Ухвала суду № 40320389, 21.08.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.08.2014р. м. Київ К/800/16325/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Винокуров К.С. , Юрченко В.В. , розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного підприємства "Антрацит" на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.02.2014р. у справі за позовом Державного підприємства "Антрацит" до Управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області про скасування вимоги,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2013 року ДП "Антрацит" звернулося до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області з вимогами про скасування вимоги про застосування штрафних санкцій та нарахування.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 15.01.2014р. позов задоволено та скасовано Рішення управління Пенсійного фонду України в м. Антрацит та Антрацитівському районі Луганської області №1565 від 06.08.2013 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.02.2014р. апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області задоволено. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15.01.2014р. у справі № 812/9293/13-а скасовано. У задоволенні позову Державного підприємства «Антрацит» до управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області про скасування рішення №1565 від 06.08.2013р. про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог апеляційний суд виходив з того, що порушення провадження у справі про банкрутство щодо ДП «Антрацит» та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів від 09.01.2013р. не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, та не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Не погоджуючись з ухваленими у справі судовими рішеннями, ДП «Антрацит» звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення апеляційного суду і залишите без змін рішення суду першої інстанції.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відхилення касаційної скарги з урахуванням наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Ухвалою господарського суду Луганської області від 09.01.2013р. у справі № 913/124/13-г порушено провадження у справі про банкрутство Державного підприємства «Антрацит» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.12.2013р. у справі № 913/124/13-г припинено провадження у справі про банкрутство Державного підприємства «Антрацит».

УПФУ в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області прийнято рішення № 1565 від 06.08.2013р. про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до ВП «УМТЗ» на підставі п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» застосовані штрафні санкції у розмірі 8 932,76 грн. та нарахована пеня у розмірі 4 673,53 грн. за період з 28.05.2013р. по 29.07.2013р.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 вищезазначеного Закону єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є: роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Однією з обов'язків платника єдиного внеску, згідно Закону, являється своєчасність, повнота нараховування, обчислення та сплата єдиного внеску. Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п. 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 ч. 1 ст. 64 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

У відповідності до ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у п. 4 і 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Судом апеляційної інстанції правильно зроблено посилання на положення ст.ст. 1, 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" № 2343-ХІІ від 14.05.1992р.,Ю відповідно до яких мораторій на задоволення вимог кредиторів це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, а також припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення та введення мораторію. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

Разом з тим, з порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання. Дія мораторію поширюється на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Вимога управління Пенсійного фонду України в м. Антрацит та Антрацитівському районі Луганської області №1565 стосується зобов'язань як поточного кредитора, на які нараховуються неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що за умови, коли строк виконання зобов'язань зі сплати єдиного внеску настав у позивача після порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, дія мораторію на виконання цих поточних зобов'язань не розповсюджується.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційним судом правильно застосуванні норм матеріального права щодо визначення зобов'язання по сплаті єдиного внеску.

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Суд апеляційної інстанції повно і всебічно встановив обставини справи, надав їм належну юридичну оцінку, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятого ним рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Антрацит" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.02.2014р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановлених статтями 237-244 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя - доповідач В.М. Кочан

судді

Винокуров К.С.

Юрченко В.В.