Рішення № 40320779, 19.08.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16

тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2014 р. Справа № 911/2549/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Амако Україна”, с.Проліски Бориспільського району Київської області

до Приватного сільськогосподарського підприємства “Переселенське”, с. Переселення Кагарлицького району

про стягнення 67585,61 грн.

за участю представників: згідно з протоколом судового засідання.

Обставини справи:

Товариством з обмеженою відповідальністю “Амако Україна” (надалі позивач) заявлено позов до Приватного сільськогосподарського підприємства “Переселенське” (надалі відповідач) про стягнення 67585,61 грн., з яких: 55670,00грн. основного боргу, 5567,00 грн. штрафу, 725,94 грн. 3% річних та 5622,67грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.06.2014 р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 23.07.2014 р.

22.07.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником позивача подано клопотання про долучення до матеріалів справи документів витребуваних ухвалою суду від 27.06.2014 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.07.2014 р., у зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено на 19.08.2014 р.

У судове засідання представник відповідача не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час місце та дату судового засідання відповідач був повідомлений належним чином ухвалами господарського суду від 27.06.2014 р. та 23.07.2014 р. про що свідчить наявне у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, суд

встановив:

23 липня 2013 року між ТОВ “Амако Україна” (орендодавець, позивач у справі) та ПСП “Переселенське” (орендар, відповідач у справі) було укладено договір оренди №7801/016299 (далі договір), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець зобов'язується передати Орендареві сільськогосподарську техніку в строкове платне користування, а саме: зернозбиральний комбайн Massey Ferguson 9690 - 1 (одна) одиниця, надалі іменоване як «майно», а орендар зобов'язується прийняти назване майно та використовувати його виключно за призначеннями, а саме для - сільськогосподарських робіт, а також сплачувати орендодавцеві орендну плату. Майно буде використовуватись за адресою: Київська обл., Кагарлицький р-н, с Переселення.

Термін оренди - до « 25» грудня 2013 року (п. 1.2 договору).

Згідно п. 3.1. та п. 2.3.3. договору, розмір орендної плати за цим договором визначається сторонами в актах приймання-передачі послуг, підписаних сторонами, з розрахунку 190,00 грн., з урахуванням ПДВ за один гектар зібраної площі. Орендар зобов’язаний своєчасно і в повному розмірі вносити орендну плату згідно до визначеного в цьому договорі порядку.

Відповідно до п. 3.2. договору орендна плата, нарахована у відповідності з актами приймання-передачі послуг, підписаними сторонами впродовж дії даного договору, має бути сплачена орендарем на поточний рахунок орендодавця до 30.12.2013 р.

Згідно з п.9.1. договору, останній набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх договірних зобов’язань.

На виконання умов вказаного договору позивач передав відповідачеві у оренду вищезазначений зернозбиральний комбайн, що підтверджується актом приймання-передачі від 22.07.2013 р., який підписано представниками сторін та скріплено відтисками печаток юридичних осіб.

Відповідно до акту прийому-передачі від 26.12.2013 р. відповідач повернув орендоване майно позивачеві.

За період з липня по листопад 2013 року між сторонами було складено, підписано та скріплено відтисками печаток останніх наступні акти виконаних робіт до договору оренди №7801/016299 від 22.07.2013 р.: №1 від 31.07.2013 р. на суму 74480,00 грн., №2 від 31.10.2013 р. на суму 75240,00 грн. та №3 від 29.11.2013 р. на суму 55670,00 грн., загалом на суму 205390,00 грн.

Відповідно до умов вказаного вище договору оренди, відповідач мав сплатити позивачеві зазначену суму орендної плати у розмірі 205390,00 грн. у термін до 30.12.2014р.

Проте, як зазначає позивач, в порушення своїх договірних зобов’язань, відповідач не здійснив у повному обсязі розрахунки з ТОВ “Амако Україна” по орендній платі за користування об’єктом оренди, у зв’язку з чим за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 55670,00 грн. Заборгованість у розмірі 149720,00 грн. була погашена шляхом проведення між сторонами 28.11.2013 р. заліку однорідних грошових вимог, що підтверджується актом взаємозаліку від 28.11.2013 р.

Відповідно до частини першої ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на умови п. 3.2. договору відповідач мав здійснити розрахунки по орендній платі з позивачем до 30.12.2013 р.

В свою чергу, відповідач, належним чином повідомлений про місце дату та час, у судове засідання не явився, будь-яких доказів, які б спростовували наявність зазначеної заборгованості до суду не подав.

З огляду на вищезазначені обставини, судом встановлено факт неналежного виконання ПСП “Переселенське” своїх зобов’язань щодо сплати орендної плати у розмірі 55670,00 грн. за договором оренди від 22.07.2013 р. №7801/016299.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно з частиною першою та частиною сьомою статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до частини шостої статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з приписами частини першої ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частини першої та п'ятої статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В ході розгляду справи позивачем належними та допустимими доказами доведено той факт, що заборгованість відповідача перед ТОВ “Амако Україна” по орендній платі за користування об’єктом оренди складає 55670,00 грн.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога про стягнення з відповідача 55670,00 грн. боргу підлягає задоволенню.

Окрім основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 5567,00 грн. штрафу, 725,94 грн. 3% річних та 5622,67 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зробивши розрахунок 3% річних по заборгованості по орендній платі за період з 31.12.2013р. по 11.06.2014 р. (вказаний у розрахунку позивача), суд вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 725,94 грн. задовольняє повністю, оскільки результат перерахунку здійсненого судом, є більшим заявленої позивачем до стягнення суми.

Зробивши розрахунок інфляційних втрат по заборгованості по орендній платі за період з 31.12.2013р. по 31.05.2014 р. (вказаний у розрахунку позивача), суд вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 5622,67 грн. задовольняє повністю, оскільки результат перерахунку здійсненого судом, є більшим заявленої позивачем до стягнення суми.

Згідно з частиною першою ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною першою ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Частиною другою цієї ж статті встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 4.5. договору оренди за прострочення оплати орендної плати, орендар сплачує орендодавцеві штраф в розмірі 10% від суми порушеного орендарем грошового зобов’язання.

Зробивши розрахунок штрафу, суд вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 5567,00 грн. задовольняє повністю, оскільки відповідний розрахунок виконано позивачем арифметично вірно.

За таких обставин суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 55670,00 грн. основного боргу, 5567,00 грн. штрафу, 725,94 грн. 3%річних та 5622,67 грн. інфляційних втрат, а загалом 67585,61 грн.

Судові витрати, відповідно до частини четвертої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судом покладаються на відповідача.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства “Переселенське” (09246, Київська область, Кагарлицький район, с. Переселення, вул. Комунарська, буд. 1; код ЄДРПО України 37306925) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Амако Україна” (08322, Київська область, Бориспільський район, с. Проліски, вул.Броварська, буд. 2; код ЄДРПО України 21665011) – 55670 (п’ятдесят п’ять тисяч шістсот сімдесят) гривень 00 коп. боргу по орендних платежах, 725 (сімсот двадцять п’ять) гривень 94 коп. 3% річних, 5622 (п’ять тисяч шістсот двадцять дві) гривні 67 коп. інфляційних втрат, 5567 (п’ять тисяч п’ятсот шістдесят сім) гривень 00 коп. штрафу та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 01.09.2014 року.

Суддя А.В. Лопатін