Рішення № 40318044, 29.08.2014, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 серпня 2014 р.

Справа № 903/614/14

за позовом спільного українсько - естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма - Фарм"ЛТД"

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМЕДІКАЛ"

про стягнення 242 574,60 грн.

Суддя: Кравчук В.О.

за участю представників сторін:

від позивача: н/з

від відповідача: н/з

Суть спору: позивач - спільне українсько – естонське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Оптіма – Фарм, ЛТД” звернулось до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМЕДІКАЛ" про стягнення 256 555,39 грн., з яких: 213 796,16 грн. - основна заборгованість та 42 759,23 грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 01.11.2010р. між спільно українсько – естонським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Оптіма – Фарм, ЛТД” та товариством з обмеженою відповідальністю "РЕМЕДІКАЛ" було укладено договір поставки товарів медичного призначення, згідно якого відповідачу поставлено товар за який він мав сплатити грошову суму відповідно до умов Договору.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 04.07.2014р. порушено провадження у справі, а справу призначено до розгляду на 16.07.2014р. та зобов`язано сторін надати суду ряд документів, необхідних для об`єктивного розгляду справи по суті, а також визнано обов`язковою явку представників останніх в судове засідання.

Позивач на адресу суду надіслав клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з перебуванням його представника в судовому засіданні господарського суду м. Києва.

Відповідач у судовому засіданні 16.07.2014р. проти заявлених позовних вимог та клопотання позивача про відкладення розгляду справи на 30.07.2014р. не заперечив.

В судовому засіданні 30.07.2014р. представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовільнити в повному обсязі.

26.08.2014р. через канцелярію суду від позивача надійшли додаткові пояснення до позовної заяви про часткове погашення заборгованості на суму 13 796,16грн. (платіжне доручення №9450 від 25.07.2014р.), на підставі чого позивач просить стягнути з відповідача 242 574,60грн. заборгованості, в.т.ч. 199 815,37 грн. - основної заборгованості та 42 759,23 грн. процентів за користування чужими коштами.

Вказана заява, відповідаючи вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить законодавству України, не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому прийнята судом до розгляду та має місце нова ціна позову –

242 574,60 грн.

Відповідач в судові засідання 30.07.2014р. та 27.08.2014р. не з`являвся, вимог ухвали суду від від 30.07.2014р. не виконав.

Вищезазначені ухвали були надіслані відповідачу на адресу зазначену у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (витяг станом на 22.05.2014р.), а саме на адресу: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Коперніка 27/37.(а.с. 129, Том 2 ).

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (пп.3.9.1. п.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р.).

На підставі викладеного суд вважає, що вжив усіх необхідних заходів для повідомлення відповідача про час слухання справи, та з урахуванням вимог ст.69 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

встановив:

01.11.2010р. між спільним українсько - естнським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма - Фарм, ЛТД" (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Ремедікал" (Покупець) було укладено Договір поставки №47244.

Відповідно до п.1.1. цього договору Постачальник повинен поставити та передати Покупцеві товар , а Покупець зобов'язався прийняти та оплати товар , асортимент, кількість та ціна якого, зазначені у видаткових накладних, які є його невід`ємною частиною.

Згідно до умов п.6.1. договору оплата Покупцем товару за цим договором здійснюється шляхом попередньої оплати або з відстроченням платежу. При цьому порядок оплати товару за договором (попередня оплата чи оплата з відстроченням платежу) обирається Покупцем при поданні замовлення на поставку.

Відповідно до п. 6.2. договору при здійсненні покупцем оплати товару за договором з відстроченням платежу строк, протягом якого Покупець зобов`язаний здійснити оплату за товар на користь Продавця, визначається Продавцем у видаткових накладних на товар, який поставляється.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Між сторонами зобов'язання виникли з договору №47244 від 01.11.2010р.

Згідно п.10.8. Договору за умови прострочення Покупцем строків оплати за товар за цим Договором більш ніж на 10 календарних днів, Постачальник має право вимагати оплати всього поставленого товару. 20.05.2014р. Постачальником було направлено Покупцю вимогу про оплату отриманого товару, однак розрахунки за отриманий товар Покупець провів частково (а.с. 11).

Судом встановлено, що зазначені видаткові накладні підписані уповноваженими представниками Постачальника та Покупця згідно наданих довіреностей (а.с. 26-31). на отримання поставленого товару – в повному об’ємі відображають зміст та обсяги здійснених сторонами на їх підставі, згідно умов підписаного договору №47244 від 01.11.2010 р. господарських операцій.

Згідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), одним з наслідків порушення зобов'язання, передбачених ст. 611 ЦК України є сплата неустойки, згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.

Згідно ч.3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ч.2 ст. 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктом 10.4. Договору встановлено, що за умови прострочення Покупцем строків оплати за товар за цим договором, він повинен сплатити Постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі двадцяти відсотків від простроченої суми оплати.

Відповідно до розрахунку, який додається до позовної заяви, сума процентів за користування чужими коштами, яку відповідачу належить сплатити на користь позивача складає 42 759,23 грн.

В силу ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому вимоги, що пред’являються до доказів, визначені ст.34 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, а також те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, з врахуванням частково сплаченого відповідачем боргу в сумі 13 796,16 грн. суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі - 242 574,60 грн. заборгованості, в.т.ч. 199 815,37 грн. - основної заборгованості та 42 759,23 грн. процентів за користування чужими коштами підлягають до задоволення, а провадження у справі на суму 13 796,16 грн. слід припинити на підставі п.11 ст.80 ГПК України.

Щодо розподілу судових витрат у даній справі, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

За приписами ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" розмір мінімальної заробітної плати станом на 1 січня 2014 року становить 1 218,00 грн.

Судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення 256 555,39 грн., тобто сума судового збору в даному випадку має становити 5131,11 грн.

З наявного в матеріалах справи оригіналу платіжного доручення № 12177 від 16.06.14р. року вбачається, що позивачем сплачено судовий збір в розмірі 6091,11 грн., тобто позивачем внесено судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, сума судового збору в розмірі 960,00 грн. підлягає поверненню позивачу у зв'язку з внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Судовий збір в розмірі 5131,11 грн. відповідно до ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМЕДІКАЛ" (43010, м. Луцьк, вул. Коперніка, 27/37, код ЄДРПОУ 36606364) на користь спільного українсько - естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма - Фарм"ЛТД" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-а, код ЄДРОУ 21642228) - 242 574,60 грн. заборгованості, в.т.ч. 199 815,37 грн. - основної заборгованості, 42 759,23 грн. процентів за користування чужими коштами та 5 131,11 грн. судового збору.

3. Провадження у справі на суму 13796,16 грн. припинити, у зв`язку зі сплатою боргу.

4. Управлінню державної казначейської служби України у місті Луцьку повернути з державного бюджету спільному українсько - естонському підприємству у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма - Фарм"ЛТД" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-а, код ЄДРОУ 21642228, п/р 26003012817821 в Укрексімбанку м. Києва, МФО 351005) 960,00 грн. надмірно сплаченого судового збору за платіжним дорученням № 12177 від 16.06.2014 року.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено

29.08.2014

Суддя В. О. Кравчук