Ухвала суду № 40310509, 04.08.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2014 року м. Київ К/9991/145/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Спеціалізованого монтажного підприємства по газифікації «СМПГ»

на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12.05.2011 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2011 р.

у справі №2а/2370/1832/11

за позовом Спеціалізованого монтажного підприємства по газифікації «СМПГ»

до Державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 12.05.2011 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2011 р., у задоволені позову Спеціалізованого монтажного підприємства по газифікації «СМПГ» (далі-позивач) до Державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області (далі-відповідач) відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій з підстав порушення судовими інстанціями норм матеріального права просить їх скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідач надав письмові заперечення на касаційну скаргу позивача, за змістом яких просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до ч.1 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини у справі.

Представниками податкового органу було проведено невиїзну перевірку позивача, щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Інтерагро-Форум» за період з 01.07.2009 р. по 31.12.2009 р.

За результатами перевірки складено акт від 20.09.2010 р. №261/23-010/21356830, згідно висновків якого встановлено порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 19 782, 00 грн. у тому числі за серпень 2009 р. на суму 6 151, 00 грн., за вересень 2009 р. на суму 524, 00 грн., за жовтень 2009 р. на суму 6 600, 00 грн., за грудень 2009 р. на суму 6 507, 00 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.09.2010 р. №0000622301/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на суму 29 673, 00 грн., у тому числі за основним платежем на суму 19 782, 00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 9 891, 00 грн.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку, за результатами якого скарга позивача залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Підставою для висновків податкового органу про порушення позивачем наведених законодавчих приписів стало те, що на думку відповідача, перевіркою виявлено розбіжності по позивачу з даними податкового обліку ПП «Інтерагро» з питань повноти та правомірності декларування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість. А саме, господарські операції щодо придбання товарів у контрагента не підтверджується стосовно врахування реального часу здійснення операцій.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 цього ж Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій; або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Правовий аналіз наведених нормативних положень дає підстави для висновку, що підставами для включення до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є наявність належним чином оформлених первинних документів, у той же час наявність таких документів дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.

Відповідні наслідки у податковому обліку платника податків створює не сам факт наявності первинних документів, як то - видаткових чи податкових накладних, договорів, актів прийому-передачі виконаних робіт, тощо, а фактична поставка товару або послуг.

У той же час, судами попередніх інстанцій встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази настання наслідків за укладеними між позивачем та його контрагентом правочинами, не підтверджено наявність поставок товарів за перевіряємий період, встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, основних фондів та відповідно не підтверджено факт використання товарів у власній господарській діяльності.

З огляду на викладене, висновок судів щодо відсутності фактів які б свідчили про реальне вчинення позивачем господарських операцій є обґрунтованим, відтак прийняте податкове повідомлення-рішення, щодо якого ставиться питання у даній справі, відповідає нормам чинного законодавства та не підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.3 ст.220№ КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованого монтажного підприємства по газифікації «СМПГ» залишити без задоволення.

2. Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12.05.2011 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2011 р. у справі №2а/2370/1832/11 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г.