Постанова № 4032070, 05.05.2009, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2009 р.                     Справа № 2а-14361/09/0370

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Димарчук Т.М.,

при секретарі судового засідання Курбай О.В.,

за участю прокурора Чмир І.В.,

представника позивача Ліщука А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом прокурора Турійського району в інтересах держави в особі Фонду соціального захисту інвалідів України, його територіального органу Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до сільськогосподарського виробничого кооперативу «Маяк» про стягнення адмінстративно-господарських санкцій в сумі 2166,67 грн. за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені в розмірі 245, 34 грн.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Турійського району в інтересах держави в особі Фонду соціального захисту інвалідів України, його територіального органу Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до сільськогосподарського виробничого кооперативу «Маяк»про стягнення адмінстративно-господарських санкцій в сумі 2166,67 грн. за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені в розмірі 245, 34 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідно до частини 1 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»№ 875-ХІІ від 21.03.1991 року (далі ЗУ № 875-ХІІ від 21.03.1991 року) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, –у кількості одного робочого місця.

Згідно ч.2 ст. 19 Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Відповідач у рядку 01 Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік вказав, що середньооблікова чисельність працюючих за 2007 рік становила 18 чол., з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність складає 0 осіб. Таким чином, норматив для працевлаштування відповідачем інвалідів становить 1 особу, який відповідач не виконав.

Згідно частини першої статті 20 ЗУ № 875-ХІІ від 21.03.1991 року відповідач мав самостійно сплатити адміністративно-господарську санкцію сума якої визначається в розмірі середньорічної заробітної плати. Відповідно до частини 2 статті 20 ЗУ № 875-ХІІ від 21.03.1991 року порушення сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарську санкцію та пеню відповідач самостійно не сплатив.

У судовому засіданні прокурор та представник позивача позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві та просили його задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи. Подав до суду заяву в якій зазначив, що позовні вимоги визнає, а справу просить розглядати за його відсутності.

          Відповідно до ч.3 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття особи, яка бере участь у справі в судове засідання, яка була належним чином повідомлена та від якої надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши пояснення прокурора, представника позивача, дослідивши письмові докази суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Згідно із ч.1 ст.19 Закону України від 21.03.1991 року «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Як вбачається із ст.20 вказаного закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 Закону, щороку сплачують відповідним відділенням фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Згідно п.2 «Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування»затвердженого Постановою КМУ від 31.01.2007 року № 70, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботадавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Згідно п. 3.3. Інструкції щодо заповнення форми №10-ПІ "Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів" (Затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 лютого 2007 року № 42) у рядку 03 звіту відображається кількість інвалідів –штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених роботодавцем відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, установленого статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»

Відповідач у своєму звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік від 29.02.2008 року у рядку 03 щодо кількості інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»не вказав, що ним створено одне робоче місце на якому повинен працювати інвалід.

Відповідно до частини першої статті 17 закону № 875-ХІІ з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, не забороненою законом.

Статтею 18 Закону № 875-ХІІ встановлено обов'язок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною 5 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України»виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією громадських організацій інвалідів фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Відповідач не виконав нормативу по працевлаштуванню 1 інваліда і зобов’язаний сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві відповідача, що складає 2166,67 грн.

Відповідно до частини 2 статті 20 Закону України № 875-ХІІ від 21.03.1991 року порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму за весь їх строк. Відповідачу нараховано пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 245,34 грн.

Відповідно до пункту 2 «Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів № 70 від 31 січня 2007 року роботодавці самостійно обчислюють та сплачують суму адміністративно-господарських санкцій до 15 квітня року, що наступає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць. Сільськогосподарський виробничий кооператив «Маяк» самостійно суму адміністративно-господарських санкцій не сплатив.

Оскільки відповідач інваліда у своєму штаті не мав, не повідомив Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів про наявність робочого місця на якому повинен працювати інвалід, суд приходить до висновку, що відповідач не вжив вищезгаданих заходів щодо обов’язку забезпечення працевлаштування інваліда, а тому позовні вимоги позивача є законними і обгрунтованими та підлягають до задоволення.

Відповідно до частини 4 статті 94 КАСУ у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем –фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 11, 17, 158, 160 ч.3, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі ст.ст.19,20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

          Стягнути з сільськогосподарського виробничого кооперативу «Маяк»на користь Держави в особі Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів в дохід Державного бюджету (Держбюджет Турійського району, код платежу 50070000, р/р 31218230700397, ід.код 21740505, банк ГУДКУ у Волинській області, МФО 803014) адміністративно-господарські санкції в сумі 2166, 67 грн. (дві тисячі сто шістдесят шість гривень шістдесят сім копійок) та пеню в сумі 245, 34 грн. (двісті сорок п’ять гривень тридцять чотири копійки), а всього 2412,01 (дві тисячі чотириста дванадцять гривень одну копійку)

          Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не буде подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 8 травня 2009 року.

Головуючий                               Т.М. Димарчук