Ухвала суду № 40320125, 26.08.2014, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2-а

___________________________

УХВАЛА

26.08.2014р. Справа № 907/240/14

Суддя господарського суду Закарпатської області О.Ф. Ремецькі розглянувши скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „КІММ”, с. Великі Береги Берегівського району б/н від 28.07.2014р. про скасування постанови державного виконавця районного відділу Державної виконавчої служби Берегівського міськрайонного управління юстиції, м. Берегово серії ВП №43957139 від 09.07.2014р. про відкриття виконавчого провадження,

у справі №907/240/14

За позовом Публічного акціонерного товариства „Державна продовольчо-зернова корпорація України", м. Київ

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „КІММ", с. Великі Береги Берегівського району

про стягнення 390 837,17 грн.

представники сторін:

від заявника – не з’явились

від позивача – Шепіт як Р.С. – представник за довіреністю №169 від 23.04.2014р.

від відділу ДВС – не з’явились

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 22.05.2014р. позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Державна продовольчо-зернова корпорація України", м. Київ до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „КІММ", с. Великі Береги Берегівського району про стягнення 390 837,17 грн. задоволено повністю.

На виконання даного рішення судом видано наказ від 10.06.2014р.

Боржник звернувся із скаргою на постанову державного виконавця районного відділу Державної виконавчої служби Берегівського міськрайонного управління юстиції, м. Берегово серії ВП №43957139 від 09.07.2014р. про відкриття виконавчого провадження.

Стверджує, що відділ ДВС в порушення вимог ЗУ „Про виконавче провадження” не дотримався та не вжив заходів щодо неупередженого, своєчасного, повного виконання дій спрямованих на примусове виконання вищевказаного рішення та наказу суду, тощо, оскільки державним виконавцем не враховане добровільне часткове виконання рішення суду. Тобто, виконавче провадження порушено з порушенням вимог Закону України „Про виконавче провадження”.

Ухвалою суду від 01.08.2014р. розгляд заяви сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „КІММ”, с. Великі Береги Берегівського району було призначено на 11.08.2014р.

Ухвалою суду від 11.08.2014р. розгляд скарги було відкладено на 26.08.2014р.

Заявник просить подану ним заяву задовольнити в повному обсязі з підстав, зазначених в ній.

Районний відділ Державної виконавчої служби Берегівського районного управління юстиції на виконання вимог ухвали суду від 01.08.2014р. подав суду письмове заперечення по суті доводів скаржника.

Позивач свого представника в судове засідання направив та у поданому суду письмовому поясненні по суті скарги зазначає про ї необґрунтованість та безпідставність.

Представники скаржника та районного відділу Державної виконавчої служби Берегівського міськрайонного управління юстиції, м. Берегово у судове засідання 26.08.2014р. не з'явилися.

Відповідно до ч. 2 ст. 121-2 ГПК України скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

До матеріалів справи долучені рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, що підтверджують належне повідомлення учасників процесу про судове засідання та отримання ними ухвал суду.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження»(далі – Закон). Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.

Зазначеним Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 85 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб Державної виконавчої служби по виконанню рішення або відмову у здійсненні вказаних дій стягувачем чи боржником може бути подана скарга до начальника відповідного відділу Державної виконавчої служби або до суду за місцем знаходження відповідного відділу Державної виконавчої служби, або до іншого суду згідно з вимогами закону.

Згідно положень Закону України «Про виконавче провадження», юридичним оформленням сукупності дій уповноваженої особи, направлених на виконання рішення суду є постанова державного виконавця.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про державну виконавчу службу», дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені до вищестоящої посадової особи або до суду у порядку, встановленому законом.

Згідно ч. 3 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Право на таке оскарження може бути реалізовано з дотриманням вимог статей 17, 18, 25, 26, 27, 32, 35, 38 та ін. Закону України «Про виконавче провадження»та в порядку, визначеному статтею 82 цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державну виконавчу службу" Державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб (далі - рішень) відповідно до законів України. Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

За статтею 4 вказаного Закону державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Згідно ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Частиною 1 п. 1 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно ст. 3 Закону примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема судових наказів.

Матеріали справи свідчать, що позивач звернувся з відповідною заявою до районного відділу Державної виконавчої служби Берегівського міськрайонного управління юстиції, м. Берегово 04.07.2014.

Згідно ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

09.07.2014 державним виконавцем районного відділу Державної виконавчої служби Берегівського міськрайонного управління юстиції, м. Берегово було винесено постанову ВП № 43957139 «Про відкриття виконавчого провадження» щодо виконання наказу Господарського суду Закарпатської області №907/240/14 від 10.06.2014 про стягнення боргу у розмірі 398296,92грн.

Даною постановою встановлено боржнику строк для добровільного виконання - 7 днів з дати отримання постанови.

Також у постанові зазначено про те, що при невиконанні рішення в наданий для добровільного виконання строк його виконання відбудеться в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.

Пункт 4 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ.

Скаржник вказує на часткове виконання наказу суду в день винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а відтак, вважає постанову від 09.07.2014р. такою, що прийнята з порушенням вимог чинного законодавства.

Однак, дані доводи скаржника не можуть бути взяті судом до уваги з огляду на те, що про відповідні факти боржником не було повідомлено відділ ДВС належним чином. Крім того, проведення добровільного часткового виконання наказу суду не є підставою для визнання дій відділу ДВС з приводу відкриття виконавчого провадження незаконними, оскільки органи ДВС виконують виконавчі документи у спосіб, визначений Законом України „Про виконавче провадження”, який в таких випадках будь-яких змін не передбачає. В свою чергу, часткова оплата боргу за виконавчим документом буде врахована відділом ДВС при вирішенні питання стягнення суми виконавчого збору.

Що стосується інших доводів скаржника, то суд констатує, що в оскаржуваній постанові зазначено, що постанова може бути оскаржена до Берегівського районного суду в 10-денний строк з часу її одержання, що суперечить положенням ч. 4 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ч. 3 ст. 83 Закону України «Про виконавче провадження» начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або державний виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні державним виконавцем, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

Граматична помилка - це помилка в структурі мовної одиниці : в структурі слова, словосполучення або пропозиції; це порушення якої-небудь граматичної норми - словотворчою, морфологічною, синтаксичною.

Арифметична помилка - це помилка у визначенні результату підрахунку: пропуск цифри, випадкова перестановка цифр, спотворення результату обчислення у зв'язку із використанням несправної техніки.

Разом з тим, відділом ДВС подано суду докази того, що державним виконавцем було винесено постанову про здійснення виправлень в постанові від 09.07.2014 «Про відкриття виконавчого провадження».

Таким чином, оскаржувана постанова є такою, що складена з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України,

СУД УХВАЛИВ:

1. В задоволенні скарги сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „КІММ”, с. Великі Береги Берегівського району б/н від 28.07.2014р. про скасування постанови державного виконавця районного відділу Державної виконавчої служби Берегівського міськрайонного управління юстиції, м. Берегово серії ВП №43957139 від 09.07.2014р. про відкриття виконавчого провадження відмовити.

Суддя О.Ф. Ремецькі