Ухвала суду № 40319677, 27.08.2014, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"27" серпня 2014 р.Справа № 921/590/14-г/17 УХВАЛА

про залишення позову без розгляду

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

розглянув матеріали справи

за позовом: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Злагода-В", м.Тернопіль

до відповідача: Тернопільської міської ради, м.Тернопіль

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: фізичної особи ОСОБА_1, м. Тернопіль

про визнання недійсним рішення

за участю представників:

позивача: Горохівський А.М., юрисконсульт I-ї категорії відділу претензійно - правової роботи та представництва інтересів в судових інстанціях управління правового забезпечення, довіреність №1248/01 від 16.03.2011р.;

відповідача: ОСОБА_3, адвокат, ордер серії ТР №013751 від 26.08.2014р.;

третьої особи: ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_3 від 11.03.2002р.;

ОСОБА_4, уповноважений, довіреність від 01.08.2014р., зареєстрована в реєстрі за №4360.

В судовому засіданні учасникам судового процесу роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 22, 27, 811 Господарського процесуального кодексу України.

Судом в порядку ст. 811 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася у зв'язку з відсутністю відповідних клопотань.

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Злагода-В", м. Тернопіль, звернулося 12.06.2014р. (згідно штампу вхідної кореспонденції господарського суду від 12.06.2014р. за вх. №606) до господарського суду Тернопільської області з позовом до Тернопільської міської ради, м. Тернопіль, про визнання недійсним рішення Тернопільської міської ради №6/37/120 від 21.09.2013р. "Про надання дозволу на укладення договору земельного сервітуту за адресою АДРЕСА_1 гр.ОСОБА_1".

Позов обґрунтовується копіями наступних документів: Проектом влаштування заїзду до земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; Технічною документацією із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку; викопіюванням земельної ділянки гр.ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1; Державним актом на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1, серії ЯМ №781554 від 19.06.2012р.; іншими матеріалами.

Ухвалою суду від 13.06.2014р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 05.08.2014р., з подальшим відкладенням, на підставі ст.77 ГПК України, на 14.08.2014р., 26.08.2014р. з урахуванням клопотань позивача та у зв'язку з неявкою в судові засідання уповноваженого представника позивача, неподанням ним витребуваних судом документів. В судовому засіданні 26.08.2014 р. оголошено перерву до10-00 год. 27.08.2014р.

Водночас, ухвалою суду від 13.06.2014р. задоволено заяву позивача, подану в порядку ст.. 66,67 ГПК України, вжито заходи до забезпечення позову шляхом заборони Тернопільській міській раді (вул.Листопадова, 5, м.Тернопіль, ідентифікаційний код 34334305), ТОВ "Компанія "Добробуд" (вул.Микулинецька,3-а, к.101, м.Тернопіль, ідентифікаційний код 24633454), ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), будь - яким іншим фізичним та юридичним особам, здійснювати будь - які дії щодо земельної ділянки, площею 4300кв.м. за адресою: АДРЕСА_2.

Крім того, на підставі ухвали суду від 05.08.2014р., згідно ст.27 ГПК України до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача судом залучено фізичну особу ОСОБА_1 з урахуванням заявленого ОСОБА_1 клопотання та з урахуванням тієї обставини, що рішення у даній справі може істотно вплинути на права або обов'язки даної фізичної особи, адже оскаржуваним рішенням Ради на підставі дозволу та виготовленої технічної документації із землеустрою останнім отримано дозвіл на укладення договору земельного сервітуту на земельну ділянку, площею 0,0055га для проходу та проїзду по АДРЕСА_1 терміном на 2 роки.

Представник позивача у судові засідання 05.08.2014р. та 14.08.2014р. не з'явився; витребуваних судом документів не подав. В судовому засіданні 27.08.2014р. представником позивача надано суду копію протоколу зборів співвласників квартир багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 від 29.01.2006р. про створення об'єднання; копію рішення Тернопільської міської ради №178 від 22.06.2006р. "Про реєстрацію об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Злагода - В"; копію акту прийому - передачі №6 від 04.11.2011р.; копію рішення господарського суду Тернопільської області від 31.07.2012р. у справі №4/48/5022-411/2012 та фінансовий звіт за 2013 рік.

