Постанова № 40319686, 27.08.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2014 р. Справа№ 910/11083/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Смірнової Л.Г.

Шаптали Є.Ю.

при секретарі судового засідання Громак В.О.

від позивача - Циба В.К. представник за довіреністю;

від відповідача - Гапич Ю.Л. представник за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями "Основа-Солсиф" у формі товариства з обмеженою відповідальністю

на рішення господарського суду міста Києва від 14.07.2014 року

по справі № 910/11083/14 (суддя - Отрош І.М.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй Центр"

до Спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями "Основа-Солсиф" у формі товариства з обмеженою відповідальністю

про стягнення 808 557 грн.52 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.07.2013 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Спільне українсько-французьке підприємство з іноземними інвестиціями "Основа-Солсиф" у формі товариства з обмеженою відповідальністю звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 14.07.2014 року по справі № 910/11083/14 в частині стягнення штрафу в розмірі 25%, що складає 89 227,81 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення господарського суду міста Києва від 14.07.2014 року, підлягає скасуванню з причин неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.08.2013 року апеляційну скаргу Спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями "Основа-Солсиф" у формі товариства з обмеженою відповідальністю прийнято до провадження.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2014 року змінено склад колегії у зв'язку із перебуванням суддів Гончарова С.А. та Кропивної Л.В. у відпустці.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй Центр" надійшов відзив на апеляційну скаргу та клопотання про залишенння апеляційної скарги без розгляду.

Відповідно до пп. 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду встановлено ставку судового збору 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Згідно із пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

При цьому, п. 1 ст. 4 названого Закону визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Враховуючи те, що рішення місцевого господарського суду оскаржується відповідачем в частині стягнення з нього 89 227, 81 грн. сума судового збору сплачена скаржником у встановленому розмірі відповідно до Закону України "Про судовий збір".

За таких обставин, клопотання про залишенння апеляційної скарги без розгляду задоволенню не підлягає.

Від Спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями "Основа-Солсиф" у формі товариства з обмеженою відповідальністю надійшло клопотання про зупинення провадження у справі у зв'язку з розглядом господарським судом міста Києва справи №910/15948/14.

За статтею 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках:

1) призначення господарським судом судової експертизи;

2) надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів;

3) заміни однієї з сторін її правонаступником.

Господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.

Про зупинення провадження у справі та його поновлення виноситься ухвала.

Ухвалу про зупинення провадження може бути оскаржено.

У відповідності до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» статтею 79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Предметом спору у даному провадження є стягнення заборгованості за нафтопродукти. Зазначена заборгованість відповідачем частково погашена, що підтверджується матеріалами справи, зокрема банківські витяги, а отже, справа №910/15948/14 не може вплинути на дані правовідносини.

За таких обставин, клопотання про зупинення задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

10.01.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Строй Центр» (постачальник) та Спільним українсько-французьким підприємством з іноземними інвестиціями "Основа-Солсиф" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів № 15 /а.с.16/.

Відповідно до п.1.1 постачальник зобов'язується у відповідності із замовленням передавати партіями у власність покупцю нафтопродукти (товар), а покупець зобов'язується приймати нафтопродукти та своєчасно здійснювати їх оплату на умовах даного договору та додаткових угод до нього.

Згіно п.3.1 покупець зобов'язується оплатити товр згідно мов визначених в додаткових угодах до даного договору. В разі проведення поставки товару без підписання додаткової угоди (за усним/письмовим замовленням), на дану партію товару покупець зобов'язаний провести розрахунок 100 % передоплати.

Оплата здійснюється на підставі виставленого постачальником рахунку, якщо інше не передбачено в додаткових угодах до цього договору. У випадку неотримання від постачальника рахунку оплата проводиться протягом 2 (двох) банківських днів по реквізитах вказаних у договорі (пункт 3.2. договорів поставки нафтопродуктів № 15 та № 54).

Додатковою угодою № 10 від 13.09.2013 до договору поставки нафтопродуктів № 15 від 10.01.2013 сторони погодили, що постачальник зобов'язується передати у власність, покупець оплатити та прийняти нафтопродукти, а саме паливо дизельне ДТ-Л-К4, сорт С, у кількості 38585 літрів на загальну суму 356911 грн 25 коп. (з ПДВ). Також сторони погодили строк оплати нафтопродуктів до 27.09.2013 року/а.с.104/.

