Ухвала суду № 40318843, 28.08.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2014 року Справа № 49357/11/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Портфельні інвестиції» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Портфельні інвестиції» до управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі м. Львова про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій,

в с т а н о в и в:

ТОВ «Компанія з управління активами «Портфельні інвестиції» 24.02.2011 року звернулося в суд з адміністративним позовом до УПФ України у Личаківському районі м. Львова, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення №60/04/32713118 від 10.02.2011 року про застосування фінансових санкцій.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ТОВ «Компанія з управління активами «Портфельні інвестиції» оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що судом першої інстанції були недостатньо досліджені докази та обставини справи, рішення постановлено з порушенням норм матеріального права.

Зазначає, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (п.6, 7 ст.64) виділяє як різні самостійні функції органів пенсійного фонду - функцію по застосуванню фінансових санкцій та функцію по їх стягненню. Відповідно до ст.106 цього Закону встановлено, що строк давності по стягненню недоїмки, пені та штрафів не застосовується. Враховуючи, що функція по застосуванню фінансових санкцій та функція по їх стягненню - це дві різні функції, вважаємо, що ст.106 вказаного Закону розповсюджується в частині незастосування строків давності лише на функцію органів пенсійного фонду по стягненню штрафів. З Рішення №60/04/32713118 видно, що пенсійним фондом реалізовується функція по застосуванню фінансової санкції, а при виконанні функції застосування штрафних санкцій, органи Пенсійного фонду зобов'язані дотримуватись граничних строків давності.

Оскільки ст. 99 КАС України встановлений строк звернення до адміністративного суду, а не позовна давність, при виконанні функції застосування штрафних санкцій, органи Пенсійного фонду мають застосовувати положення про позовну давність, визначену нормами ЦК України.

Статтею 258 ЦК України встановлена спеціальна позовна давність терміном в один рік, яка застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Отже нарахування штрафів та пені за місяці, в яких були донараховані пенсійні внески (липень 2005 року, серпень 2005 року, вересень 2005, жовтень 2005 року, травень 2006 року та листопад 2007 року), є неправомірним, оскільки строк для застосування цієї санкції пройшов. Таким чином, у відповідності до ст.14 ЦК України позивач є вільним від виконання обов'язку щодо відшкодування шкоди, а саме штрафних санкції та пені.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що УПФ України в Личаківському районі м. Львова, було проведено перевірку ТОВ «КУА «Портфельні інвестиції» з питань дотримання вимог законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів за період з 09.12.2003 року по 10.02.2011 року та надання достовірних відомостей до органів Пенсійного фонду з 01.01.2004 року по 31.01.2011 року.

Під час перевірки встановлено ряд порушень відповідачем, а саме:

- п.1 ст.19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме: заниження фактичних витрат на оплату праці працівників, на які нараховуються страхові внески у розмірі 32, 3-31, 8 % та загального оподатковуваного доходу (заробітної плати), з якого утримуються страхові внески у розмірі 1-2% на суму 13 380,00 грн., за липень-жовтень 2005 року, травень 2006 року. До проведення вищезазначених фактичних витрат на оплату праці та загального оподатковуваного доходу (заробітної плати), у розрахунках, де було виправлено нарахування та утримання страхових внесків із занижень, не передбачено; завищення фактичних витрат на оплату праці працівників, на які нараховуються страхові внески у розмірі 33, 2% та загального оподатковуваного доходу (заробітної плати), з якого утримуються страхові внески у розмірі 2% на загальну суму 3 190,32 грн. за серпень-листопад 2007 року, які самостійно виправлені Товариством у рядку 7а Розрахунку за жовтень 2008 року;

- п.6 ч.2 ст.17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме: заниження нарахованих страхових внесків у розмірі 32, 3-33, 2 % на загальну суму 4 350,92 грн. за липень-жовтень 2005 року, травень 2006 року, листопад 2007 року, які самостійно виправлені Товариством у рядках 6, 6.1 Розрахунків за серпень 2005 року, листопад 2005 року, серпень 2006 року у рядку 7, 7.1 Розрахунку за жовтень 2008 року, як різниця між заниженням та завищенням; завищення нарахованих страхових внесків у розмірі 33,2 % на загальну суму 1 113,18 грн. за серпень-жовтень 2007 року, які самостійно виправлені Товариством у рядках 7, 7.1 Розрахунку за жовтень 2008 року; заниження утриманих страхових внесків у розмірі 1-2 % на загальну суму 181,20 грн. за липень 2005 року, травень 2006 року, які самостійно виправлені Товариством у рядках 6, 6.2 Розрахунку за серпень 2005 року, серпень 2006 року; завищення утриманих страхових внесків у розмірі 2% на загальну суму 305,28 грн. за серпень-листопад 2007 року, які самостійно виправлені Товариством у рядках 7, 7.2 Розрахунку за жовтень 2008 року. За наслідками перевірки складено Акт №8 від 10.02.2011 року.

На підставі зазначених порушень, відповідачем було прийнято Рішення №60/04/32713118 від 10.02.2011р., яким до ТОВ «КУА «Портфельні інвестиції» застосовано фінансову санкцію в розмірі 926,92 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що за наслідками проведеної перевірки позивача встановлено факт несвоєчасного обчислення та несвоєчасної сплати позивачем страхових внесків в розмірі 4 532,12 гривень, а тому правові підстави для визнання неправомірним рішення №60/04/32713118 від 10.02.2011р. відсутні.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, вважаючи, що він відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України, встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Згідно ч.3 ст.18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.

Положеннями ч.6 ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Частиною 2 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Згідно з ч.12 ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» , страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

В силу ч.1-3 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст.20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених ч.3 ст.20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до п.2 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно несплачених сум.

Пунктом 9.3.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003р. передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно несплачених сум.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника.

При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний базовий звітний період незалежно від кількості випадків за вказаний період.

Частиною 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів, не застосовується.

Щодо обґрунтування вимог апеляційної скарги в яких позивач посилається на ст.258 ЦК України, нормами якої встановлена спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю, слід зазначити, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), а тому такі судом першої інстанції, на переконання колегії суддів правомірно, до уваги не бралися та спростовуються з тих підстав, що у відповідності до положень ст.5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регулюються даним Законом.

Дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватися лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків; стягнення заборгованості за цими внесками.

Тому, на думку колегії суддів, у даному випадку застосовуються виключно норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки такий є спеціальним законом, що регулює питання взаємовідносин у сфері пенсійного забезпечення.

Також слід звернути увагу на те, що до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом (ст.1 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає законним та обґрунтованим рішення суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову, так як прийшла до висновку, що правові підстави для визнання неправомірним рішення відповідача №60/04/32713118 від 10.02.2011р. відсутні.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і така задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Портфельні інвестиції» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2011 року у справі №2а-2125/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

А.І. Рибачук