З усних пояснень, представник позивача підтримав доводи, викладені в позовній заяві, зазначивши, що об'єднання є землекористувачем земельної ділянки, площею 4300,00м2 за адресою: АДРЕСА_1, право користування на яку встановлено чинним рішенням господарського суду Тернопільської області від 31.07.2012р. у справі №4/48/5022-411/2012. Позивач звертає увагу суду на те, що під час розгляду даної господарської справи судом досліджувалося питання передачі на баланс ОСББ "Злагода - В" 35-ти квартирного житлового будинку, відтак, спираючись на норми ст.35 ГПК України, вважає дані обставини доведеними.

Водночас, представник позивача зазначив, що багатоквартирний житловий будинок передано на баланс позивачу попереднім балансоутримувачем - СК "Злагода" разом із прибудинковою територією. Реалізовуючи рішення Тернопільської міської ради №6/37/120 від 21.09.2013р. третя особа у справі шляхом здійснення демонтажу огорожі, що належить ОСББ з метою проїзду до власної земельної ділянки порушила охоронювані законом права та інтереси позивача. Зокрема, представник позивача звернув увагу на те, що проектом влаштування заїзду до земельної ділянки, розробленого КП "Місто" передбачено демонтаж частини огородження земельної ділянки, влаштування розсувних воріт, шириною 4,0 м. та у зв'язку з цим - використання частини існуючого місцевого проїзду з подальшим проведенням робіт по благоустрою території.

Однак, згоди на влаштування заїзду та погодження меж позивач не надавав ні міській раді, ані ОСОБА_1

Щодо заперечень міської ради про відсутність державної реєстрації земельної ділянки за ОСББ, то позивач зазначив, що оформлення права користування земельною ділянкою на даний час перебуває в процесі виготовлення.

Щодо надання суду доказів передачі ОСББ огорожі на обслуговування, зазначив, що такі відомості містяться в інвентарній справі, однак, незважаючи на оголошення перерви в судовому засіданні, Об'єднання надати справу не змогло, пояснивши, що така знаходиться у БТІ.

Відповідач в судових засіданнях 05.08.2014р., 14.08.2014 р., 27.08.2014 р. та згідно наданого письмового відзиву на позов, позовні вимоги не визнає з підстав, викладених у відзиві. Зокрема, відповідач просить суд врахувати при розгляді справи обставини, викладені судом апеляційної інстанції при вирішенні справи №921/370/14-г/13 та висновки суду касаційної інстанції при вирішенні адміністративної справи №К/800/14478/14, викладені в ухвалі від 05.06.2014р., згідно яких судами констатовано, що позивач не є належним користувачем земельної ділянки, площею 4300м2, за адресою: АДРЕСА_1, оскільки ОСББ "Злагода-В" не є правонаступником прав та обов'язків ліквідованого споживчого кооперативу "Злагода". Враховуючи, що дані рішення прийняті в червні та липні 2014 року і є новішими в контексті виникнення неузгодженості між судовими рішеннями по справі №4/48//5022-411/2012 (рішення від 31.07.2012 року) та по справі №921/370/14-г/13, №К/800/14478/14, вважає вище наведені пояснення представника позивача безпідставними. Стверджує, що спірним рішенням міської ради в сервітутне користування надано земельну ділянку із земель комунальної власності, з дотриманням встановленого законом порядку, що відповідає приписам ст.ст. 98, 116, 126 Земельного кодексу України, відтак, є законним. Просить в задоволенні позову відмовити.

Третьою особою у справі ОСОБА_1 подано відзив на позов, згідно якого позовні вимоги заперечуються з підстав, викладених у ньому. Представник гр. ОСОБА_1 в судових засіданнях зазначив, зокрема, що ОСОБА_1 звернувся до міської ради із проханням надати у сервітутне користування земельну ділянку, виходячи з того, що іншого можливого заїзду до його земельної ділянки не існує внаслідок влаштування ОСББ мурованої огорожі. У зв'язку з проведенням демонтажу частини огорожі, останній погоджується відшкодувати матеріальні збитки Об'єднанню.

З приводу скасування рішення міської ради, то третя особа такі вимоги заперечує, вважає спірне рішення законним та таким, що не порушує чиїх-небуть прав та охоронюваних законом інтересів, в тому числі позивача у справі, адже ним з метою отримання земельного сервітуту дотримано визначеного законом порядку та зібрано всю технічну документацію із землеустрою, отримано погодження щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку відповідно до технічного завдання, отримано висновки постійних комісій з питань природокористування, приватизації, продажу та оренди землі, з питань містобудування, відтак, підстав для визнання рішення недійсним, немає.

