Ухвала суду № 40313845, 27.08.2014, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2014 року м. Чернівці\

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Чупікової В. В.

суддів Галичанського А.Д., Яремка В.В.

при секретарі Дзюбак М.В.

з участю відповідача ОСОБА_1 та його представників ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні власністю, шляхом визнання особи такою, що втратила право на користування житлом, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 15 липня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У травні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, в якому просила постановити рішення про усунення перешкоди в користуванні власністю шляхом визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування спірним будинком.

Посилалася на те, що 25 липня 2013 року придбала у ОСОБА_5 будинок по АДРЕСА_1 з належними до нього будівлями та спорудами.

У вказаному будинку відповідно до довідки ТОВ «ТД Укрресурс» зареєстрований ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Наголошувала на тому, що відповідно акту обстеження спірного будинку від 01.08.2013 року останній не придатний для проживання, а відповідач в будинку не проживав та не намагався туди вселитися.

Вважає, що внаслідок збереження за відповідачем реєстрації місця проживання в будинку, який йому не належить порушуються її права, як

№22ц-1263/2014 рік Головуючий у 1 інстанції Іщенко І.В.

Категорія 2/5 Доповідач Чупікова В.В.

власника та створюються перешкоди у відчуженні будинку.

Рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівці від 15 липня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_4 подано апеляційну скаргу, в якій вона просить рішення суду скасувати та постановити нове про задоволення позовних вимог.

Вважає, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Згідно із ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвалене у справі судове рішення в повній мірі відповідає.

В запереченні на апеляційну скаргу відповідач просить апеляційну скаргу, а відхилити рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

В судовому засіданні апеляційної інстанції відповідач та його представники наполягати, що відповідач ОСОБА_1 на законних підставах постійно проживає в спірному будинку, іншого житла не має. Факт його постійного проживання стверджується довідкою - випискою з домової книги.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном, способи захисту порушеного права визначені ч.2 ст.16 ЦК України або іншим способом, встановленим законом або договором.

Судом установлено, що згідно з договором купівлі-продажу від 25 липня 2013 року ОСОБА_4 придбала у ОСОБА_5 будинок по АДРЕСА_1 з належними до нього будівлями та спорудами (а.с.8-9).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом на підставі ст.ст.71, 72 ЖК України, якими врегульовано порядок користування жилими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду, а спірний будинок являється приватним житловим фондом, порядок користування яким визначено положеннями глави 6 ЖК України та нормами ЦК України та виходив з того, що про виселення відповідача чи позбавлення його права користування спірним житлом остання з позовом не зверталася.

У справі встановлено, що у спірному будинку з 08.07.1997 року та на час звернення до суду зареєстрований і постійно проживає син колишнього власника - ОСОБА_1, про що свідчить довідка - виписка з домової книги ТОВ « ТД Укрвторресурс», яка долучена позивачкою до позовної заяви. (а.с.6).

В акті від 01.08.2013 року, на який посилається апелянт, як на підставу своїх доводів, не містяться відомості щодо фактичного проживання чи не проживання відповідача у спірному будинку(а.с.5). Іншими доказами позивачка не спростувала відомості про проживання відповідача у спірному приміщенні.

Позивачка ОСОБА_4 зазначала, що реєстрація відповідача у її будинку перешкоджає їй відчужити цей будинок.

Статтею 7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі остаточного рішення суду про позбавлення права користування відповідача житловим приміщенням. З такою позовною вимогою відповідача позивачка не зверталася, а звернулася з позовною вимогою про визнання його таким, що втратив право користування житлом.

Відповідно до п.34, 35 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права приватної власності та інших речових прав» власник житла має право вимагати визнання тільки попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення(п.3 ч.1 ст.346 ЦК України) із зняттям останнього з реєстрації. Задовольняючи позов про захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням права власності, суд має право як заборонити відповідачу вчиняти певні дії так і зобов'язати відповідача усунути наслідки порушення права позивачів.

По справі встановлено, що відповідач ОСОБА_1 не тільки зареєстрований, але й постійно проживає в будинку АДРЕСА_1, проте позовних вимог про заборону йому вчиняти певні дії так і зобов'язання його усунути наслідки порушення права позивачкою не заявлялося.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що позивачка встановивши порушення свого права власності не обрала правильний та ефективний, визначений законом, спосіб захисту порушеного права.

А тому доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 15 липня 2014 року з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст.209, 218, 308 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 15 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, алеі може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з моменту проголошення.

Головуючий

Судді: