Ухвала суду № 40320418, 08.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2014 року м. Київ К/9991/8174/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.02.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2011 у справі № 2а-6220/09/2670

за позовом Державного підприємства "Український центр механізації колійних робіт"

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2009 року Товариством до суду заявлений позов про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції від 12.05.2009 № 0000541710/31349738, яким позивачеві донараховано суму основного податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 9 271,38 грн. та штрафних санкцій - 18 482,76 грн. за порушення вимог Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб". Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю з боку позивача порушень вимог названого Закону.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено, скасовано оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 12.05.2009 № 0000541710/31349738.

Рішення суду першої інстанції, з думкою якого погодився апеляційний суд, вмотивоване тим, що позивач, який є джерелом виплати доходу на користь суб'єкта підприємницької діяльності, не має правових підстав визначати об'єкт оподаткування - оподатковуваний дохід під час здійснення виплати такого доходу, оскільки це призведе до подвійного оподаткування доходу такого суб'єкта підприємницької діяльності.

Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

При цьому державний податковий орган обґрунтовує касаційну скаргу тим, що в порушення вимог пп. 8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" позивач, як податковий агент, не нарахував, не утримав та не сплатив до бюджету податку з суми доходу виплаченого на користь громадян, щодо яких не надано підтвердження про їх державну реєстрацію, як суб'єктів підприємницької діяльності, та перебування їх на спрощеній системі оподаткування.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією проведена планова виїзна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 30.09.2008, за підсумками якої складено акт від 27.04.2009 № 81/23-50/31349738. На підставі зазначеного акта перевірки Державна податкова інспекція прийняла оспорюване податкове повідомлення-рішення.

У ході вказаної перевірки працівниками Державної податкової інспекції було встановлено ряд порушень у позивача, в тому числі і порушення пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, пп. 9.12.2 п. 9.12 ст. 9, пп."а" п. 17.2 ст. 17, пп."а" п. 19.2 ст.19 Закону України від 22.05.2003 №889-ІV "Про податок з доходів фізичних осіб", що полягало у заниженні податку з доходів фізичних осіб на суму 9 241,38 грн.

Основні засади державної політики щодо оподаткування доходів фізичних осіб визначені Законом України від 22.05.2003 №889-ІV "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон №889-ІV).

Так, відповідно до пп. 8.1.1 п. 8.1 ст.8 Закону №889-ІV податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах ст.7 цього Закону та відповідно до п. 19.2 ст.19 зобов'язаний зокрема, своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходів, які виплачуються на користь платника податків та оподатковуються до або під час такої виплати та за її рахунок.

Відповідно пп. 9.12.1 та пп. 9.12.2 п. 9.12 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту. Якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у пп. 9.12.1 цього пункту, то такі доходи, оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що громадяни, яким були здійснені виплати без оподаткування податком з доходів фізичних осіб, на момент проведення таких виплат були зареєстровані як фізичні особи - підприємці та перебували на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується наявними в матеріалах справи свідоцтвами про державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців та свідоцтвами про сплату єдиного податку, що спростовує посилання відповідача в касаційній скарзі про непідтвердженість реєстрації громадян як суб'єктів підприємницької діяльності та перебування їх на спрощеній системі оподаткування.

Таким чином, з огляду на викладене, враховуючи, що позивачем були здійснені виплати саме фізичним особам - підприємцям, які, крім того, були платниками єдиного податку, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків стосовно відсутності підстав у Товариства утримувати з таких осіб податок з доходів фізичних осіб.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають суду касаційної інстанції підстав для висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено, переглянуті судові рішення першої та апеляційної інстанцій у справі відповідають приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.02.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2011 у справі № 2а-6220/09/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К. Голубєва

Н.Г. Пилипчук