Постанова № 4032025, 23.03.2009, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2009 р. Справа № 2a-1293/09/0370

Волинський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Валюха В.М.,

при секретарі Польовій М.М.,

з участю представника позивача Сівака О.В.,

представника відповідача Сахарук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Бріс»ЛТД до Луцької обєднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000082300/3 від 26 грудня 2008 року,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Бріс» ЛТД звернулося задміністративним позовом до Луцької обєднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000082300/2 від 21.10.2008 року, яким визначено суму податкового зобовязання по податку на прибуток в розмірі 74844 грн. 80 коп., з яких 58321 грн. 00 коп. сума основного платежу, 16523 грн. 80 коп. нарахована штрафна (фінансова) санкція. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач виніс оскаржуване податкове повідомлення-рішення на підставі Акту від 7.08.2008 року «Про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Бріс» за період з 1.04.2007 року по 31.03.2008 року», яким встановлено порушення позивачем під час проведення операцій з купівлі легкових автомобілів вимог п. 5.9, п. п.5.3.2 п.5.3 ст. 5 та п.п.8.4.1 п.8.4, п.п.8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток підприємств на суму 58321 грн. 00 коп. Проте при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідачем не були враховані норми другого абзацу п. п. 7.4.2. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який надає право платнику податків відносити до складу валових витрат суму податку, сплачену при придбанні легкових автомобілів, що включаються до складу основних фондів. Оскільки автомобільний транспорт відноситься до 2 групи основних фондів і витрати на його придбання підлягають амортизації, тому позивач вважає, що правомірно відніс до складу амортизаційних відрахувань суму податку на додану вартість, сплачену при придбанні легкових автомобілів. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не містить аналогічної норми щодо відображення в податковому обліку сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні легкових автомобілів, тобто норми різних законів припускають неоднозначне трактування прав і обовязків платників податків або контролюючих органів, тому позивач вважає можливим застосування правила конфлікту інтересів, передбаченого ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Крім того, вказує на порушення податковим органом порядку оформлення матеріалів перевірок.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, а також подав заяву про уточнення позовних вимог, та просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0000082300/3 від 26.12.2008 року, яким визначено суму податкового зобовязання по податку на прибуток в розмірі 74844 грн. 80 коп., з яких 58321 грн. 00 коп. сума основного платежу, 16523 грн. 80 коп. нарахована штрафна (фінансова) санкція.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав та пояснив, що відповідно до ст. 15 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ставки податку на прибуток, пільги щодо податку, обєкт оподаткування, порядок обчислення оподатковуваного прибутку, строки і порядок сплати та зарахування податку до бюджетів можуть встановлюватися та змінюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону. У звязку з тим, що віднесення до складу валових витрат регулюється Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», а до нього не внесено відповідних змін, то сума податку на додану вартість, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), який буде включено до складу основних фондів, не включається до складу податкового кредиту, до складу валових витрат і не збільшує балансову вартість другої групи основних засобів, а погашається платником податку за рахунок інших джерел. Просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити.

Судом встановлено, що Луцькою обєднаною державною податковою інспекцією проводилась планова документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю фірмою «Бріс» ЛТД за період з 01.04.2007 року по 31.03.2008 року, результати якої оформлені актом №03361/443/2301/21749653 від 07.08.2008 року. Перевіркою було встановлено, що позивачем придбавалися легкові автомобілі в другому кварталі 2007 року на суму 5151907 грн. 10 коп., в тому числі податок на додану вартість в розмірі 525317 грн. 85 коп., в третьому кварталі 2007 року на суму 2522796 грн. 60 коп., в тому числі податок на додану вартість в розмірі 420466 грн. 10 коп., та четвертому кварталі 2007 року на суму 662323 грн. 00 коп., в тому числі податок на додану вартість в сумі 110387 грн. 17 коп. При цьому, позивачем було збільшено вартість основних фондів 2 групи на суму податку на додану вартість у придбаних легкових автомобілях, а саме у другому кварталі 2007 року на суму 525317 грн. 85 коп., у третьому кварталі 2007 року на суму 420466 грн. 10 коп., у четвертому кварталі 2007 року на суму 110387 грн. 17 коп. В зазначеному акті перевірки від 7.08.2008 року вказано на допущення позивачем порушень п. п. 8.1.1. п. 8.1 та п.п. 8.4.1 п.8.4. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які полягають у завищенні амортизаційних відрахувань в 3-4 кварталі 2007 року та 1 кварталі 2008 року на суму 233287 грн. 00 коп. та порушень п.5.9, п.п. 5.3.2 п.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині визначення скоригованих валових доходів і валових витрат, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 58321 грн. 00 коп.

