Постанова № 4032108, 07.05.2009, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2009 р.                     Справа № 2а-14500/09/0370

Волинський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Плахтій Н.Б.,

при секретарі Тиновському Д.В.,

за участю представників позивача Раковця М.В., Демидюк М.Г.,

представника відповідача Шептур Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Підприємства райспоживспілки «Заготконтора» до Камінь-Каширської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Підприємство райспоживспілки «Заготконтора» (далі – позивач) звернулось з позовом до Камінь-Каширської міжрайонної державної податкової інспекції (далі – відповідач), в якому просить з врахуванням уточнених позовних вимог скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.02.2009 року №0000571501/0, №0000581501/0, №0000591501/0 та №0000601501/0 про застосування до позивача штрафних санкцій на загальну суму 27639,13 грн. за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість.

Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що протягом 2005-2008 років позивачем відповідно до поданих податкових декларацій з податку на додану вартість сплачувались поточними платежами суми ПДВ, які неправомірно зараховувались відповідачем в рахунок погашення податкового боргу, який виник на підставі податкового повідомлення-рішення від 19.04.2005 року.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав, викладених з позовній заяві та доповненні до неї, просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що дійсно позивачем протягом 2005-2008 років згідно поданих податкових декларацій з податку на додану вартість здійснювались проплати податкового зобов’язання, однак у відповідності до п.1.6 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 року №276, проведення операцій в особових рахунках платників здійснюється в хронологічному порядку. Оскільки в позивача податковий борг виник у 2005 році, то відповідно всі поточні платежі зараховувались в рахунок його погашення згідно вказаної Інструкції. За таких обставин вважає, що податковий орган правомірно прийняв податкові повідомлення-рішення за порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, а тому просила в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити.

Судом встановлено, що за результатами перевірки позивача з питання своєчасності сплати податку на додану вартість відповідачем складений акт перевірки №24/16-01782217 від 27.01.2009 року, на підставі якого податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення №0000571501/0 від 06.02.2009 року про застосування штрафних санкцій за затримку на 944 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 50 відсотків у сумі 10806,48 грн., №0000581501/0 від 06.02.2009 року про застосування штрафних санкцій за затримку на 942 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 50 відсотків у сумі 15691,55 грн., №0000591501/0 від 06.02.2009 року про застосування штрафних санкцій за затримку на 79 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 20 відсотків у сумі 1062,60 грн. та №0000601501/0 від 06.02.2009 року про застосування штрафних санкцій за затримку на 17 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 10 відсотків у сумі 78,50 грн., а всього застосовано штрафних санкцій на загальну суму 27639,13 грн.

Правовою підставою прийняття спірних податкових повідомлень-рішень визначені норми пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181-ІІІ (далі – Закон №2181-ІІІ) , згідно якої у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач звітував до податкового органу протягом 2005-2008 років податковими деклараціями з податку на додану вартість та сплачував податкові зобов'язання, визначені у вказаних податкових деклараціях, що підтверджується копіями податкових декларацій, платіжних доручень, в яких позивач зазначав призначення платежу – ПДВ за відповідний місяць року, та не оспорюється представником відповідача.

Згідно п.п.7.1.1 п.7.1 ст.7 Закону №2181-ІІІ джерелами самостійної сплати податкових зобов’язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов’язань і погашення податкового боргу.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 25.03.2004 року за №377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.5 зазначеної Інструкції Реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Отже, право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом №2181-ІІІ, який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

У разі недотримання платником податків порядку та строків сплати узгодженого податкового зобов'язання, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Пунктом 7.7. ст.7 Закону №2181-ІІІ визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою закріплено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. Однак вказання стаття Закону не визначає права чи обов'язку органу державної податкової служби змінювати призначення платежу, визначене у платіжному документі платником податків, який є власником коштів і на свій розсуд ними розпоряджається. Крім того, позивач у рахунок погашення податкового боргу протягом 2008 року сплатив 39469,31 грн., що підтверджується відповідними платіжними документами.

За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов’язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Враховуючи наведене, суд вважає, що суми ПДВ за період 2005-2008 років є сплаченими позивачем у день реєстрації банківською установою платіжного документу із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов’язань.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на вимоги Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, щодо здійснення операцій на рахунках платника в хронологічному порядку, так як у графі платіжних доручень «Призначення платежу» чітко вказано, за який саме податковий період підприємством сплачувалося податкове зобов’язання. За таких обставин зарахування цих сум в погашення податкового боргу є неправомірним.

          Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.11, 17, 158, 160 ч.3, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Камінь-Каширської міжрайонної державної податкової інспекції від 6 лютого 2009 року №0000571501/0, №0000581501/0, №0000591501/0 та №0000601501/0.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не буде подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі – з 12 травня 2009 року. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Головуючий-суддя                                                                       Н.Б.Плахтій