Рішення № 40307567, 17.07.2014, Рубіжанський міський суд Луганської області

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2014 Провадження №2/425/161/14

Справа №425/96/14-ц

місто Рубіжне Луганської області

Рубіжанський міський суд Луганської області, у складі:

головуючого - судді Коваленка Д.С.,

при секретарі - Томко Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні Рубіжанського міського суду Луганської області, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення дії, що порушує право, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Рубіжанського міського суду Луганської області із позовом до ОСОБА_2, яким після уточнення своїх вимог, просила зобов'язати відповідача припинити зберігання великовантажного автомобільного транспорту у вигляді сідельного тягача марки «MAN» (державний номер: НОМЕР_1) з напівпричепом, а також паливно-мастильні речовини на земельній ділянці, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Про місце, день та час розгляду справи по суті, сторони повідомлялись належним чином. У судове засідання 17 липня 2014 року для розгляду справи по суті позивач і відповідач не з'явились. Позивач подав заяву, якою просив розглянути справу без його участі та участі його представника, та зазначив, що у випадку неявки відповідача не заперечує проти розгляду справи у заочному порядку та ухвалення заочного рішення. При цьому зазначив, що порядок проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення йому відомий та зрозумілий, а додаткового їх роз'яснення судом не потребує. Відповідач та його представник причини неявки у судове засідання не повідомили, а правом на подачу заперечень у письмовому вигляді - не скористались.

У зв'язку з повторною неявкою в судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про проведення судових засідань 03 червня 2014 року та 17 липня 2014 року, у порядку частини п'ятої статті 76 ЦПК України (а.с.46,77), та від якого заяви про розгляд справи за його відсутністю не надходило і причини неявки ним не повідомлені, а позивач не заперечив проти вирішення справи у заочному порядку, розгляд справи здійснювався за відсутності позивача і відповідача, та виключно на підставі наявних у справі доказів (у заочному порядку), про що судом була постановлена ухвала без виходу до нарадчої кімнати, та у порядку частини п'ятої статті 209 ЦПК України занесена до журналу судового засідання. При цьому судом було враховано, що представник відповідача був належним чином повідомлений про проведення судового засідання 03 червня 2014 року, повідомляв про причини неявки (а.с.46), але вони були визнані судом не поважними, оскільки наявність причин, на які посилався представник відповідача, як на підставу для поважності причин неявки, не були підтверджені належним чином, а інших підстав, що унеможливлювали явку представника чи самого відповідача у судові засідання на 03 червня 2014 року та 17 липня 2014 року, судом не встановлено.

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, в силу положень частини другої статті 197 Цивільного процесуального кодексу України (надалі за текстом - ЦПК України) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У своєму позові позивач зазначила, що відповідач, який проживає у будинку на суміжній з її будинком земельній ділянці, зберігає там великовантажний автомобіль з напівпричепом, а також паливно-мастильні речовини, що порушує її право на належні, безпечні і здорові умови проживання, оскільки земельні ділянки на яких розташовані їх будинки знаходяться у житловій зоні, та не призначені для зберігання, ремонтування і заправки великовантажних транспортних засобів.

На основі всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження, кожного наявного у матеріалах справи доказу окремо, а також у їх сукупності, суд встановив наступні обставини:

ОСОБА_1 зареєстрована та проживає у власному житловому будинку АДРЕСА_2. При цьому, вказана земельна ділянка призначена для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд - присадибна ділянка (а.с.5-8,65,66).

Сусідом ОСОБА_1 являється ОСОБА_2, який зареєстрований та проживає у власному житловому будинку АДРЕСА_1, тобто на суміжній земельній ділянці, праворуч по відношенню до земельної ділянки ОСОБА_1. При цьому, вказана земельна ділянка теж являється садибною забудовою, тобто призначена для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд - присадибна ділянка (а.с.10,13,25,49,65,67).

ОСОБА_2, на праві власності, належить вантажний автомобіль (сідловий тягач) марки «MAN», реєстраційний номер: НОМЕР_1, а також на праві користування - напівпричіп (бортовий тентований) марки «HOFFMANN», реєстраційний номер: НОМЕР_2, які він використовує під час здійснення підприємницької діяльності з вантажного автомобільного транспорту (а.с.70-73).

