Ухвала суду № 40310501, 04.08.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

04 серпня 2014 року м. Київ В/800/3508/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Донця О.Є.,

суддів: Калашнікової О.В.,

Кравцова О.В.,

Леонтович К.Г.,

Логвиненка А.О.,

перевіривши заяву представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 28.05.2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Державної фінансової інспекції в м. Києві, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Іс-Медікал», про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_4 звернувся до окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної фінансової інспекції в м. Києві, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Іс-Медікал», про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 24.09.2013 року позовні вимоги ОСОБА_4 було задоволено частково. Визнано протиправними дії Державної фінансової інспекції в м. Києві щодо складання акту від 20.05.2013 року № 09-30/1092 позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Іс-Медікал» за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року. Визнано протиправним та скасовано акт Державної фінансової інспекції в м. Києві від 20.05.2013 року № 09-30/1092 позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Іс-Медікал» за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2013 року апеляційні скарги Державної фінансової інспекції в м. Києві, Товариства з обмеженою відповідальністю «Іс-Медікал» було залишено без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 24.09.2013 року - без змін.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 28.05.2014 року касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в м. Києві, до якої приєдналось Товариство з обмеженою відповідальністю «Іс-Медікал» було задоволено. Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 24.09.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2013 року - скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

У заяві про перегляд Верховним Судом України зазначеної вище ухвали Вищого адміністративного суду України від 28.05.2014 року заявник порушує питання про її скасування, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Під неоднаковим застосуванням одних і тих самих норм матеріального права необхідно розуміти, зокрема: різне тлумачення змісту і сутності правових норм, на підставі якого зроблено висновок про різний зміст суб'єктивних прав і обов'язків учасників відповідних правовідносин, у тому числі про наявність та обсяг прав і/або обов'язків осіб, які беруть участь у справі; різне застосування правил конкуренції правових норм при вирішенні колізій між ними з урахуванням ієрархії цих правових норм, а також дії норм у часі, просторі та за колом осіб, тобто незастосування закону, який підлягав застосуванню; різне визначення предмета регулювання правових норм, зокрема застосування різних правових норм для регулювання одних і тих самих відносин або поширення дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосування цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках, тобто різне застосування закону, який не підлягав застосуванню; різне застосування правил аналогії права чи закону в подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Як доказ неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах заявником надано ухвали Вищого адміністративного суду України від 20.06.2013 року у справі № К/800/21990/13, від 31.03.2011 року у справі № К-49417/09 та від 19.06.2014 року у справі № К/800/24698/14.

При цьому, заявник у заяві не наводить норм матеріального права, які по-різному застосовані судом касаційної інстанції.

В постанові Верховного Суду України від 10.09.2013 року у справі № 21-237а13 за позовом ОСОБА_6 до Державної фінансової інспекції у Волинській області, головного контролера-ревізора відділу інспектування у сфері матеріального виробництва та послуг Інспекції Омельчук С.І. про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити дії, зокрема зазначено, що обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які підлягають оскарженню до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер.

При цьому, передбачено оскарження дій службової особи, які пов'язані з порушенням порядку проведення перевірки (ревізії), наприклад із порушенням трудового розпорядку такою особою під час проведення ревізії; дій, які полягають у перевищенні повноважень службовою особою щодо обмеження прав у можливості ознайомлення з результатами контрольного заходу, (ревізії); дій щодо проведення ревізії без установлених законом підстав та/або з порушенням чинного законодавства тощо.

Дії службової особи щодо включення до акта певних висновків не можуть бути предметом розгляду у суді.

Посилання на постанову Верховного Суду України від 10.09.20913 року є в постанові Вищого адміністративного суду України від 28.05.2014 року, вищезазначену правову позицію Верховного Суду України колегією суддів Вищого адміністративного суду України дотримано, оскільки в силу частини 1 статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Вивчивши заяву, дослідивши рішення, на які посилається заявник як на приклад неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, та виходячи з мети судового перегляду, колегія суддів не знаходить підстав, встановлених пунктом 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, для допуску справи до провадження у Верховному Суді України.

Керуючись статтями 237, 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Відмовити представнику ОСОБА_4 - ОСОБА_5 в допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4 до Державної фінансової інспекції в м. Києві, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Іс-Медікал», про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, в порядку перегляду по цій справі ухвали Вищого адміністративного суду України від 28.05.2014 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О.Є. Донець

О.В. Калашнікова

О.В. Кравцов

К.Г. Леонтович

А.О. Логвиненко