Додатковою угодою № 11 від 01.11.2013 року до договору поставки нафтопродуктів № 15 сторони погодили, що постачальник зобов'язується передати у власність, покупець оплатити та прийняти нафтопродукти, а саме паливо дизельне ДТ-Л-К5, сорт С, у кількості 39180 літрів на загальну суму 362415 грн 00 коп. (з ПДВ). Також сторони погодили строк оплати нафтопродуктів до 14.11.2013 року./а.с.110/

Додатковою угодою № 12 від 24.12.2013 року до договору поставки нафтопродуктів № 15 сторони погодили, що постачальник зобов'язується передати у власність, покупець оплатити та прийняти нафтопродукти, а саме паливо дизельне ДТ-З-К4, сорт F, у кількості 37320 літрів на загальну суму 342970 грн 80 коп. (з ПДВ). Також сторони погодили строк оплати нафтопродуктів до 10.01.2014року /а.с.21/

28.01.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Строй Центр» (постачальник) та Спільним українсько-французьким підприємством з іноземними інвестиціями "Основа-Солсиф" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів № 54, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується у відповідності із замовленням передавати партіями у власність покупцю нафтопродукти (товар), а покупець зобов'язується приймати нафтопродукти та своєчасно здійснювати їх оплату на умовах даного договору та додаткових угод до нього./а.с.36/.

Додатковою угодою № 1 від 28.01.2014 до договору поставки нафтопродуктів № 54 сторони погодили, постачальник зобов'язується передати у власність, покупець оплатити та прийняти нафтопродукти, а саме паливо дизельне ДТ-З-К4, сорт F, у кількості 38585 літрів на загальну суму 354596 грн 80 коп. (з ПДВ). Також сторони погодили умови оплати: відстрочка платежу 14 календарних днів./а.с.39/

Пунктом 10.3. договору № 54 даний договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2014, а в частині виконання зобов'язань до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Закінчення строку дії договору не звільняє винну сторону від відповідальності за його невиконання.

Відповідно до пункту 3.1. договорів поставки нафтопродуктів № 15 та № 54 покупець зобов'язується оплатити товар згідно умов визначених в додаткових угодах до даного договору. В разі проведення поставки товару без підписання додаткової угоди (за усним/письмовим замовленням), на дану партію товару покупець зобов'язаний провести розрахунок 100 % передоплати.

Позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято нафтопродукти на загальну суму 356911 грн 25 коп. (з ПДВ), що підтверджується підписаною та скріпленою печатками обох сторін видатковою накладною № Ц2063 від 16.09.2013 та товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 000001267 від 16.09.2013, а також виставленим позивачем рахунком на оплату № Ц420 від 13.09.2013, належним чином засвідчені копії наявні в матеріалах справи /а.с.105-106/.

На підставі письмового звернення відповідача лист № 1345 від 31.10.2013 року позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято нафтопродукти на загальну суму 362415 грн 00 коп. (з ПДВ), що підтверджується підписаною та скріпленою печатками обох сторін видатковою накладною № Ц2751 від 01.11.2013 та товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 000001722 від 01.11.2013, а також виставленим позивачем рахунком на оплату № Ц1063 від 01.11.2013, належним чином засвідчені копії наявні в матеріалах справи.

На підставі письмового звернення відповідача лист № 1541 від 24.12.2013 року позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято нафтопродукти на загальну суму 342970 грн 80 коп. (з ПДВ), що підтверджується підписаною та скріпленою печатками обох сторін видатковою накладною № Ц3360 від 25.12.2013 та товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 000002119 від 25.12.2013, а також виставленим позивачем рахунком на оплату № Ц1570 від 24.12.2013, належним чином засвідчені копії наявні в матеріалах справи./а.с.22/.

Відповідач в порушення умов договору не виконав взяті на себе зобов'язання з повної та своєчасної оплати, поставленого позивачем товару, а саме відповідачем здійснено лише часткову оплату отриманого товару: за видатковою накладною № 2063 від 16.09.2013 - 23.10.2013 у розмірі 150000 грн 00 коп., 31.10.2013 у розмірі 100000 грн 00 коп., 11.12.2013 у розмірі 106911 грн 25 коп.; за видатковою накладною № Ц2751 від 01.11.2013 - 11.12.2013 у розмірі 62415 грн 00 коп., 24.12.2013 у розмірі 300000 грн 00 коп.; за видатковою накладною № Ц3360 від 25.12.2013 - 24.12.2013 у розмірі 62415 грн 00 коп., 23.01.2014 у розмірі 50000 грн 00 коп., у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість за отриманий товар за договором поставки нафтопродуктів № 15 від 10.01.2013 та додатковою угодою № 12 від 24.12.2013 у розмірі 230555 грн 80 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (банківськими виписками) та не спростовано відповідачем, зокрема відповідачем не надано суду доказів оплати поставленого позивачем товару на суму 230555 грн 80 коп. Крім того, сторонами було підписано акт звірки взаємних розрахунків станом на 21.05.2014 за договору поставки нафтопродуктів № 15 від 10.01.2013, відповідно до якого сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 230555 грн 80 коп.