Даним рішенням реалізоване законне право ОСОБА_1 з метою заїзду до його земельної ділянки, котра належить на праві власності, що підтверджується Державним актом серії ЯМ №781554 виданим 15.06.2012р. Управлінням Держкомзему у Тернопільській області. Водночас, представники третьої особи зазначили, що спірним рішенням встановлено сервітут на земельну ділянку без зазначення способу його реалізації, тому посилання позивача на пошкодження майна, що належить Об'єднанню є лише способом реалізації земельного сервітуту. У зв'язку з цим, як і відповідач у справі, вважають, що позивачем обрано невірний спосіб захисту прав, що випливають із земельного законодавства, тобто після реалізації сервітутного користування земельною ділянкою, шляхом демонтажу частини огорожі позивача, позивач не позбавлений права звернутися з позовними вимогами в порядку ст.22 ЦК України про відшкодування завданих збитків.

Крім того, у відзиві на позов третя особа просить припинити провадження у даній справі, оскільки вважає, що даний спір є підсудний адміністративному суду, виходячи із суб'єктного складу сторін та предмету позовних вимог. Стверджує, що у відносинах сторін при винесенні оскаржуваного рішення відсутня рівність учасників таких відносин, адже міська рада вправі була відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про погодження встановлення земельного сервітуту.

В обґрунтування таких доводів, посилається на приписи ст.ст. 3, 17 КАС України, пункти 7, 13 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України та п. 17 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 року "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам".

Проте, такі твердження на думку суду є необґрунтованими, а даний спір підлягає вирішенню господарськими судами України, з урахуванням такого.

Відповідно до положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, статей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197 ГК України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.

Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК підвідомчі господарським судам.

Така ж правова позиція викладена у постанові пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 року "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (із змінами та доповненнями).

Таким чином, враховуючи суб'єктний склад сторін у справі та беручи до уваги, що при прийнятті оскаржуваного рішення Тернопільська міська рада вчиняла дії як власник земельної ділянки комунальної власності щодо надання її в сервітутне користування ОСОБА_1, суд доходить висновку, що даний спір, виник із відносин приватноправового характеру, а тому підлягає вирішенню господарським судом.

Оцінивши представлені докази в сукупності, заслухавши доводи та заперечення сторін, третьої особи, господарський суд позовні вимоги залишає без розгляду на підставі п. 5 ч.1 ст. 81 ГПК України, з огляду на таке.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого порушеного немайнового або майнового права та інтересу у спосіб, встановлений ст.16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України, одним з яких є визнання недійсними актів рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових або службових осіб, а також визнання правочину недійсним.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 65 ГПК України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суд витребовує у сторін документи, відомості, висновки, необхідні для правильного вирішення спору. В свою чергу, згідно приписів ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

В той же час, невиконання сторонами, зокрема позивачем вимог суду, викладених в ухвалах від 13.06.2014 року, 05.08.2014 р., та 14.08.2014 року не дає можливості суду вирішити вказаний спір по суті в порядку, визначеному господарським процесуальним судочинством.

Приписами чинного законодавства, що регламентує спірні відносини, а саме ст.ст. 98, 401, 403 ЗК України надано визначення поняття право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками), при цьому земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Водночас, встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

Згідно ст.401 ЦК України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Отже, підставою встановлення сервітуту є відсутність у будь-якої особи, у тому числі й у власника майна, можливості задовольнити свої потреби іншим способом, як встановлення права користування чужим майном -сервітуту.

Відповідно до ст.100 ЗК України, ч. 2 ст. 401, ст. 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

В силу ст.12 ЗК України, ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", міські ради здійснюють передачу у власність або надання у користування земельних ділянок виключно відповідно до закону та в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Як свідчать матеріали справи, розглянувши звернення громадянина ОСОБА_1, з урахуванням висновків постійних комісій міської ради з питань природокористування, приватизації, продажу та оренди землі, з питань містобудування, 21 вересня 2013 року Тернопільською міською радою прийнято рішення за №6/37/120 "Про надання дозволу на укладення договору земельного сервітуту за адресою АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_1".

