Рішення № 40313941, 12.08.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13789/14 12.08.14За позовом Комунального підприємства "Київпастранс"

До Публічного акціонерного товариства "Укрвторчормет"

Про стягнення 48 897,94 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача Бондарчук Д.М. - представник (дов. № 06-5/10 від 02.01.2014)

Від відповідача Ковальова Л.П. - представник (дов. № б/н від 21.07.2014)

Суть спору:

Комунальне підприємство "Київпастранс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Укрвторчормет" про стягнення 48 897,94 грн.

Ухвалою суду від 10.07.2014 порушено провадження по справі № 910/13789/14 та призначено розгляд справи на 12.08.2014.

11.08.2014 відділом діловодства суду від представника відповідача отримано відзив на позовну заяву, в якому просив ухвалюючи рішення надати відстрочку у виплаті боргу та судового збору строком на 6 місяців.

12.08.2014 відділом діловодства суду від представника позивача отримано додаткові документи по справі.

В судове засідання 12.08.2014 представник позивача з'явився, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання 12.08.2014 представник відповідача з'явився, надав суду усні додаткові пояснення по справі та просив надати відстрочку у виплаті боргу та судового збору строком на 6 місяців.

В судовому засіданні 12.08.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі продажу брухту та відходів чорних матеріалів № 5511299 від 18.03.2013.

Відповідно до п. 1.1 Договору продавець зобов'язується продати та передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити промисловий брухт та відходи чорних металів згідно ДСТУ 4121-2002 у кількості 100 т (орієнтовно).

Згідно п. 2.4 Договору право власності на товар від продавця до покупця переходить з моменту прийняття товару покупцем, що оформлюється актами приймання металів чорних на території цехів та дільниць покупця, що зазначені в додатковій угоді.

Позивач зазначає що відповідно до актів приймання від 22.11.2013 № 15494, від 28.11.2013 № 15597, від 05.12.2013 № 15744, від 09.12.2013 № 15805 ним було передано металу на суму 51784,5 грн. Відповідачем сплачено 4903,10 грн.

25.04.2014 позивачем на адресу відповідача направлено претензію з вимогою про сплату боргу.

29.04.2014 позивачу від відповідача надійшов лист відповідно до якого відповідач гарантував провести оплату за поставлений металобрухт до 26.05.2014.

Проте як зазначає позивач оплату за поставлений металобрухт не сплачено.

Враховуючи наведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 46 881,40 грн. основного боргу, 1 781,49 грн. - інфляційної складової боргу, 235,05 грн. - 3% річних.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Частина 1 ст. 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 ст. 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Під час судового розгляду справи судом було встановлено, що зобов'язання щодо оплати заборгованості у розмірі 46881,40 грн. відповідач у встановлений Договором строк не виконав.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 46 881,40 обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача збитків від інфляції та 3% річних з простроченої суми, суд вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 781,49 грн. - збитків від інфляції та 235,05 грн. - 3% річних підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996 № 02-5/333 „Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України", господарський суд на підставі ст. 121 ГПК України має право за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання.

Застосовуючи заходи, передбачені статтею 121 ГПК України, господарські суди повинні мати на увазі таке.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Розстрочка означає виконання рішення частинами, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що значна заборгованість відповідача у справі, наявність інфляційних процесів та економічна ситуація в країни, призводить до утруднення виконання рішення суду, а тому, розстрочити виконання рішення суду.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85, 121 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2 Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрвторчормет" (02160, м. Київ, вул. Каунаська, 27, код ЄДРПОУ 00191483) на користь Комунального підприємства "Київпастранс" (04070, м. Київ, Набережне шосе, 2, код ЄДРПОУ 05511291) 46 881 ( сорок шість тисяч вісімсот вісімдесят одну) грн. 40 коп., основної заборгованості, 235 (двісті тридцять п'ять) грн.. 05 коп. - 3% річних, 1 781 (одну тисячу сімсот вісімдесят одну) грн.. 49 коп. - інфляційних втрат, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. - судового збору, розстрочивши виконання рішення наступним чином: до 29.09.2014 р.- 9 600 грн., до 29.10.2014 р. - 9600 грн., до 29.11.2014 - 9 600 грн., до 29.12.2014 - 9 600 грн., до 29.01.2015 - 9 600 грн., до 03.03.2015 - 2 724, 94 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.08.2014.

Суддя Л.В. Прокопенко