Постанова № 40319964, 01.09.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.09.2014 р. Справа № 5013/477/11

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: судді Науменка І.М. - доповідача

суддів: Павловського П.П., Кузнецова В.О.,

при секретарі судового засідання: Назаренко С.Г.,

представники сторін:

Учасники судового процесу у судове засідання не з"явились, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "ІФГ Капітал" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 19.07.2012р. у справі №5013/477/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "ІФГ

Капітал"

до відповідача 1 товариства з обмеженою відповідальністю "Ілан Агро",

Кіровоградська область

до відповідача 2 товариства з обмеженою відповідальністю "Априкот Плюс",

Кіровоградська область

третя особа без Товариство з обмеженою відповідальністю "Український промисловий

самостійних вимог банк", м.Київ

на предмет спору на стороні позивача

третя особа без ОСОБА_1, м.Кіровоград

самостійних вимог

на предмет спору на стороні відповідача

про стягнення 3 475 483 грн. 55 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 19.07.2012р. у справі №5013/477/11 (колегія суддів у складі головуючого судді Макаренко Т.В., суддів Глушкова М.С., Цобенка Р.О.) позовні вимоги задоволено частково відносно відповідача-1 ТОВ "Ілан-Агро". Стягнуто з ТОВ "Ілан Агро" на користь ТОВ "Український промисловий банк" заборгованість по кредиту в сумі 2 177 555,72 грн., заборгованість по процентах в сумі 83 825,99 грн., пеню за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 150 570,51 грн., пеню за несвоєчасне погашення прострочених процентів в сумі 67 636,78 грн., державне мито в сумі 25500,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в сумі 236,00 грн.

В задоволенні позовних вимог відносно відповідача-2 (ТОВ "Априкот Плюс") відмовлено повністю.

Мотивуючи зазначене вище рішення в частині задоволення позовних вимог, господарський суд першої інстанції виходив з підтвердженості матеріалами справи підстав виникнення кредитних зобов'язань сторін у справі, зокрема, надання Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" Фермерському господарству "Сінельник В.Д." кредитних коштів згідно договору №620/К-05, а також, відсутності доказів погашення Позичальником кредитної заборгованості.

В свою чергу, відмова в позові стосовно відповідача-2 (ТОВ "Априкот Плюс") обґрунтована недотриманням позивачем передбачених ст.ст.33,34 ГПК України процесуальних вимог щодо доведення належними доказами обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В письмових поясненнях до апеляційної скарги ТОВ "Ілан Агро" вважає викладені в останній заперечення безпідставними та необґрунтованими. За результатами апеляційного перегляду ТОВ "Ілан Агро" просить залишити без змін рішення господарського суду від 19.07.2012р. в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ТОВ "Ілан Агро" 995 894,55 грн. кредитної заборгованості. Натомість, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову в позові повністю.

Апеляційне провадження у даній справі неодноразово зупинялось, зокрема:

-ухвалою суду від 10.09.2012р. до вирішення господарським судом м.Києва спору у справі №5011-1/9450-2012 про визнання кредитного договору №620/К-05 від 22.11.2005р., а також, додаткових договорів до нього та договорів про внесення змін №620/1 від 15.02.2006р., №620/2 від 21.08.2006р., 620/3 від 05.04.2007р., №620/4 від 26.06.2007р., №620/5 від 31.07.2007р., №620/6 від 01.10.2008р., №620/7 від 19.12.2008р., №620/8 від 20.01.2009р., недійсними з дати їх вчинення. /рішенням господарського суду м.Києва від 01.10.2012р. у справі №5011-1/9450-2012 в позові було відмовлено повністю/;

-ухвалою суду від 20.05.2013р. до розгляду господарським судом м.Києва справи №910/7146/13 за позовом ТОВ "Ілан Агро" до ТОВ "Український промисловий банк" про визнання кредитного договору №620/К-05 від 22.11.2005р. таким, що вчинений під впливом помилки, недійсним з дати вчинення /рішенням господарського суду м.Києва від 17.06.2013р. у справі №910/7146/13 в позові було відмовлено повністю/;

