Постанова № 40312699, 21.08.2014, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2014 р.м. ХерсонСправа № 821/3186/1415 год. 01 хв.

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Рябчич А.М.,

за участю представника -

позивача - Напомящої О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні до Відділу державної виконавчої служби Комсомольського районного управління юстиції у м. Херсоні про визнання дій протиправними, скасування постанови про накладення штрафу,

встановив:

06 червня 2014 року Управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні звернулось до Комсомольського районного суду м. Херсона з позовом до Відділу Державної виконавчої служби Комсомольського районного управління юстиції у м. Херсоні, у якому просить -

- визнати дії державного виконавця протиправними;

- постанову від 21.05.2014 року ВП №41288284 про накладення штрафу у розмірі 680,00 грн. скасувати.

Ухвалою Комсомольського районного суду м. Херсона від 12.06.2014 року відкрито провадження в адміністративній справі №667/4622/14-а. Ухвалою від 25.07.2014 року адміністративну справу №667/4622/14-а передано до Херсонського окружного адміністративного суду для розгляду за підсудністю.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 13.08.2014 року справу прийнято до провадження суддею Дубровною В.А.

Свої вимоги позивач обґрунтовує неправомірними діями відповідача щодо застосування до УПФУ штрафу у розмірі 680,00 грн., оскільки вважає, що невиконання УПФУ рішення суду в частині виплати нарахованої надбавки до пенсії відбулось з поважних причин, а саме відсутністю фінансування з Державного бюджету України. Позивач також вказує на не дотримання державним виконавцем діючого законодавства щодо терміну притягнення УПФУ до відповідальності за невиконання рішення суду, оскільки вважає, що оскаржуване рішення прийнято державним виконавцем поза межами загального 6-місячного строку, встановленого Законом України "Про виконавче провадження" для вчинення державним виконавцем дій по примусовому виконанню рішення суду.

В судовому засіданні представник позивача підтримала адміністративний позов та просила задовольнити позовні вимоги.

Відповідач в судове засідання не прибув, заперечень на позов не надав, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить розписка про вручення ухвали суду.

Відповідно до ч.4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши представника позивача, дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши в сукупності надані докази, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що постановою державної виконавчої служби Комсомольського районного управління юстиції у м. Херсоні від 20.12.2013 року відкрито виконавче провадження №41288284 про примусове виконання виконавчого листа № 2114/2а-7606, виданого Комсомольським районним судом м. Херсона від 12.12.2013 року, яким зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 надбавки, передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" починаючи з 01.10.2010 р. по 31.03.2011 р. з урахуванням виплачених сум за рахунок коштів Державного бюджету України.

Вказаною постановою відповідач встановив Управлінню Пенсійного фонду України в м. Херсоні строк для добровільного виконання постанови суду в термін 7 днів з дня винесення постанови та попередив, що у разі ненадання ним документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Листом від 25.12.2013 року Управління пенсійного фонду України в місті Херсоні повідомило відділ Державної виконавчої служби Комсомольського районного управління юстиції у м. Херсоні про перерахування надбавки до пенсії згідно із статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в порядку, встановленому судовим рішенням, за період з 01.10.2010 по 31.03.2011 з урахуванням виплачених сум, доплату по перерахунку нараховано у сумі 153,69 грн. При цьому, УПФУ повідомило, що виконання рішення суду в частині виплати нарахованих сум неможливо у зв'язку з відсутністю фінансування.

21 травня 2014 року старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Комсомольського районного управління юстиції у м. Херсоні відповідно до ст. 11, 89 Закону України "Про виконавче провадження" за порушення вимог державного виконавця та невиконання рішення суду в строк, наданий державним виконавцем, було прийнято постанову про накладення штрафу у сумі 680,00 грн., яка є предметом оскарження в даній адміністративній справі.

Оцінюючи правомірність прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу, суд виходить з встановлених в ході розгляду справи фактичних обставин та їх узгодженості з діючими положеннями законодавства.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентується Законом України від 21.04.1999 року №606-ХІV "Про виконавче провадження" (далі - Закон України №606-ХІV).

Згідно зі ст.1 Закону України №606-ХІV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом.

Відповідно до ст. 11 Закону України №606-ХІV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом

Згідно приписів частин 1-2 ст. 75 Закону України №606-XIV після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 Закону України №606-XIV у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Таким чином, для прийняття рішення щодо застосування санкцій, передбачених ч.1 ст. 89 цього Закону державний виконавець повинен встановити два факти: по-перше, що судове рішення не виконано, по-друге, що рішення суду не виконано без поважних на то причин.

Судом встановлено, що одним із доводів позивача щодо протиправності дій державного виконавця при прийняті оскаржуваної постанови є, на думку УПФУ, поважність причини невиконання судового рішення, а саме неможливість провести виплату нарахованих сум, оскільки видатки, необхідні для виконання судових рішень згідно із статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", не передбачені бюджетною програмою, згідно з якою Пенсійному фонду України були виділені бюджетні асигнування у розмірах, визначених постановами Кабінету Міністрів України.

Суд не погоджується з вказаною позицією позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган, державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство).

Відсутність у державному бюджеті коштів не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання зазначеної виплати, яка прямо непередбачена законом і за рішенням суду.

Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину неможливості виплатити кошти за рішенням суду.

Крім цього, положеннями ст. 8 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок. Асигнування на виплату державних боргів може спричинити певні затримки у виконанні рішень з бюджету Уряду, але неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу №1. Державний орган влади не має права посилатися на брак коштів на виправдання неспроможності виконати судове рішення про повернення боргу. За певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою. Але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 права. Не можна, посилаючись на стверджуванні фінансові труднощі, яких зазнавала держава, перешкоджати заявникові отримати вигоду від ухваленого на його користь судового рішення. Відсутність бюджетних коштів не може виправдати таке упущення ("Іммобільяре Саффі" проти Італії" [GC], №22774/93, п. 74, ECHR 1999-V, "Бурдов проти Росії" (Заява №59498/00) від 07.05.2002, Войтенко проти України" (Заява №18966/02) від 29.06.2004 року).

Отже, відсутність у Пенсійного фонду України коштів для виплати особі присуджених сум пенсії не може бути визнано поважною причиною для невиконання рішення суду, оскільки такі дії спотворюють гарантоване Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий суд.

Суд також не приймає до уваги довід позивача про порушення відповідачем строків притягнення УПФУ до відповідальності у вигляді штрафу, оскільки Законом України №606-ХІV не встановлено строків накладення штрафів за невиконання рішення.

З огляду на викладене, суд вважає, що державний виконавець, приймаючи постанову про накладення штрафу, діяв на підставі та у межах повноважень, визначених приписами ст.89 Закону України №606-XIV.

Враховуючи вищевикладене суд вважає позовні вимоги управління Пенсійного фонду України у м. Херсоні необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 158 - 163, 167 КАС України, суд -

постановив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 26 серпня 2014 р.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 11.5