Рішення № 40319620, 21.08.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14788/14 21.08.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Д І Т Р Е Й Д"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 3 098,55 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Сліпченко М.С., Петраш Є.В.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Д І Т Р Е Й Д" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі-відповідач) про стягнення 3 098,55 грн. основного боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару згідно з договором поставки №К/2071 від 29.11.2013 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2014 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 21.08.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

30.07.2014 р. через загальний відділ діловодства представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 1 598,55 грн., оскільки 29.07.2014 р. відповідачем через касу позивача було внесено 1 500,00 грн., що підтверджується копією фіскального чеку від 29.07.2014 р.

31.07.2014 р. через загальний відділ діловодства представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 98,55 грн., оскільки 29.07.2014 р. відповідачем на розрахунковий рахунок позивача було сплачено 1 500,00 грн., що підтверджується копією банківської виписки з рахунку позивача за 29.07.2014 р.

Розглянувши подані позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог, суд відзначає наступне.

Частиною 4 ст. 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи наведене, суд визнає подані позивачем заяви такими, що відповідають вимогам ст. 22 ГПК України у зв'язку з чим приймає їх до розгляду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, проте був повідомлений про час та місце судового засідання у встановленому законом порядку, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 21.08.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.11.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Д І Т Р Е Й Д" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір поставки №К-2071, умовами якого передбачено, що позивач зобов'язується передавати у власність відповідача продукцію, а відповідач зобов'язується приймати цей товар та оплачувати його в порядку і на умовах, передбачених цим договором.

Згідно п. 3.7. договору, перехід права власності на товар від позивача до відповідача відбувається в момент отримання товару відповідачем та підписання ним накладних за поставлений товар.

Пунктом 4.4. договору передбачено, що відповідач зобов'язується сплатити вартість поставленої партії товару протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару. Оплата здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок позивача, або шляхом внесення готівки в касу позивача.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було поставлено відповідачеві товар загальною вартістю 3 098,55 грн., а відповідачем прийнято товар, що підтверджується товаро-транспортною накладною №11293266 від 30.11.2013 р., яка підписана представниками сторін та скріплена їх печатками (копія в матеріалах справи).

Проте, відповідач за поставлений товар розрахувався частково, лише в сумі 3 000,00 грн., в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 98,55 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару, зокрема, щодо погашення заборгованості у розмірі 98,55 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору поставки №К-2071 від 29.11.2013 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він і є договором поставки.

Так, відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною другою статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, поставив товар відповідачеві вартістю 3 098,55 грн., який прийнятий останнім без зауважень по видатковій накладній.

Однак відповідач оплати поставленого товару в повному обсязі не провів, доказів зворотного суду не надав.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи строки оплати, встановлені п. 4.4. договору, обов'язок відповідача оплатити поставлений позивачем товар у розмірі 3 098,55 грн. настав з моменту підписання видаткової накладної та повинен бути виконаний протягом 14 календарних днів, тобто до 15.12.2013 р.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати поставленого товару та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору поставки №К-2071 від 29.11.2013 р. та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 98,55 грн. - основної заборгованості.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Д І Т Р Е Й Д" задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (04060, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код - НОМЕР_1), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Д І Т Р Е Й Д" (04073, м. Київ, вул. Куренівська, буд. 14-Б, ідентифікаційний код - 38518542) 98 (дев'яносто вісім) грн. 55 коп. - основного боргу та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 26.08.2014 р.

Суддя Бондарчук В.В.