Ухвала суду № 40320528, 08.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" липня 2014 р. м. Київ К/9991/66659/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Пилипчук Н.Г.,

при секретарі судового засідання Гончар Н.О.,

за участю представника позивача Плескуна О.В., представники відповідача в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.07.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012 у справі № 2а-1670/3938/12

за позовом Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство звернулось до суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 22.03.2012 № 0000092304/215, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 4 167 734,37 грн., за порушення ст. 1 Закону України № 185/94-ВР від 23.09.1994 "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю з боку позивача порушень вимог вказаного Закону.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено, оскаржуване податкове повідомлення-рішення скасовано.

Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

У поданих запереченнях на скаргу позивач просить її відхилити з мотивів необґрунтованості.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 09.11.2010 по 23.11.2011 при виконанні зовнішньоекономічних контрактів від 09.05.2011 № 283 та від 21.12.2009 № 76/09/121/2001 згідно повідомлень уповноваженого банка, за підсумками якої складено акт від 05.03.2012 № 52/22-624/05763814.

У ході вказаної перевірки працівниками Державної податкової інспекції було встановлено порушення позивачем ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", що полягало у несвоєчасному надходженні валютної виручки в сумі 2 854 623 дол. США (22 764 177,09 грн.) за експортним контрактом від 21.12.2009.

На підставі акта перевірки та результатів адміністративного оскарження Державна податкова інспекція прийняла оспорюване податкове повідомлення-рішення.

Судами встановлено, що між позивачем та нерезидентом ВРУП "Гомельський вагоноремонтний завод ім. М.І. Калініна" (Республіка Білорусь) укладено контракт від 21.12.2009 №76/09/121/2001 на постачання продукції (вагонокомплекти пасажирського вагону модельного ряду 61-779) у кількості та номенклатурі відповідно до специфікацій, які є невід'ємною частиною такого контракту. Згідно з п. 5.1 зазначеного контракту оплата за поставку узгодженої партії вагонокомплектів здійснюється протягом 20-ти банківських днів з дати поставки.

На виконання умов експортного контракту позивачем здійснено поставку продукції контрагенту на загальну суму 2 194 623 доларів США (17 456 397,11 грн.) згідно вантажно-митних декларацій від 10.01.2011 № 127 на суму 731 541 доларів США (5 822 334,82 грн.), від 10.01.2011 № 128 на суму 731 541 доларів США (5822 334,82 грн.) з граничним терміном отримання валютної виручки - 09.07.2011, та від 19.01.2011 № 479 на суму 731 541 доларів США (5 822 334,82 грн.) з граничним терміном отримання валютної виручки - 18.07.2011, що також підтверджується актами приймання - передачі продукції від 21.11.2010 № 16 та № 17, від 11.01.2011 № 18 та № 19 та від 24.01.2011 № 20.

Також позивачем на адресу ВРУП "Гомельський вагоноремонтний завод ім. М.І. Калініна" направлені рахунки-фактури на оплату поставленої продукції від 19.11.2010, від 06.01.2010 та від 19.01.2011, проте контрагент своєчасно не виконав своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару.

Так, відповідно до ст.1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності.

Відповідно до ст. 4 Закону № 185/94-ВР порушення резидентами строків повернення валютної виручки або строків поставки товару, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені ст.ст. 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, позивач, у зв'язку з невиконанням контрагентом зобов'язання по оплаті поставленого товару, 16.05.2011, у межах строків, встановлених ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", звернувся до суду. Позовна заява Товариства була прийнята судом та 23.05.2011 відкрито провадження у справі.

22.11.2011 між позивачем та ВРУП "Гомельський вагоноремонтний завод" укладена мирова угода, що затверджена ухвалою Господарський суд Гомельської області від 22.11.2011 у справі № 197-13/2011 (а.с. 49-53).

У період з 23.06.2011 по 10.11.2011, тобто до моменту затвердження мирової угоди судом, контрагентом позивача ВРУП "Гомельський вагоноремонтний завод" на виконання контракту від 21.12.2009 №76/09/121/2001 здійснювалось перерахування коштів на загальну суму 2 854 623 доларів США (22 764 177,09 грн.).

Державна податкова інспекція враховуючи дати таких перерахувань та дати поставки товару, а також враховуючи, що судом було затверджено мирову угоду та закрито провадження у справі, тобто по суті спір не було вирішено, дійшла висновку про порушення позивачем строків надходження валютної виручки від 30 днів до 115 днів та нарахувала пеню за таке прострочення.

Проте, зазначена позиція податкової інспекції, якою відповідач також обґрунтовує і вимоги касаційної скарги, є безпідставною та правомірно не взята до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки з урахуванням приписів статей 1, 2, 4 та п. 2 ст. 32 Закону України від 24.02.1994 № 4002-XII "Про міжнародний комерційний арбітраж", згідно якого третейський суд приймає постанову про припинення арбітражного розгляду, коли, зокрема, позивач відмовляється від своєї вимоги, якщо тільки відповідач не висуне заперечень проти припинення розгляду і третейський суд не визнає законний інтерес відповідача в остаточному врегулюванні спору, рішення суду про задоволення позову не є виключною підставою для несплати пені за порушення відповідних строків. Аналогічні наслідки мають наставати й у разі, коли провадження у справі припиняється за заявою резидента про відмову від позову у зв'язку з тим, що нерезидент виконав зобов'язання за експортно-імпортним контрактом після подання позовної заяви до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, що є підтвердженням правомірності поведінки резидента.

Отже, укладення сторонами і затвердження судом мирової угоди у справі після повного погашення боргу нерезидента згідно з умовами зовнішньоекономічного контракту (сплата коштів, виконання зобов'язань із поставки товарів чи послуг тощо) на момент затвердження судом відповідної угоди за своїми правовими наслідками дорівнює постановленню і виконанню рішення про задоволення позовних вимог.

Таким чином, суди попередніх інстанцій цілком правомірно при розгляді справи надали перевагу саме змісту судового рішення (ухвали господарського суду про затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі) над його процесуальною формою та прийшли до висновку, що пеня за порушення строків, передбачених ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" не сплачується саме з дати прийняття позову до розгляду судом.

За таких обставин, суд першої інстанції, з думкою якого погодився апеляційний суд, правомірно скасував оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Отже, переглянуті судові рішення першої та апеляційної інстанцій у справі відповідають приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.07.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012 у справі № 2а-1670/3938/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К. Голубєва

Н.Г. Пилипчук