На підставі акту перевірки Луцькою обєднаною державною податковою інспекцією винесено податкове повідомлення-рішення №0000082300/0 від 15.08.2008 року, яким визначено суму податкового зобовязання по податку на прибуток в розмірі 74844 грн. 80 коп., з яких 58321 грн. 00 коп. сума основного платежу, 16523 грн. 80 коп. нарахована штрафна (фінансова) санкція. Вказане податкове повідомлення-рішення позивачем оскаржувалося в адміністративному порядку до Луцької обєднаної державної податкової інспекції, Державної податкової адміністрації у Волинській області, Державної податкової адміністрації України. За результатами розгляду первинної та повторних скарг до податкових органів вищого рівня виносились рішення про відмову в задоволенні скарг позивача. Після прийняття рішення про результати розгляду скарги Державною податковою адміністрацією України відповідачем було направлено позивачу податкове повідомлення-рішення №0000082300/3 від 26.12.2008 року, яким визначено суму податкового зобовязання по податку на прибуток підприємств в розмірі 74844 грн. 80 коп., з яких 58321 грн. 00 коп. сума основного платежу, 16523 грн. 80 коп. нарахована штрафна (фінансова) санкція. Зазначені фактичні обставини підтверджуються поясненнями осіб, які беруть участь у справі, копіями скарг позивача та рішень податкових органів про результати їх розгляду, копією акту перевірки №03361/443/2301/21749653 від 07.08.2008 року.

Відповідно до п. 3.1. ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на: суму валових витрат платника податку та суму амортизаційних відрахувань.

Під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів згідно з п.п.8.1.1. п. 8.1. ст. 8 зазначеного Закону, слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею. При цьому відповідно до п. 8.2.1. п. 8.2. ст. 8 цього ж Закону під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень іпоступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Підпунктом 8.2.2. п. 8.2. ст.8 наведеного вище Закону передбачено, що основні фонди підлягають розподілу за групами, автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього відносяться до групи 2 основних фондів.

Відповідно до п. п. 8.4.1. п.8.4. ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

Підпунктом 5.3.3. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що не включаються до складу валових витрат витрати на сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання. У разі якщо платник податку на прибуток, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування, або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат, та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до валових витрат або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, що не включена до складу податкового кредиту такого платника податку згідно із Законом України «Про податок на додану вартість».

Разом з тим, в абзаці другому п.п. 7.4.2. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

Суд приходить до висновку, що при вирішенні даного спору підлягає до застосування норма п. п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки нею регулюються питання оподаткування конкретної операції. Крім того, суд враховує, що така редакція п. п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість» прийнята згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» від 25.03.2005 року, тобто пізніше, ніж наведені вище норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Крім того, суд також приходить до висновку про необхідність застосувати при вирішенні даного спору приписи п.п. 4.4.1 п. 4.4. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якого у разі, коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обовязків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позивач правомірно відніс до складу амортизаційних відрахувань суму податку на додану вартість по придбаних легкових автомобілях, а тому з його боку відсутні порушення податкового законодавства за операціями з придбання легкових автомобілів.

Поряд з цим, судом не було встановлено порушень з боку відповідача Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року №327 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за №925/11205), під час оформлення Акту від 7.08.2008 року «Про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Бріс» ЛТД за період з 1.04.2007 року по 31.03.2008 року».

Приймаючи постанову у даній справі суд виходить з наданих повноважень, визначених п. 1 ч.2 ст. 162 КАС України, та враховує, що позивач оскаржує в судовому порядку правовий акт індивідуальної дії, а тому адміністративний позов підлягає до задоволення шляхом прийняття постанови про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Луцької обєднаної державної податкової інспекції №0000082300/3 від 26.12.2008 року.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягає до стягнення сплачений згідно квитанції №ПН59191 від 29.12.2008 року судовий збір в розмірі 3 грн. 40 коп.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 163 КАС України, на підставі п. п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької обєднаної державної податкової інспекції №0000082300/3 від 26 грудня 2008 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бріс»ЛТД 3 гривні 40 коп. (три гривні 40 коп.) судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі, тобто з 27 березня 2009 року. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.М.Валюх