-ухвалою від 18.12.2013р. до вирішення господарським судом м.Києва пов'язаної справи №910/22324/12 за позовом ТОВ "Ілан Агро" до ТОВ "Український промисловий банк" про визнання кредитного договору №620/К-05 від 22.11.2005р. недійсним, як такого, що вчинений під впливом тяжкої обставини /рішенням господарського суду м.Києва від 26.05.2014р. у справі №910/22324/12 в позові було відмовлено повністю/.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 25.11.2013р. залучено до участі у справі правонаступника позивача (ТОВ "Український промисловий банк") - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "ІФГ Капітал". Здійснено заміну позивача (Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк") його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "ІФГ Капітал". Залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

В свою чергу, ухвалами від 11.06.2014р. та 14.07.2014р. апеляційне провадження у справі зупинялось у зв'язку з призначенням у справі №5013/477/11 судової економічної експертизи за клопотанням ТОВ "Ілан Агро". В свою чергу, на ТОВ "Ілан Агро" було покладено обов'язок сплати вартості робіт по виконанню експертизи та надання експертній установі необхідних матеріалів для здійснення експертного дослідження в строк до 01.09.2014р. Проте, вимоги даних ухвал ТОВ "Ілан Агро" виконані не були, витребувані судом документи не надані, оплата експертного дослідження не здійснена, явка у судові засідання 01.09.2014р. уповноваженого представника не забезпечена. В той же час, отримання сторонами, у тому числі, ТОВ "Ілан Агро" ухвал від 11.06.2014р., від 14.07.2014р. з зобов'язанням надати необхідні для здійснення експертного дослідження документи та оплатити вартість цього дослідження підтверджено наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями. (а.с.59,64 том 4).

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, під час судового розгляду має нести заінтересована сторона. У разі відмови чи ухилення заінтересованої сторони від оплати витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи та за неможливості проведення судової експертизи без попередньої оплати її вартості, суд розглядає справу на підставі наявних доказів.

Отже, враховуючи невиконання сторонами, зокрема, ТОВ "Ілан Агро", вимог ухвал від 11.06.2014р., від 14.07.2014р. з зобов'язанням надати необхідні для здійснення експертного дослідження документи та оплатити вартість цього дослідження, враховуючи неявку сторін у судове засідання 01.09.2014р. за умов їх належного повідомлення про час та місце вирішення спору, а також, сплив передбаченого ст.102 ГПК України строку розгляду апеляційної скарги на рішення суду, судова колегія дійшла висновку про необхідність поновлення апеляційного провадження та можливість розгляду справи за наявними матеріалами, відповідно до приписів ст.75 ГПК України (а.с.54-55, 59-64, 68-72 том 4).

Відповідно до ст.101 ГПК України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Отже, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, письмових пояснень до неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на викладене нижче.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (позивач, банк, змінено на правонаступника - ТОВ "ІК "ІФГ Капітал") та Фермерським господарством "Сінельник", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Ілан Агро" (позичальник, відповідач-1) укладено кредитний договір №620/К-05 від 22.11.2005р. на відкриття відновлювальної кредитної лінії, з урахуванням договору про внесення змін №620/1 від 15.02.2006р., додаткових договорів №620/2 від 21.08.2006р., №620/3 від 05.04.2007р., №620/4 від 26.06.2007р., №620/5 від 31.07.2007р.; №620/6 від 01.10.2008р.; №620/7 від 19.12.2008р.; №620/8 від 19.01.2009р. (далі - кредитний договір).

Умовами кредитного договору сторони погодили, що Банк зобов'язується відкрити позичальнику невідновлювальну відкличну кредитну лінію та в її межах надати кредитні кошти на наступних умовах (з урахуванням додаткового договору №620/3 від 05.04.2007р.): ліміт кредитування - 2 933 198,00 грн.; строк кредитної лінії з 22.11.2005р. по 21.11.2010р. включно; процентна ставка - 17% річних; кредитні кошти призначені на придбання сільськогосподарської техніки (п.1.1. кредитного договору).

