Рішення № 40320226, 12.08.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2014 р. Справа № 911/2028/14

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства „РЕАЛ БАНК" до Товариства з обмеженою відповідальністю „УКРЕНЕРГОРИНОК" про стягнення боргу за кредитним договором,

представники:

позивача: Мартян О.В. (дов. № 49 від 22.05.2014);

відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Публічного акціонерного товариства „РЕАЛ БАНК" до Товариства з обмеженою відповідальністю „УКРЕНЕРГОРИНОК" про стягнення боргу за кредитним договором.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання кредитної лінії № 91/09-2-08 від 23.01.2014.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.05.2014 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 22.07.2014.

Ухвалою від 22.07.2014 розгляд справи відкладено на 29.07.2014.

Ухвалою від 29.07.2014 за клопотанням позивача строк розгляду спору продовжено на 15 днів, розгляд справи відкладено на 12.08.2014.

В судовому засіданні 12.08.2014 суд заслухав пояснення представника позивача, він підтримав позовні вимоги. Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Суд зазначає, що в ухвалах суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи у зв'язку з надходженням до господарського суду Київської області (вх. № 134/14 від 08.04.2014) повідомлення Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" про тимчасове призупинення приймання до пересилання поштових відправлень адресованих одержувачам населених пунктів Автономної Республіки Крим, з метою забезпечення процесуальних прав відповідача та відсутністю визначених законом можливостей у господарського суду, позивачу було запропоновано направити копію ухвал на адресу відповідача кур'єрською службою доставки та надати суду докази відправки зазначеної ухвали. Так, позивачем було направлено копії ухвал на адресу відповідача та надано суду накладні № 5679109 та № 5719021 (містяться в матеріалах справи), що підтверджує факт направлення ухвал на юридичну адресу відповідача.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. (Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції")

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про судове засідання та те, що реалізація норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом у сторін документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права подавати та витребовувати через суд докази, а також враховуючи положення п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, який визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

В судовому засіданні 12.08.2014 суд, після виходу з нарадчої кімнати в порядку ст. 82-1 Господарського процесуального кодексу України, проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

УСТАНОВИВ:

23.01.2014 між Публічним акціонерним товариством „РЕАЛ БАНК" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю „УКРЕНЕРГОРИНОК" (позичальник) було укладено договір про надання кредитної лінії № 91/09-2-08.

Крім того, сторонами було укладено низку додаткових угод (копії містяться в матеріалах справи), якими сторони змінювали умови договору, тож його положення цитуються судом у їх кінцевій редакції.

Так, відповідно до п. 1.1. договору банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти (кредит), на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, що складають невід'ємну частину договору.

Банк надає позичальнику кредитні кошти у розмірі 4600000,00 доларів США з подальшою конвертацією в національну валюту на поповнення обігових коштів, строком з 23.01.2014 по 22.01.2015 із сплатою 17% річних (п.п. 1, 2 додаткової угоди від 23.01.2014).

Додатковою угодою від 21.02.2014 пункт 1.2. викладено у новій редакції та встановлено, що кредит надається у формі мультивалютної поновлюваної кредитної лінії з максимальним лімітом в сумі еквівалентній 42500000,00 грн.

Так, на виконання умов договору позивачем 23.01.2014 було надано відповідачу кредитні кошти у сумі 4600000,00 грн. Вказаний факт підтверджується банківською випискою наданою позивачем.

Відтак, судом встановлено, що позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також і відсутність з боку відповідача претензій або повідомлень про порушення банком умов договору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до ст. 75 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

Приписами статей 175, 173 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статей 1054, 1049, 1048, 1050, 627 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондується з приписами статей 525, 526 ЦК України.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання за договором, а саме не сплачував проценти за користування кредитом. Вказаний факт підтверджується довідкою № 09-208/3515 від 06.08.2014, наданою Публічним акціонерним товариством „РЕАЛ БАНК".

Банк має право вимагати від позичальника (незалежно від настання кінцевого терміну погашення кредиту) сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та/або процентами за користування ним, суму пені і штрафів, передбачених цим договором, у випадках, які визначаються згідно з цим договором істотними та можуть негативно вплинути на стан кредитної заборгованості позичальника, а саме, зокрема, якщо позичальник прострочив свої зобов'язання щодо повернення кредиту та/або сплаті процентів за користування кредитом щонайменше на один календарний місяць (п. 6.6. договору).

Відтак, позивач звернувся до суду з вимогою про дострокове повернення кредитних коштів - 4600000,00 доларів США, процентів за користування кредитом - 223738,89 доларів США, пені на суму прострочених процентів - 39306,63 грн.

Отже, оскільки судом встановлено, що відповідачем було допущено прострочення сплати процентів за користування кредитом терміном, що перевищує календарний місяць, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача суми кредиту - 4600000,00 доларів США та суми процентів за користування кредитом - 223738,89 доларів США підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення суми пені суд зазначає наступне.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 4.4. договору позичальник зобов'язується за порушення строків повернення кредиту та процентів за користування кредитом сплачувати банку пеню в розмірі 0.5% відсотків від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Водночас, статтями 1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, закон містить спеціальну імперативну норму, якою встановлено граничний розмір пені, що не може бути збільшений за згодою сторін. А відтак, сума пені має бути обрахована з урахуванням обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України згідно із Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», незважаючи на встановлений у договорі спосіб обчислення пені (аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 24.10.2011).

Перевіривши розрахунок наданий позивачем, суд встановив що він складений з урахуванням положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та є арифметично вірним, а відтак вимога про стягнення пені на суму прострочених процентів - 39306,63 грн підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає такими, що підлягаються задоволенню вимоги про стягненя з відповідача суми кредиту 4600000,00 доларів США та суми процентів за користування кредитом - 223738,89 доларів США, 39306,63 грн пені, що в гривневому еквіваленті станом на 15.05.2014 складає 56788284,10 грн.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „УКРЕНЕРГОРИНОК" (код ЄДРПОУ 37488177) на користь Публічного акціонерного товариства „РЕАЛ БАНК" (код ЄДРПОУ 14360721) 56788284,10 грн боргу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „УКРЕНЕРГОРИНОК" (код ЄДРПОУ 37488177) в дохід Державного бюджету України 73080,00 грн судового збору.

4. Видати наказ.

Повний текст рішення складено на 18.08.2014.

Суддя А.Ф. Черногуз