Рішення № 40320222, 12.08.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16

тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2014 р. Справа № 911/2057/14

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Каштан» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін № 112» про стягнення заборгованості,

представники :

позивача: не з’явились;

відповідача: не з’явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Каштан» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін № 112» про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 24-2011ОЦВ від 22.09.2011.

Ухвалою від 30.05.2014 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 22.07.2014.

Ухвалою від 22.07.2014, враховуючи неявку сторін та клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, розгляд справи відкладено на 29.07.2014.

Ухвалою від 29.07.2014 за клопотанням позивача строк розгляду спору продовжено на 15 днів, розгляд справи відкладено на 12.08.2014.

В судове засідання 12.08.2014 представники сторін не з’явились, про причини неявки суд не повідомили.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. (Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”)

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про судове засідання та те, що реалізація норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом у сторін документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб’єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права подавати та витребовувати через суд докази, а також враховуючи положення п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, який визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

В судовому засіданні 12.08.2014 суд, після виходу з нарадчої кімнати в порядку ст. 82-1 Господарського процесуального кодексу України, проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

22.09.2011 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Каштан» (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін № 112» (страхувальник) було укладено договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 24-2011ОЦВ, відповідно до п. 2.1. якого предметом договору є здійснення страховиком обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальника за шкоду життю, здоров’ю та майну третіх осіб, заподіяну його наземними транспортними засобами, зазначеними в додатку 1 до договору.

Страховик посвідчує укладання цього договору страховими полісами, що є формою договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та які оформлюються на кожний забезпечений транспортний засіб (п. 2.3. договору).

Дія кожного окремого полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів починається з моменту, зазначеного у страховому полісі, та діє протягом періоду, вказаному в полісі, а в частині розрахунків – до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за цим договором (6.2. договору).

Відповідно до п. 7.1.3. договору страхувальник зобов’язаний своєчасно вносити страхові платежі.

Загальний страховий платіж за цим договором становить 17377,26 грн та сплачується на р/р страховика до 30.09.2011 (п. 5.3. договору).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору страховиком було видано страхувальнику страхові поліси на забезпечені транспортні засоби відповідно до додатку № 1 до договору, всього 42 шт. (копії містяться в матеріалах справи).

Відтак, судом встановлено, що позивач належним чином виконав свої договірні зобов’язання, що, зокрема, підтверджується відсутністю скарг або заперечень з боку відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 979, 980 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: 1) життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Згідно ст. 982 Цивільного кодексу України істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач неналежним чином виконував свої договірні зобов’язання, а саме сплатив страховий платіж лише частково у сумі 7000,00 грн, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 10377,26 грн, що не спростовано відповідачем.

За змістом положень ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Так, позивач звертався до відповідача з претензією № 90 від 31.03.2014 в якій просив погасити існуючу заборгованість (копії претензії та доказів її надсилання містяться в матеріалах справи). Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Суд зазначає, що в ухвалах про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи відповідачу пропонувалось надати відзив на позовну заяву з документальним обґрунтуванням його доводів, проте останній не надав суду ані відзиву, ані доказів сплати боргу.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає доведеним факт існування боргу відповідача перед позивачем у сумі 10377,26 грн, а вимогу про його стягнення обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, відповідачем не спростованою, а відтак такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 823,93 грн 3% річних та 731,63 грн втрат від інфляції, нарахованих у зв’язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх грошових зобов’язань.

Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Перевіривши розрахунок 3% річних та втрат від інфляції, наданий позивачем, суд дійшов висновку, що він є арифметично вірним, а відтак вимога про стягнення з відповідача 823,93 грн 3% річних та 731,63 грн втрат від інфляції підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін № 112» (код ЄДРПОУ 22202218) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Каштан» (код ЄДРПОУ 32071894) 10377,26 грн боргу, 823,93 грн 3% річних та 731,63 грн втрат від інфляції, а також 1827,00 грн судового збору.

3. Видати наказ.

Повний текст рішення складено 18.08.2014.

Суддя А.Ф. Черногуз