У п.4.6 кредитного договору сторони узгодили також, що у разі несвоєчасного повернення заборгованості по кредиту позичальник зобов'язався сплатити проценти з розрахунку 35% річних у гривні, що нараховується на суму простроченої заборгованості з дати її виникнення до дати її повного погашення. Позичальник зобов'язався використовувати кредит на зазначені в договорі цілі і забезпечити повернення отриманого кредиту та сплатити відсотки на умовах, передбачених цим договором. Відсотки за кредит позичальник сплачує щомісячно на відповідний рахунок в строк з 28 числа до останнього робочого дня поточного місяця.

Відповідальність сторін передбачена у розділі 8 кредитного договору.

Зокрема, відповідно до п.8.1 кредитного договору, у випадку прострочення позичальником строків сплати відсотків, та/або прострочення строків повернення кредиту, визначених цим договором, Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі 0,1% від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення. Розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ.

Згідно п.10.1, вказаний кредитний договір набирає чинності з дати укладення та діє до повного виконання сторонами взаємних зобов'язань. Кредитний договір підписаний сторонами та скріплений печатками.

Вказане свідчить, що сторони узгодили усі істотні умови для договорів про надання кредиту, передбачених главою 71 Цивільного кодексу України.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В свою чергу, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

За правилами статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів (стаття 1056-1 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 78 Цивільного кодексу України, який регулює правовідносини позики, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до вимог ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Належність і допустимість доказів Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, факт отримання та використання відповідачем-1 кредитних коштів за вказаним кредитним договором підтверджується банківськими виписками з особистого рахунку позичальника (а.с.50-80 т.1); платіжними дорученнями №42 від 27.03.2006р., №9 від 15.03.2006р., №8 від 22.11.2005р., якими здійснена проводка з перерахування кредитних коштів у сумі 2 933 198,00 грн. з позичкового рахунку №33578366 на рахунок №21665011.

Окрім того, місцевим господарським судом правомірно застосовано положення ст.35 ГПК України та враховано, що факт надання позивачем відповідачу-1 кредитних коштів за кредитним договором №620/К-05 підтверджується рішенням господарського суду м.Києва у справі №27/13 від 27.02.2012р., що набрало законної сили, за позовом ТОВ "Ілан Агро" до ТОВ "Український промисловий банк" про визнання усих додаткових угод до кредитного договору №620/К-05 від 22.11.2005р. недійсними, яким у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі. Даним рішенням, окрім іншого, встановлено, що додатковими угодами до кредитного договору ліміт кредитування не збільшувався, натомість, була змінена в сторону зменшення процентна ставка за користування кредитом та графік його погашення.

Вказані факти, на думку апеляційної інстанції, повністю спростовують доводи відповідача-1 з приводу того, що матеріали справи не містять доказів виникнення у сторін зобов'язань за кредитним договором №620/К-05 від 22.11.2005р.; доказів надання ТОВ "Український промисловий банк" Фермерському господарству "Сінельник В.Д." кредитних коштів по всіх траншах та самого факту отримання ФГ "Сінельник В.Д." кредитних коштів за зазначеним вище договором кредитування.

Більш того, слід зазначити, що відповідність вимогам чинного законодавства України як основного кредитного договору №620/К-05 від 22.11.2005р., так додаткових договорів до нього, що є його невід'ємною частиною (№620/1 від 15.02.2006р., додаткових договорів №620/2 від 21.08.2006р., №620/3 від 05.04.2007р., №620/4 від 26.06.2007р., №620/5 від 31.07.2007р.; №620/6 від 01.10.2008р.; №620/7 від 19.12.2008р.; №620/8 від 19.01.2009р.) підтверджена також наявними в матеріалах справи рішенням господарського суду м.Києва від 01.10.2012р. у справі №5011-1/9450-2012, рішенням господарського суду м.Києва від 17.06.2013р. у справі №910/7146/13 та рішенням господарського суду м.Києва від 26.05.2014р. у справі №910/22324/12.

