. В., Бисаги Т. Ю.

при секретарі - Савариній Т. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 28 травня 2013 року по справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про виселення, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 28 травня 2013 року було задоволено позов ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1, виселено ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,та інших осіб, які зареєстровані та ( або) проживають в будинку АДРЕСА_1 із цього будинку. А також стягнуто із відповідачки судові витрати ( а.с. 46-47).

На це рішення відповідачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу , в якій просить це рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ КБ « ПриватБанк» відхилити. Апелянтка стверджує, що Мукачівським судом при розгляді даної справи було порушено норми процесуального та матеріального права: справу розглянуто без участі та належного повідомлення відповідача, суд неповно встановив фактичні обставини справи, невірно застосував норми матеріального права та порушив права та інтереси осіб, які не брали участі у справі, а саме неповнолітніх дітей позивачки (а.с. 57-58).

Додатковим рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 04 березня 2014 року було вирішено вимоги щодо виселення інших осіб , що проживають і спірній квартирі, та виселено з неї ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7 ( а.с. 88).

Апеляційну скаргу на додаткове рішення ніхто із учасників процесу не подав.

Справа до розгляду в апеляційному порядку призначалася неодноразово, розгляд відкладався за заявами сторін та їх представників.

В судове засідання, призначене на 29 липня 2014 року з'явився представник позивача. Відповідачка та її представник у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили, справу було розглянуто без їх участі відповідно до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України.

Вислухавши пояснення присутнього представника позивача, суд перевірив законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та прийшов до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст.11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Стаття 303 ЦПК України встановлює межі розгляду справи апеляційним судом, відповідно до якої під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд первірряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

В даній справі відповідачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу тільки на основне рішення по справі від 28 травня 2013 року. При цьому скаргу подано апелянткою від власного імені та виключно у власних інтересах: іншого у скарзі не зазначено( а.с. 67-68). Водночас, одним із основних доводів апеляційної скарги є твердження про те, що оскаржуваним рішенням порушено права неповнолітніх дітей позивачки, однак скарга в їх інересах не подана, в сказі також не зазначено, що вона подана відповідакою як законним представником цих дітей.

Крім того, колегія звертає увагу на те, що насправді питання виселення зі спірної квартири ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вирішено не основним рішенням суду по цій справі, а додатковим рішенням від 04 березня 2014 року, яке відповідачкою не оскаржено.

Водночас, колегія погоджується з тим, що зазначення в резолютивній частині слів «та інших осіб, які зареєстровані та ( або) проживають» є неконкретним, оскільки не дозволяє ідентифікувати коло осіб, яких воно стосується, що є незаконно. В цій частині рішення слід змінити, виключивши з нього вказані слова.

Що стосується вимоги позивача про виселення відповідачки зі спірної квартири, то, на переконання колегії, вона вирішена правильно.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між позивачем ПАТ КБ « Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, згідно якого остання отримала кредит у сумі 20000,0 дол. США строком до 19.07.2021 року з метою придбання квартири. У забезпечення виконання цього договору сторонами було також укладено договір іпотеки, відповідно до якого відповідачка передала в іпотеку банку нерухоме майно, а саме спірну квартиру АДРЕСА_1.

Згідно рішення Мукачівського міськрайонного суду від 15 липня 2009 року, копія якого наявна в матеріалах справи ( а.с. 18-20), в рахунок погашення заборгованості за вказаним кредитним договором в сумі 21014,64 дол. США звернуто стягнення на предмет іпотеки - спірну квартиру шляхом її продажу позивачем з укладенням від імені відповідача договору купівлі=продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПриватБанку всіх повноважень необхідних для здійснення продажу.

В матеріалах справи наявна письмова вимога відповідачці ОСОБА_1 від 12.11.2012 року про необхідність добровільного звільнення спірної квартири, що є предметом іпотеки ( а.с.21). Судом встановлено, що цієї вимоги відповідачка не виконала, інших дій, спрямованих на погашення наявної заборгованості перед позивачем не здійснила.

Апелянтка цих обставин не оспорює, як і факт отримання нею вказаної вище письмової вимоги про добровільне виселення.

Таким чином, колегія вважає, що вимога позивача про примусове виселення відповідачки із вказаної вище квартири є законною, підтверджена наявними матеріалами справи, узгоджується зі змістом чинного законодавства та заявлена відповідно до процедури, передбаченої сторонами у договорі ( а.с. 12-17).

У цій частині оскаржуване рішення є законним, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 10,11, 60, 303, п.4 ст.309 , ст.314, ст.316 ЦПК України, колегія суддів , -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 28 травня 2013 року - змінити, виключивши з резолютивної частини слова «та інших осіб, які зареєстровані та (або) проживають». В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції

Головуючий: ___

Судді: ___

___