Рішення № 40320231, 21.08.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 2/41/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.2014 Справа № 908/2145/14

Суддя Мойсеєнко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Рост", м.Запоріжжя,

до відповідача: Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство дружелюбівського виправного центру управління державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№1)", с.Дружелюбівка, Вільнянський район, Запорізька область,

про стягнення 936701,94 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - Післегіна А.А., довіреність б/н від 17.06.2014р.;

від відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Рост" до Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство дружелюбівського виправного центру управління державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№1)" з позовом про стягнення основного боргу у розмірі 407731,65 грн., 3% річних у розмірі 20475,94 грн., штрафу у розмірі 815463,24 грн., пені у розмірі 98581,34 грн., інфляційних втрат у розмірі 2181,36 грн., всього - 936701,94 грн.

Позивач зазначає, що 20.02.2012р. між сторонами справи було укладено договір поставки №02-12-1 від 20.02.2012р. На виконання договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 420451,62 грн., з яких відповідачем було сплачено 3000,00 грн. та повернуто товар на суму 9720,00 грн. Решту товару на суму 407731,62 грн. відповідач не сплатив.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 525, 526, 530, 610, 625, 638, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 175, 193, 216, 222, 224, 225 Господарського кодексу України.

Ухвалою господарського суду від 25.06.2014 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 2/41/14 та призначено розгляд справи на 10.07.2014р.

У зв'язку з неявкою представника відповідача та невиконанням сторонами вимог суду в повному обсязі розгляд справи двічі відкладався: ухвалою суду від 10.07.2014р. - до 31.07.2014р., ухвалою від 31.07.2014р. - до 21.08.2014 р.

В судовому засіданні 21.08.2014р. був присутній представник позивача, за його заявою фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

29.07.2014 р. позивачем була подана заява про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення штрафу до 815463,24 грн. Решта позовних вимог залишилась без змін. Загальний розмір позовних вимог відповідно до цієї заяви складає 1344433,53 грн. Заява подана у встановленому порядку, оплачена судовим збором, у зв'язку з чим прийнята судом до розгляду.

21.08.2014 р. позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог з подальшими уточненнями, відповідно до яких зменшив суму штрафу до 1,00 грн. решта позовних вимог залишилась без змін. Заява подана у встановленому порядку та прийнята судом до розгляду.

Таким чином, судом розглядаються позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 407731,65 грн., 3% річних у розмірі 20475,94 грн., штрафу у розмірі 1,00 грн., пені у розмірі 98581,34 грн., інфляційних втрат у розмірі 2181,36 грн., всього - 528971,29 грн.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, причин неявки не повідомив, відзиву на позов не надав. Про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 03.07.2014 р.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті і розгляд справи можливий без присутності представника відповідача.

В судовому засіданні 21.08.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

20.02.2012 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Рост" (постачальник, позивач у справі) та Державним підприємством "Сільськогосподарське підприємство дружелюбівського виправного центру управління державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№1)" (покупець, відповідач у справі) укладено договір поставки № 02-12-1, за умовами якого в терміни, визначені договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість (ціну), сплативши за нього визначену договором грошову суму.

У пунктах 2.1-2.3 договору визначено, що за даним договором постачається виключно оригінальна продукція виробництва провідних компаній світу, асортимент, кількість, ціна якої визначаються додатками, рахунками-фактурами та/або накладними, що є невід'ємною частиною цього договору. Загальна сума договору визначається додатками, що зазначені в п.2.1, та які є невід'ємною частиною цього договору. Ціна продукції, що поставляється за цим договором, вказується у додатках у національній валюті та визначається в залежності від виду товару (позакореневі добрива (ПКД)).

Умови оплати визначаються в додатках, що є невід'ємною частиною цього договору (п. 3.1 договору).

У п. 3.4 визначено розрахунок сплати: ЗЗР - сплата 100% до 15 жовтня 2012 року.

Строк поставки товару визначається у відповідних додатках до цього договору (п. 4.1 договору).

Пунктом 6.3 договору встановлено, що перехід права власності здійснюється в момент передачі товару з одночасним прийманням по кількості і якості.