Згідно зі ст.35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача-1 спірної заборгованості за кредитом в сумі 2 177 555,72 грн.

Разом з цим, на думку колегії суддів, обґрунтованим слід визнати задоволення господарським судом першої інстанції з посиланням на приписи ст.261, ч.3 ст.267 ЦК України заяви відповідача-1 від 19.07.2012р. про застосування строків позовної давності до позовних вимог про стягнення заборгованості по процентах в сумі 1 079 720,54 грн. за період з 22.11.2005р. по 07.02.2011р., з огляду на ненадання позивачем доказів поважності причин пропуску цього строку.

З урахуванням заяви відповідача-1, а також, розділу 4 кредитного договору №620/К-05 від 22.11.2005р. про умови повернення кредиту та сплати відсотків, наявному в матеріалах справи обґрунтованому розрахунку позивача, а також, приписів ст.267 ЦК України, вірним, на думку апеляційної інстанції, є також задоволення господарським судом першої інстанції позовних вимог про часткове стягнення заборгованості по процентах, а саме, на суму 83 825,99 грн. за період з 04.04.2008р. по 07.02.2011р.

В той же час, колегія суддів враховує той факт, що позов до господарського суду подано лише 04.04.2011р., а тому відмова господарського суду в задоволенні решти позовних вимог, зокрема, щодо стягнення процентів по кредиту за період з 22.11.2005р. по 04.04.2008р., з огляду на сплив строку позовної давності, чинному законодавству України не суперечить.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем-1 взятих на себе договірних зобов'язань в частині своєчасного повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом позивачем було направлено в адресу відповідача-1 листи-повідомлення №2187/0211 від 08.04.2009р.; №2674/0211 від 07.05.2009р.; вимогу №4475/02-1 від 12.08.2009р. про погашення боргу та повідомлення про дострокове повернення кредитних коштів від 12.08.2009р. за №4480/021. Проте, вказані вимоги відповідачем-1 залишено без задоволення, борг на час вирішення спору не сплачений (докази зворотного - відсутні).

За викладених вище обставин, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення у повному обсязі вимог позивача в частині стягнення з відповідача-1 (ТОВ "Ілан Агро") пені за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 150 570,51 грн. за період з 10.08.2010р. по 07.02.2011р., пені за несвоєчасне погашення прострочених відсотків за користування кредитом в сумі 67 636,78 грн. за період з 10.08.2010р. до 07.02.2011р.

При цьому, апеляційна інстанція вважає за доцільне зауважити на тому, що можливість проведення судової економічної експертизи згідно ухвали від 11.06.2014р., ініційованої саме відповідачем-1 та на вирішення якої були поставлені питання у тому числі щодо визначення фактичного розміру кредитної заборгованості, ТОВ "Ілан Агро" забезпечена не була. Як вже зазначалось вище, вимоги ухвал від 11.06.2014р. та від 14.07.2014р., якими, зокрема, ТОВ "Ілан Агро" було зобов'язано надати необхідні для здійснення експертного дослідження документи та оплатити вартість цього дослідження, останнім не виконані.

У підсумку, вірним апеляційна інстанція вважає відмову господарського суду першої інстанції в задоволенні позовних вимог щодо солідарного стягнення заборгованості за кредитом, у тому числі відсотків та пені, з відповідача-1 та відповідача-2 (ТОВ "Априкот Плюс").

Так, дійсно, з метою забезпечення повного виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором, між позивачем, відповідачем-1 та відповідачем-2 (ТОВ "Априкот Плюс") був укладений договір поруки №620/Zпор/05-1 від 22.11.2005р.

За умовами договору поруки №620/Zпор/05-1 від 22.11.2005р., поручитель (ТОВ "Априкот Плюс") зобов'язався перед кредитором відповідати по зобов'язаннях позичальника (відповідача-1), які виникають з умов кредитного договору №620/К-05 від 22.11.2005р. у повному обсязі.

Відповідно до норм статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

В свою чергу, ст.553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою, визначені законодавцем у ст.554 ЦК України, а саме, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Отже, як вірно встановлено судами під час провадження у справі, відповідачем-1 обов'язки, передбачені вищевказаним кредитним договором, було порушено.