На виконання рішення міської ради 16 жовтня 2013 року між Тернопільською міською радою, як Власником земельної ділянки, та громадянином ОСОБА_1, як Сервітуарієм, укладено договір про встановлення земельного сервітуту.

За змістом даного договору, Тернопільська міська рада встановила громадянину ОСОБА_1 терміном на два роки строковий платний земельний сервітут, на право проходу та проїзду, на земельну ділянку, площею 0,0055га за адресою: АДРЕСА_1, м.Тернопіль (п.п.1.1, 1.2, 2.1 договору про встановлення земельного сервітуту).

Договір про встановлення земельного сервітуту зареєстровано 11.11.2013р., про що в книзі реєстрації сервітутів вчинено запис за №537.

Предметом позовних вимог у даній справі є визнання недійсним рішення Тернопільської міської ради №6/37/120 від 21.09.2013р., яким надано дозвіл громадянину ОСОБА_1 на укладення договору земельного сервітуту на земельну ділянку, площею 0,0055га.

В обґрунтування позовних вимог позивачем вказано, що Об'єднання є належним користувачем/власником земельної ділянки, площею 4300,00м2 по АДРЕСА_1; спірним рішенням міської ради надано дозвіл на укладення договору про встановлення земельного сервітуту, яким передбачено проїзд по прибудинковій території об'єднання. Дане випливає із проекту влаштування заїзду до земельної ділянки; реалізація земельного сервітуту передбачає демонтаж мурованого паркану, яким огороджено земельну ділянку, передану об'єднанню для обслуговування 35 квартирного житлового будинку, що є власністю останнього.

За приписами ч.1 ст.393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Отже, предметом доказування у даній справі є з'ясування факту наявності чи відсутності зареєстрованого відповідного права у позивача по-перше: на земельну ділянку, площею 4300 кв.м., як належного суміжного землекористувача, та, по-друге: права власності на огорожу, частковий демонтаж якої передбачено планом влаштування заїзду.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу ст. 43 ГПК України господарський суд не пов'язаний доводами будь-якої із сторін в процесі, а обов'язок доказування своїх доводів лежить на стороні, яка на них посилається.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону (ч.1 ст.116 ЗК України).

За приписами ст.ст.125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Таким чином, наведеними нормами закону передбачено порядок реалізації права користування земельною ділянкою та момент виникнення права власності чи користування земельною ділянкою.

Враховуючи викладені у позовній заяві обставини, та зважаючи на приписи ст.33, 43 ГПК України, на позивача покладено обов'язок підтвердити документально письмовими документами відповідні доводи. У зв'язку з цим, судом неодноразово (ухвалами суду від 13.06.2014р., 05.08.2014р, 14.08.2014р, протокол судового засідання від 26.08.2014р.) витребовувалися, зокрема документи, які підтверджують право позивача на користування земельною ділянкою, площею 4300,00м2 за адресою: АДРЕСА_2. Такі документи необхідні для підтвердження права землекористування зазначеною земельною ділянкою, однак, позивачем такі документи подано не було.

Посилання ж на рішення господарського суду Тернопільської області у справі №4/48/5022-411/2011 від 31.07.2012р., як на доказ в підтвердження землекористування земельною ділянкою, площею 4300,00м2 судом оцінюються критично, оскільки рішенням суду лише визнано право об'єднання на землекористування, однак доказів реєстрації такого права у встановленому законом порядку в матеріалах справи немає і такі не надано на вимогу суду.

Поряд з цим, позивачем доводиться, що земельна ділянка, площею 4300,00м2 належить йому, як балансоутримувачу 34-квартирного житлового будинку з гаражами -стоянками за адресою АДРЕСА_2, а земельна ділянка огороджена мурованим парканом, який належить об'єднанню, оскільки споруджений за його кошти. Серед іншого, представник в судовому засіданні зазначив, що житловий будинок переданий на баланс позивачу від попереднього балансоутримувача, однак доказів на підтвердження таких доводів не надав. Натомість, представлений односторонній акт прийому - передачі від 04.11.2011р. за №6 свідчить лише про інвентаризацію основних засобів при зміні керівників об'єднання, що не може бути належним доказом прийняття на баланс житлового будинку, що передбачений Порядком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 р. № 1521. Крім того, такий акт підписано лише директором Байрак Т.М. без складення акту про відмову у його підписанні директором Піговською С.С.

