Постанова № 40320545, 27.08.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" серпня 2014 р. м. Київ К/800/59741/13

Колегія Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді: Олексієнка М.М.,

суддів: Винокурова К.С.,

Швеця В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради м. Кривого Рогу (далі - УПСЗН) про визнання протиправним рішення щодо відмови у наданні державної соціальної допомоги і зобов'язання вчинити по наданню зазначеної допомоги за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 15 січня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

У грудні 2012 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом, відповідно до якого просив:

визнати протиправним рішення УПСЗН від 29 серпня 2012 року про відмову у призначенні йому державної соціальної допомоги при народжені дитини у порядку та розмірах встановлених Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»;

зобов'язати відповідача призначити вищезазначену допомогу.

Посилався на незаконність оскаржуваного рішення, оскільки для призначення допомоги при народженні дитини були всі правові підставі.

Постановою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 15 січня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі представник позивача, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами, просить попередні рішення скасувати і ухвалити нове про задоволення позову. Вказує на те, що відповідач, відмовляючи у призначенні допомоги при народженні дитини, належним чином не врахував положення чинного законодавства, які регулюють дані правовідносини.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги частково з урахуванням наступного.

Як установлено судами попередніх інстанцій, 25 квітня 2012 року у ОСОБА_2 в м. Мадриді (Іспанія) народилася донька ОСОБА_3, яка зареєстрована громадянкою України. По приїзду до України позивач звернувся в УПСЗН з вимогою про призначення допомоги при народженні дитини.

Повідомленням від 29 серпня 2012 року йому відмовлено у призначенні вищезазначеної допомоги, у зв'язку із тим, що він з дітьми постійно не проживає в Україні, тому немає можливості контролювати використання коштів. З таким рішенням позивач не погодився і оскаржив його в судовому порядку.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із законності оскаржуваного рішення, так як УПСЗН, у зв'язку з не проживанням позивача з дітьми за місцем реєстрації в Україні, не в змозі належним чином проконтролювати цільове використання допомоги на утримання і виховання дитини.

Такий висновок є необґрунтованим і незаконним.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Порядок та умови надання державної допомоги, в тому числі, при народженні дитини врегульовані Законом України від 21 листопада 1992 № 2811-ХІІ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (далі - Закон № 2811-ХІІ), Порядком призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. N 1751 (далі Порядок).

Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 2811-ХІІ (у редакції Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI із змінами, внесеними згідно із Законом України від 23.09.2008 р. N 573-VI) допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну).

Така допомога призначається на підставі свідоцтва про народження дитини. Опікунам зазначена допомога призначається на підставі рішення про встановлення опіки.

Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.

Виплата допомоги при народженні дитини припиняється у разі:

позбавлення отримувача допомоги батьківських прав;

відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав;

тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання;

припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини;

нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини;

у разі виникнення інших обставин (стаття 11 Закону №2811-ХІІ із змінами, внесеними згідно із Законом України від 23.09.2008 р. N 573-VI).

Аналогічні положення зазначені і в Порядку, відповідно до яких допомога при народженні дитини надається одному з батьків дитини, опікуну, які постійно проживають разом з дитиною, з метою створення належних умов для її повноцінного утримання та виховання (пункт 10 в редакції постанов Кабінету Міністрів України від 21.04.2005 р. N 315, від 22.02.2008 р. N 57, із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2009 р. N 59.

Для призначення допомоги при народженні дитини органу праці та соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, подаються такі документи:

1) заява одного з батьків (опікуна), що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики (підпункт 1 пункту 11 із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2009 р. N 59);

2) копія свідоцтва про народження дитини;

3) витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження дитини для виплати допомоги у зв'язку з народженням дитини, виданий відділом реєстрації актів цивільного стану, або довідка для призначення допомоги при народженні дитини, видана виконавчим органом сільської, селищної, міської (крім міст обласного значення) рад. Жінки, які постійно проживають (зареєстровані) на території України і народили дитину під час тимчасового перебування за межами України, подають видані компетентними органами країни перебування і легалізовані в установленому порядку документи, що засвідчують народження дитини, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України (підпункт 3 пункту 11 із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2009 р. N 1026).

З урахуванням зазначених норм права та обставин справи, встановлених судами, в УПСЗН не було правових підстав до відмови позивачу у призначенні допомоги при народженні дитини. Адже він є батьком дитини, народженої ІНФОРМАЦІЯ_3 року, яка визнана громадянкою України, разом зареєстровані в місті Кривій Ріг Дніпропетровської області. Позивач у визначений строк звернувся з проханням надати допомогу.

Пункт 10 Положення, на яке посилається відповідач, як на підставу до відмови у призначенні державної соціальної допомоги, визначає, що допомога при народженні дитини надається одному з батьків дитини, опікуну, які постійно проживають разом з дитиною, з метою створення належних умов для її повноцінного утримання та виховання (пункт 10 в редакції постанов Кабінету Міністрів України від 21.04.2005 р. N 315, від 22.02.2008 р. N 57, із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2009 р. N 59).

Судами не встановлено, що позивач постійно не проживає з дитиною, на яку бажає одержати кошти, не має на меті створення належних умов для її повноцінного утримання і виховання.

У випадку нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини є, відповідно до абзацу шістнадцятого пункту 13 Положення, підставою для припинення виплати допомоги, а не її призначення.

Вказані обставини дають підстави до висновку, що рішення відповідача про відмову в призначенні допомоги не ґрунтується на нормах права, а відповідно УПСЗН не діяло в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Приймаючи до уваги, що судами попередніх інстанцій обставини у справі встановлені повно і правильно, а лише допущені порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних рішень, колегія суддів касаційної інстанції відповідно до статті 229 КАС України вважає за необхідне скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції і ухвалити нове про задоволення позову частково. Визнати протиправним рішення УПСЗН від 29 серпня 2012 року про відмову у призначенні ОСОБА_2 державної соціальної допомоги при народженні доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Щодо зобов'язання у призначенні та виплаті зазначеної допомоги, колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.

Як зазначалося вище, згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Адміністративні суди відповідно частини третьої статті 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень наділені правом перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 162 КАС України. За пунктом 2 частини першої цієї норми у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. Проте, такий спосіб захисту може бути застосований лише тоді, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом. У випадку, коли суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, суд може лише вказати норми закону, які відповідач повинен застосувати при вчиненні певної дії з урахуванням встановлених судом обставин.

Призначення, зокрема, допомоги при народженні дитини, покладається на УПСЗН. При цьому суб'єкт владних повноважень врахує ряд факторів, необхідних для прийняття відповідного рішення, тому суд може лише зобов'язати відповідача прийняти рішення з урахуванням вимог Закону № 2811-ХІІ та Порядку.

На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 222, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Скасувати постанову Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 15 січня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову частково.

Визнати протиправним рішення управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради м. Кривого Рогу від 29 серпня 2012 року про відмову у призначенні ОСОБА_2 державної соціальної допомоги при народжені дитини у порядку та розмірах встановлених Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради м. Кривого Рогу призначити ОСОБА_2 державну соціальну допомогу при народжені дитини у порядку та розмірах встановлених Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Постанова оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: М.М. Олексієнко

К.С. Винокуров

В.В. Швець