На виконання умов додаткової угоди № 1 від 28.01.2014 до договору поставки нафтопродуктів № 54 від 28.01.2014 та на підставі письмового звернення відповідача (лист № 39 від 28.01.2014) позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято нафтопродукти на загальну суму 354596 грн 15 коп. (з ПДВ), що підтверджується підписаною та скріпленою печатками обох сторін видатковою накладною № Ц131 від 29.01.2014 та товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 000002214 від 29.01.2014, а також виставленим позивачем рахунком на оплату № Ц116 від 28.01.2014, належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з повної та своєчасної оплати, поставленого позивачем товару, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість за отриманий товар за договором поставки нафтопродуктів № 54 від 28.01.2014, а саме, додатковою угодою № 1 від 28.01.2014 до нього, у розмірі 354596 грн 15 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (банківськими виписками) та не спростовано відповідачем, зокрема відповідачем не надано суду доказів оплати, поставленого позивачем, товару на суму 354596 грн 15 коп. Крім того, сторонами було підписано акт звірки взаємних розрахунків станом на 21.05.2014 за договору поставки нафтопродуктів № 54 від 28.01.2014, відповідно до якого сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 354596 грн 15 коп.

Листами від 24.03.2014, 23.04.2014, 07.05.2014, 08.05.2014 позивач неодноразово звертався до відповідача щодо погашення заборгованості.

Доказів сплати заборгованості ані в суді першої інстанції ані в суді апеляційної інстанції не надано, як і реагування на листи від 24.03.2014, 23.04.2014, 07.05.2014, 08.05.2014 матеріали справи не містять. /а.с. 49-67/.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У зв'язку з невиконанням зобов'язань за договорами позивачем нараховано штрафні санкції, а саме за договором поставки нафтопродуктів № 15 від 10.01.2013 пеню у розмірі 22683 грн 07 коп., штраф у розмірі 57638 грн 95 коп., 3 % річних у розмірі 4919 грн 68 коп., інфляційні втрати у розмірі 12680 грн 56 коп., та договором поставки нафтопродуктів № 54 від 28.01.2014 - пеню у розмірі 14475 грн 29 коп., штраф у розмірі 88649 грн 04 коп., 3 % річних 2856 грн 20 коп., інфляційні втрати у розмірі 19502 грн 78 коп.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно пунктом 6.4. договорів у випадку порушення покупцем термінів здійснення взаєморозрахунків, передбачених договором, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується на весь період прострочення по день проведення розрахунків у відповідності з умовами договору, без обмеження шестимісячним або іншим строком нарахування та стягнення пені визначеного чинним законодавством України.

У випадку якщо термін прострочення покупцем проведення взаєморозрахунків перевищує 15 календарних днів, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 25 % від суми заборгованості, не пізніше 20 календарних днів після дати прострочення проведення таких розрахунків (пункт 6.5 договорів).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача, суд апеляційної інстанції погоджується із розрахунком останнього, з огляду на його відповідність вимогам чинного законодавства.

Щодо апеляційної скарги відповідач посилається на відсутність доказів направлення позивачем рахунків та неправомірність одночасного нарахування пені, 3 % річних, інфляційних втрат та штрафу,апеляційний господасрький суд зазначає наступне.

Згідно пункту 3.2 договору №15 від 10.01.2013 року оплата здійснюється на підставі виставленого постачальником рахунку, якщо інше не передбачено в додаткових угодах.У випадку неотримання від постачальника рахунку оплата проводиться протягом двох банківських днів по реквізитах вказаних у договорі/а.с.16/.

Відповідно до пункту 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідач порушив умови договору, що є підставою для застосування відповідальності (нарахування пені та штрафу) відповідно до пунктів 6.4. та 6.5. договорів та захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Твердження апелянта щодо одночасного нарахування пені, штрафу, 3 % річних та інфляційних втрат за порушення грошового зобов'язання суперечить чинному законодавству України та є неправомірним, не приймаються апеляційним господарським судом до уваги, оскільки відповідно до пункту 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Враховуючи вищевикладене, позивачем були правомірно нараховано штраф, пеню, 3 % річних та інфляційні втрати.

Доводи наведені в апеляційній скарзі до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

З наведених у даній постанові обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду міста Києва від 14.07.2014 року у справі № 910/11083/14.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 14.07.2014 року у справі № 910/11083/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Матеріали справи №910/11083/14 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Головуючий суддя Л.В. Чорна

Судді Л.Г. Смірнова

Є.Ю. Шаптала