Постанова № 40308208, 27.08.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/3141/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Довгопол М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кулик - Куличок О.Л.,

представника позивача - Щурика О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

08 серпня 2014 року Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 1 679 грн 52 коп., посилаючись на те, що вказаний податковий борг виник в результаті несплати відповідачем авансових внесків за даним платежем за період з 01.02.2013 по 30.09.2013.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов.

Відповідач у судове засідання не з'явився. Конверт із повісткою про виклик до суду, направлений за зареєстрованим місцем проживання фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2), повернувся із відміткою поштової організації "за закінченням терміну зберігання". В силу положень частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що повістка вручена відповідачу належним чином.

За приписами частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

З огляду на викладене, суд вважав за можливе провести розгляд справи за відсутності відповідача, на підставі наявних матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) зареєстрована як фізична особа - підприємець 09.07.2008 виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 2 585 000 0000 013535 /а.с.6/

ФОП ОСОБА_2 взята на облік в Кременчуцькій ОДПІ 10.07.2008 за №21704, про що свідчить довідка податкового органу від 28.07.2014 № 132 /а.с.11/.

22.01.2012 відповідачем подано до Кременчуцької ОДПІ заяву № 1451 про застосування спрощеної системи оподаткування з 01.01.2012, в якій обрано ставку єдиного податку платників 2 групи, на підставі чого отримано свідоцтво платника єдиного податку серії НОМЕР_2 /а.с. 8 - 11/.

Згідно із пунктами 293.1, 293.2 статті 293 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (надалі - ПКУ) ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та у відсотках до доходу (відсоткові ставки). Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць:1) для першої групи платників єдиного податку - у межах від 1 до 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати; 2) для другої групи платників єдиного податку - у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Рішенням Кременчуцької міської ради від 17.01.2012 встановлено з 01.01.2012 ставки єдиного податку, зокрема, для другої групи платників єдиного податку в розмірі 20 відсотків розміру мінімального розміру заробітної плати /а.с.16-19/.

Пунктами 295.1 та 295.2 статті 295 ПКУ закріплено, що платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

Нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється органами державної податкової служби на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.

Із матеріалів справи вбачається, що місячний розмір авансового внеску єдиного податку для відповідача на підставі його заяви розраховано податковим органом у розмірі 229 грн 40 коп. у 2013 році.

Відповідачем не проводилася сплата вищевказаних авансових внесків у повному обсязі за період з 01.02.2013 по 30.09.2013, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 1 679 грн 52 коп.

Згідно витягу з АІС "Податковий блок" свідоцтво платника єдиного податку серії НОМЕР_2, виданого ФОП ОСОБА_2, анульовано 01.10.2013 /а.с.38/.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПКУ податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

З огляду на викладене, заборгованість відповідача зі сплати єдиного податку в розмірі 1 679 грн 52 коп., не погашена у встановлений ПКУ строк, набула статусу податкового боргу.

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п. 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

23.04.2013 позивачем виставлено відповідачу податкову вимогу №615-19/174, яка була надіслана на його адресу, проте повернута із відміткою відділення поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання" /а.с.6 (на звороті)/.

З огляду на приписи п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу податкова вимога №615 -19/174 від 23.04.2013 вважається врученою відповідачу.

Доказів оскарження податкової вимоги в адміністративному або судовому порядку до суду не надано.

Таким чином, за відповідачем рахується податковий борг з єдиного податку за період з 01.02.2013 по 30.09.2013 у розмірі 1 679 грн 52 коп., що підтверджується відомостями облікової картки /а.с.43/.

Відповідно до пункту 41.2. статті 41 Податкового кодексу України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

Згідно підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до пункту 87.11. статті 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов Кременчуцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області про стягнення податкового боргу із відповідача є обгрунтованим та підлягає задоволенню.

Згідно з частиною четвертою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу задовольнити.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 1 679 грн 52 коп (одна тисяча шістсот сімдесят дев'ять гривень п'ятдесят дві копійки) на р/р 31516970700008, код платежу 18050400, одержувач УК у м. Кременчуці /м.Кременчук/ 18050400, код одержувача 37965850, банк одержувача ГУДКС України в Полтавській області, МФО 831019.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 01 вересня 2014 року.

Суддя М.В. Довгопол