Згідно з п. 6.4 договору товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем: по кількості (одиниць виміру) - відповідно до кількості (одиниць виміру), вказаної в накладній (товарній, товарно-транспортній); по якості - відповідно до якості, вказаної в сертифікаті якості підприємства-виробника.

Договір набуває чинності з дня його підписання представниками обох сторін і діє до повних розрахунків (п. 11.1 договору).

20.02.2012 р. сторони підписали додатки № 1 та № 2 до договору, якими погодили поставку засобів захисту рослин (ЗЗР), міндобрив на загальні суми 276046,68 грн. та 385728,00 грн. відповідно з оплатою 100% їх вартості на розрахунковий рахунок постачальника до 15 жовтня 2012 року. Поставка здійснюється за умови надходження 100% вартості товару згідно цього додатку.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору поставки № 02-12-1 від 20.02.2012 р. позивач виписав відповідачу рахунки на оплату товару:

- від 20.02.2012 р. № СФ-0000004 на суму 387868,91 грн.;

- від 20.02.2012 р. № СФ-0000003 на суму 280876,68 грн.;

- від 03.04.2012 р. № СФ-0000006 на суму 35397,00 грн.

На підставі цих рахунків-фактур позивач здійснив поставку товару відповідачу за наступними видатковими накладними:

від 03.04.2012 р. № РН-0000003 на суму 35397,00 грн.;

від 03.04.2012 р. № РН-0000002 на суму 46648,50 грн.;

від 24.04.2012 р. № РН-0000006 на суму 198393,30 грн.;

від 10.05.2012 р. № РН-0000010 на суму 140012,82 грн., всього на суму 420451,62 грн.

Отримання товару по цим видатковим накладним відповідач підтвердив в акті звірки взаємних розрахунків від 05.07.2012 р. за період з 01.01.2012 р. по 30.06.2012 р.

Відповідач повернув частину отриманого товару на суму 9720,00 грн. за видатковою накладною від 07.08.2012 р. № РН-0000803, а також здійснив часткову оплату отриманого товару на суму 3000,00 грн. платіжним дорученням № 579 від 04.10.2012 р., що відображено в акті звірки взаємних розрахунків сторін від 02.07.2013 р. за період з 01.01.2012 р. по 27.06.2013 р.

Таким чином, залишок неоплаченого товару складає 407731,62 грн.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами пунктів 2.2 додатків № 1, 2 до договору була передбачена 100% попередня оплата товару до 15 жовтня 2012 року, після отримання якої здійснюється поставка.

В порушення умов договору та додатків № № 1, 2 позивач здійснив дострокову поставку товару. Строків оплати товару, поставленого достроково, договором не передбачено.

За приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, відповідач повинен був оплатити товар після його прийняття.

На час розгляду справи відповідач не надав доказів оплати товару в сумі 407731,62 грн. або обґрунтованих заперечень проти позову. В акті звірки взаємних розрахунків по договору відповідач підтвердив наявність заборгованості за товар в розмірі 407731,62 грн. станом на 06.08.2014 р.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за поставлений товар в сумі 407731,62 грн. є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню. Позивач в позові просить стягнути з відповідача суму основного боргу в сумі 407731,65 грн., в цій частині позовні вимоги не уточнив, тому у стягненні 0,03 грн. основного боргу суд відмовляє.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував на суму боргу 3% річних за період з 16.10.2012 р. по 19.06.2014 р. в сумі 20475,94 грн. Вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 20475,94 грн. є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також позивачем розраховані інфляційні втрати за період з жовтня 2012 року по травень 2014 року в сумі 2181,36 грн. Вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат в сумі 2181,36 грн. є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За порушення строків оплати послуг позивач нарахував на суму боргу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 16.10.2012 р. по 19.06.2014 р. в сумі 98581,34 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.1.1 договору передбачено, що покупець за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення.

У п. 7.8 договору сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним договором відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов'язання.

Суд перевірив розрахунок пені позивача і визнав вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 98581,34 грн. законними і обґрунтованими.

