Рішення № 40312602, 21.08.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12269/14

21.08.14

За позовом Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Оболонського району м. Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайфун Трак Партнер»

про стягнення 1 600, 25 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: не з’явились

від відповідача: не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Оболонського району м. Києва (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайфун Трак Партнер» (далі-відповідач) про стягнення боргу в сумі 1 260,00 грн., інфляційних втрат у розмірі 86,94 грн., пені в сумі 253,31 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов’язань щодо оплати наданих послуг згідно договору №06-03-12 про надання послуг (виконання робіт) з поточного ремонту та утримання території прилеглих до місць розміщення рекламних конструкцій від 01.04.2012 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2014 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 14.07.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

У судовому засіданні 14.07.2014 р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та надав документи на виконання вимог ухвали суду для долучення до матеріалів справи.

Представники відповідача у судове засідання не з’явилися, причин неявки суду не повідомилі, проте був повідомлені про час та місце судового засідання належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення. Також вимог ухвали суду від 23.06.2014 р. представники відповідача не виконали.

Оскільки нез’явлення повноважних представників відповідача та неналежне виконання ними вимог суду перешкоджало об’єктивному розгляду справи, суд надійшов до висновку про необхідність відкладення розгляду даної справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2014 р. розгляд справи відкладено та призначено судове засідання на 21.08.2014 за участю представників сторін, яких повторно зобов’язано виконати вимоги ухвали суду від 23.06.2014 р. у невиконаній частині.

У судове засідання 21.08.2014 р., представники сторін не з’явилися, причин неявки суду не повідомили, проте були повідомлені про час та місце судового засідання, що підтверджується наявним в матеріалах справи розпискою позивача.

Суд відзначає, що відповідач також був повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, зокрема, ухвали суду від 23.06.2014 р. та від 14.07.2014 р. направлялись на зазначену у позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (станом на 23.06.2014 року) адресу: 03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 66-Б, проте конверт з ухвалою суду від 23.06.2014 р. повернувся до суду з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання», а ухвала суду від 14.07.2014р. або повідомлення про вручення поштового відправлення до суду не повернулись ( засвідчена копія реєстру поштової кореспонденції в матеріалах справи).

Так, згідно п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації – адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв’язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Приймаючи до уваги, що представники сторін були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що їх неявка у судове засідання не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 21.08.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тайфун Трак Партнер» та Комунальним підприємством по утриманню зелених насаджень Оболонського району м.Києва укладено договір № 06-03-12 про надання послуг (виконання робіт) з поточного ремонту та утримання територій прилеглих до місць розміщення рекламних конструкцій (надалі – Договір), умовами якого передбачено, що відповідач доручає позивачу і зобов’язується прийняти і оплатити надання послуг (виконання робіт) з поточного ремонту та утримання територій прилеглих до місць розміщення рекламних конструкцій відповідача, визначених згідно адресної програми (додаток № 1 до Договору № 06-03-12), а позивач зобов’язується на свій власний ризик надати послуги (виконати роботи), доручені йому відповідачем.

Згідно п.п 3.2 Договору, розмір щомісячної оплати за надані послуги (виконані роботи) на датц укладення цього догвору становить – 180,00 грн., в тому числі ПДВ – 20% - 30,00 грн.

Відповідно до п.п. 3.3. Договору, оплата за надані послуги (виконані роботи) здійснюється відповідачем щомісячно до 10 числа місяця, що настає за розрахунковим, у розмірі 100% вартості послуг, визначених п.п. 3.2 Договору, на підставі рахунку-фактури, виставленого позивачем.

Згідно п.п. 3.4 розрахунки за цим Договором здійснюються в безготівковій формі, в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача, вказаний в даному Договорі.

Підпунктом 5.4.3 Договору визначено, що за несвоєчасну або неповну оплату послуг згідно п.п. 3.3 Договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення, від суми належної до сплати.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 30.06.2012 року по 31.12.2012 року позивачем були надані послуги згідно умов Договору на загальну суму 1260,00 грн., а відповідачем прийняті надані послуги, що підтверджується актами виконаних робіт по наданню послуг № 30/6 від 30.06.2012 р., № 34/7 від 31.07.2012 р., № 34/8 від 31.08.2012 р., № 34/9 від 30.09.2012 р., № 33/10 від 31.10.2012 р., № 32/11 від 30.11.2012 р., № 31/12 від 31.12.2012 р. (копії в матеріалах справи).

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що договірні зобов’язання між сторонами припинені з 31.12.2012 року.

30.04.2014 р. позивачем на адресу відповідача направлялась претензія вих. № 362 від 30.04.2014 р., в якій позивач просить сплати заборгованість у сумі 1260,00 грн. на розрахунковий рахунок позивача, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення (копії в матеріалах справи).

Відповідач на вищезазначену претензію відповіді не надав.

В результаті невиконання зобов’язання за відповідачем утворилась заборгованість у сумі 1260,00 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов’язання щодо оплати наданих послуг, зокрема погашення заборгованості у розмірі 1260,00 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 253, 31 грн. – пені та 86,94 грн. - інфляційних втрат за період з 11.01.2013 р. по 06.06.2014 р.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови Договору, положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення 1260,00 грн. основної заборгованості.

Щодо позовних вимог про стягнення 253,31 грн. – пені та 86,94 грн. - інфляційних втрат за період з 11.01.2013 р. по 06.06.2014 р. за невиконання зобов’язань щодо оплати наданих послуг за Договором, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку пені та інфляційних втрат, суд встановив, що останнім було допущено помилку в розрахунку пені, оскільки пеню нараховано за період більше 6 місяців.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума пені у розмірі 93,14 грн. розрахованої за період з 11.01.2013 р. по 11.07.2013 р. з урахуванням розміру подвійної облікової ставки НБУ та інфляційні втрати у розмірі 86,94 грн. за період з 11.01.2013 р. по 06.06.2014 р.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення заборгованості у розмірі 1260,00 грн., інфляційних втрат у сумі 86,13 грн. та пені у сумі 93,14 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Оболонського району м. Києва задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайфун Трак Партнер» (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 66-Б, ідентифікаційний код - 33272201), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Оболонського району м. Києва (04073, м. Київ, Московський пр-т., буд. 26-А, ідентифікаційний код - 05416745) 1260 (одна тисяча двісті шістдесят) грн. 00 коп. – заборгованості, 86 (вісімдесят шість) грн. 94 коп. – інфляційних втрат, 93 (дев’яносто три) грн. 14 коп. – пені та 1 644 (одну тисячу шістсот сорок чотири) грн. 13 коп. - судового збору.

3. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 26.08.2014 р.

Суддя Бондарчук В.В.