Відповідно до умов договору поруки №620/Zпор/05-1 від 22.11.2005р., сторони передбачили, що у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником взятих на себе зобов'язання по кредиту договору, поручитель і позичальник несуть солідарну відповідальність перед кредитором на всю суму заборгованості. У випадку невиконання боржником зобов'язання за кредитним договором, кредитор повідомляє про це поручителя шляхом направлення письмової претензії із зазначенням суми заборгованості та реквізитів рахунків, на які поручитель зобов'язався сплатити заборгованість. Поручитель, в свою чергу, зобов'язався сплатити зазначену у претензії кредитора суму не пізніше 5 днів з моменту її отримання.

Пунктом 10 договору поруки №620/Zпор/05-1 від 22.11.2005р. встановлено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання зобов'язань по кредитному договору боржником або поручителем.

В додатковому договорі №620/1 від 05.04.2007р. до договору поруки умови п.1, в якому зазначили кінцевий термін повернення кредиту, відсотків, штрафних санкцій та ромір процентів за користування кредитом, сторонами було змінено. Усі інші умови договору поруки 620/Znop-05-1 від 22.11.2005р. залишено без змін.

Так, матеріали справи містять копію листа-вимоги №4477/0211 від 12.08.2009р. в адресу ТОВ "Априкот Плюс" (поручитель) про дострокове повне виконання зобов'язань за кредитним договором №620/К-05 від 22.11.2005р. в термін протягом 30 днів з дня отримання даної вимоги шляхом сплати кредитної заборгованості в сумі 2 388 664,98 грн.

Однак, як вірно встановлено місцевим господарським судом, всупереч п.4 договору поруки, вказана вимога реквізитів розрахункового рахунку Банку, на який поручителям необхідно було б здійснити сплату заборгованості, не містить.

Окрім того, колегія суддів вважає, що під час визначення строку дії договору поруки господарським судом першої інстанції правомірно враховано приписи ч.1 ст.251, ч.1 ст.252 ЦК України, відповідно до яких строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення і визначається він роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а не посилання на подію, яка має настати. вказівкою на подію, яка має неминуче настати, визначається термін- певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Таким чином, як обґрунтовано зауважено місцевим господарським судом, умова договору поруки про її припинення після повного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором не може вважатися встановленим сторонами договору поруки строком припинення поруки. (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21.05.2012р. у справі №6-68цс11).

За таких обставин, порука на підставі ч.4 ст.559 ЦК України припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Отже, враховуючи, що доказів узгодження сторонами строку припинення договору поруки позивачем не надано, а також, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів звернення позивача з позовом до поручителя (ТОВ "Априкот Плюс") протягом одного року від дня укладення договору поруки, тобто, до 22.11.2006р. (доречі, лист-вимога №4477/0211 була надіслана позивачем поручителю лише у серпні 2009р.), правові підстави для задоволення позовних вимог про солідарне стягнення заборгованості за кредитом, у тому числі відсотків та пені, з відповідача-1 та відповідача-2 (ТОВ "Априкот Плюс") - відсутні.

З огляду на викладене вище, доводи апеляційної скарги колегією суддів відхиляються, як необґрунтовані та спростовані наявними у справі доказами. Натомість, оскаржуване рішення апеляційний господарський суд вважає правомірним, таким, що прийнято за умов надання належної юридичної оцінки наявним у справі доказам, що виключає наявність передбачених ст.104 ГПК України підстав для його зміни або скасування.

Враховуючи відмову в задоволенні апеляційної скарги, витрати на апеляційне оскарження покладаються на ТОВ "Інвестиційна компанія "ІФГ Капітал", згідно вимог ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 19.07.2012р. у справі №5013/477/11 - залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "ІФГ Капітал" - без задоволення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у двадцятиденний строк.

Головуючий суддя І.М. Науменко

Суддя П.П. Павловський

Суддя В.О. Кузнецов