Разом із цим, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Суд зазначає, що відповідач є бюджетною установою. У зв'язку з кризовими явищами в економіці країни виконання господарських зобов'язань суб'єктами державного сектору економіки є вкрай ускладненим.

У листі до позивача від 21.11.2013 р. відповідач посилався на неможливість сплати повної суми заборгованості через важкий фінансовий стан, причиною якого була відсутність врожаю 2012 року та кредиторська заборгованість за одержану готову продукцію.

Сума основної заборгованості, що стягується в даній справі, є значною (407731,65 грн.). Поряд із цим позивачем стягується сума відсотків за користування чужими грошовими коштами (20475,94 грн.), інфляційні втрати (2181,36 грн.), а також нарахована пеня в сумі 98581,34 грн., яка складає четверту частину від суми основного боргу. За висновком суду, нарахована пеня є непропорційно великою порівняно із сумою основного боргу. При цьому суд також враховує, що позивач сам порушив умови договору і здійснив поставку товару достроково (поставка передбачалась після 15 жовтня 2012 року, а позивач поставив товар у квітні-травні 2012 року).

Враховуючи ці обставини, суд дійшов висновку зменшити розмір пені, що підлягає стягненню, до 20000,00 грн.

У стягненні з відповідача штрафу в розмірі 1,00 грн. суд відмовляє повністю з наступних підстав.

Суму штрафу позивач нарахував на підставі п. 7.7 договору та пунктів 5.2 додатків №№ 1, 2 до договору.

Відповідно до п. 7.7 договору в разі невиконання покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов'язань, передбачених п. 3.3.1 цього договору, покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі, встановленому відповідним додатком, який нараховується на всю суму грошових коштів, на яку покупцю було надано відстрочку в оплаті товару.

Пунктами 5.2 додатків № № 1, 2 до договору передбачено, що покупець сплачує постачальнику штраф, що складає подвійну вартість поставленого на умовах цього додатку ЗЗР, у разі порушення умов п. 5.1 цього додатку та п. 7.5 договору.

У свою чергу, пунктами 5.1 цих додатків та пунктом 7.5 договору не передбачено відповідальності за порушення строків оплати продукції, а встановлено заборону здійснення по відношенню до препаратів, вказаних у цих додатках, певних дій дій: виробництво та відтворення (з метою розмноження), доведення до кондиції з метою розмноження, пропонування до продажу, вивезення за межі митної території України, ввезення на митну територію України, зберігання для будь-якої із цілей, зазначених у цьому пункті.

Отже, нарахування позивачем штрафу за порушення строків розрахунків на підставі цих пунктів є безпідставним, тому в задоволенні вимог про стягнення штрафу суд відмовляє в повному обсязі.

Відповідно до 49 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство дружелюбівського виправного центру управління державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№1)" (вул. Олімпійська, буд. 2, с. Дружелюбівка, Вільнянський район, Запорізька область, 70053, ідентифікаційний код 08680046, р/р 26004000114483 в ПАТ «Укрсоцбанк», код банку 300023) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Рост" (вул. Космічна, буд. 123, кімн. 57, м. Запоріжжя, 69050, ідентифікаційний код 36807691, р/р 26005060519164 в ПАТ КБ «Приватбанк», код банку 313399) основний борг у розмірі 407731,62 грн. (чотириста сім тисяч сімсот тридцять одна грн. 62 коп.), пеню у розмірі 20000,00 грн. (двадцять тисяч грн. 00 коп.), 3% річних у розмірі 20475,94 грн. (двадцять тисяч чотириста сімдесят п'ять грн. 94 коп.), інфляційні втрати у розмірі 2181,36 грн. (дві тисячі сто вісімдесят одна грн. 36 коп.) та витрати зі сплати судового збору в розмірі 10579,41 грн. (десять тисяч п'ятсот сімдесят дев'ять грн. 41 коп.).

Видати наказ.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Суддя Т.В.Мойсеєнко

Рішення оформлено та підписано 01.09.2014р.

і набирає законної сили після закінчення

десятиденного строку з дня його підписання.