Разом з тим, за правилами Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року №127, огорожа є об'єктом технічної інвентаризації. З огляду на це суд зобов'язав Об'єднання надати докази належності огорожі позивачу, частину якої необхідно демонтувати для реалізації земельного сервітуту встановленого ОСОБА_1

Проте, позивачем не надано таких доказів. Пояснення представника позивача про неможливість представлення інвентарної справи у зв'язку з тим, що така заходиться в органах БТІ, до уваги не беруться. Позивач мав можливість та достатньо часу за період розгляду спору отримати та надати інвентарну справу суду. У випадку ж виготовлення інвентарної справи - надати докази, як-от заяву-замовлення чи договір про надання робіт на підтвердження таких обставин.

Окрім того, відповідно до ст.36 ГПК України, письмові докази надаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії.

Позивачем на неодноразові вимоги суду не подано належним чином засвідчених копій документів, доданих до позовної заяви.

Так, при підготовці справи до розгляду (ст.65 ГПК України) судом встановлено, що додані до позовної заяви документи засвідчені неналежним чином, зокрема такі документи засвідчені невідомою особою без зазначення її посадової особи, що є порушенням п.5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003р. №55, згідно якого відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів "Згідно з оригіналом", назви, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, засвідчуватись повинна кожна сторінка документа з відтиском печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи.

Між тим, згідно п.3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" позивач може подати належним чином засвідчені копії документів до закінчення розгляду справи.

З урахуванням зазначеного, суд витребував у позивача (ухвала від 13.06.2014р.) оригінали та належним чином засвідчені копії документів, що долучені до позовної заяви, які останнім з невідомих суду причин не подано. Крім того, позивачем не обґрунтовано документально неможливості подання таких копій документів, як і не заявлено клопотання про витребування відповідних документів від інших учасників судового процесу чи державних органів, інших установ, організацій, підприємств.

Поряд з зазначеним, на вимогу суду позивачем не надано Статуту ОСББ "Злагода - В", (щодо з'ясування факту правонаступництва); витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про включення сторін в реєстр станом на день подання позову до господарського суду; доказів надіслання позовних матеріалів на адресу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та письмових заперечень на доводи, викладені у відзиві на позов (їх документальне підтвердження).

Про витребування зазначених матеріалів судом вказано в ухвалі від 13.06.2014р. про порушення провадження по справі, ухвалах суду від 05.08.2014р., 14.08.2014р. про відкладення розгляду справи та у судовому засіданні 26.08.2014р. (протокол судового засідання).

Позивачем не наведено обставин, які перешкоджають наданню необхідних документів та заходів, що вчинені ним з метою виконання вимог суду.

Зважаючи на неподання витребуваних доказів, суд позбавлений можливості з'ясувати всі обставини справи та розглянути спір по суті. За таких обставин справи, суд констатує, що невиконання позивачем без поважних причин вимог суду щодо подання документів, які необхідні для розгляду справи по суті, унеможливлює у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строк повно та всебічно встановити всі обставини справи, з огляду на що позов слід залишити без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст. 81 ГПК України.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що у зв'язку з неявкою уповноваженого представника позивача в судові засідання 05.08.2014р., 14.08.2014р. та неподання витребуваних судом документів, розгляд справи неодноразово відкладався для надання можливості сторонам, в тому числі, позивачу виконати вимоги суду. Зокрема, востаннє в судовому засіданні оголошувалася перерва до 27.08.2014р., тобто на останній день строку розгляду спору, з урахуванням його продовження на підставі ст.69 ГПК України.

Судові витрати згідно ст.49 ГПК України та ст.7 Закону України "Про судовий збір" підлягають поверненню в сумі 1218,00грн. з Державного бюджету України.

Враховуючи наведене вище, керуючись ст. ст. 1, 22, 27, 33, 43, 68, п. 5 ч.1 ст. 81, 86 ГПК України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов залишити без розгляду.

2. Повернути Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Злагода-В" (м.Тернопіль, проспект Ст.Бандери, 81А, ідентифікаційний код 34227170) з Державного бюджету України - 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00коп. судового збору, сплаченого згідно квитанції № 1375.191.1 від 10.06.2014р.

3. Скасувати заходи до забезпечення позову, вжиті відповідно до ухвали суду від 13.06.2014 року у даній справі.

Суддя Н.О. Андрусик