ОСОБА_2, вказаний вантажний автомобіль з напівпричепом, зберігає безпосередньо на земельній ділянці, на якій розташований будинок АДРЕСА_1, в якому він проживає (а.с.2-3,9,10,88-92).

Із встановлених обставин вбачається, що між позивачем та відповідачем виникли цивільні правовідносини з приводу джерела підвищеної небезпеки, яким на думку позивача, порушується її немайнове право на безпечне для здоров`я довкілля.

Враховуючи визначені судом правовідносини, для вирішення спору суд застосовує такі норми матеріального права, виходячи при цьому з наступних мотивів:

Відповідно до положень статті 3 та частини першої статті 50 Конституції України, здоров`я людини визнається в Україні найвищою соціальною цінністю, гарантією якого є у тому числі право кожного на безпечне для здоров'я довкілля.

Згідно з положеннями частин перших статей 201, 269 та 270, а також частини четвертої статті 293 Цивільного кодексу України, право на безпечне для здоров'я довкілля, відноситься до особистих немайнових прав фізичної особи, яке належить їй від народження, та складовим елементом якого є право фізичної особи на належні, безпечні і здорові умови проживання.

При цьому вказаному праву, кореспондує обов'язок будь-якої фізичної та юридичної особи утримуватись від дій чи діяльності, якими таке право може бути порушене (частина друга і третя статті 273 Цивільного кодексу України).

Діяльність фізичної особи є багатоаспектною, але є такі її види, яким у державі приділяється особлива увага, та до здійснення якої висуваються певні вимоги, так звані межі, перевищення яких можуть створювати небезпеку для оточуючих, у тому числі й небезпеку для здоров'я людини.

Так, з огляду на положення частини першої статті 1187 Цивільного кодексу України, одним з видів такої діяльності є джерело підвищеної небезпеки, тобто діяльність, яка пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Виходячи з визначення понять «транспортний засіб», «автомобільний транспортний засіб», «автомобіль вантажний», «автомобільний перевізник», що надані у статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», діяльність відповідача щодо зберігання вантажного автомобіля (сідловий тягач) марки «MAN», реєстраційний номер: НОМЕР_1, та напівпричіпа (бортового тентованого) марки «HOFFMANN», реєстраційний номер: НОМЕР_2, підпадає під ознаки зазначеної діяльності.

Межі здійснення вказаної діяльності окреслені положеннями частини першої статті 34 та частиною другою статті 21 Закону України «Про автомобільний транспорт», через встановлення заборони автомобільному перевізнику, незалежно від того є він власником чи користувачем транспортного засобу, зберігати його у житлових зонах поза спеціально відведеними для цього майданчиками.

Така заборона пояснюється тим, що автомобільний транспортний засіб, у першу чергу, є джерелом шкідливих для здоров'я людини викидів, вплив яких на здоров`я людини держава намагається мінімізувати. Тому порушення вказаної заборони, зокрема зберігання будь-якого автомобільного транспортного засобу у житловій зоні (поза спеціально відведеного майданчика) автоматично призводить до виникнення небезпеки заподіяння шкоди здоров'ю людини.

Вимоги до зберігання вантажних автомобілів, як різновиду автомобільних транспортних засобів, є більш жорсткіші. Зокрема, нормативно-правовими положеннями «Державних санітарних правил планування і забудови населених пунктів», затверджених Наказом Міністерства охорони здоров`я України №173 від 19 червня 1996 року, у пункті 5.30. встановлено, що гаражі вантажних автомобілів (як різновид способу зберігання вантажного автомобільного транспорту) слід розміщувати у виробничій зоні. Отже, вантажні автомобільні транспортні засоби взагалі не можуть зберігатись у житловій зоні, незалежно від способу їх зберігання.

З огляду на визначення поняття «санітарні норми», «середовище життєдіяльності людини», «фактори середовища життєдіяльності», «шкідливий вплив на здоров'я людини», які надано у статті 1 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», використане судом нормативно-правове положення являється санітарною нормою, яка встановлює медичні вимоги безпеки щодо середовища життєдіяльності людини (зокрема за місцем її проживання), недотримання якої також створює небезпеку заподіяння шкоди здоров`ю людини. Тому зберігання вантажного автомобільного транспортного засобу на території житлової зони, навіть закритим способом (тобто у гаражі) теж створює небезпеку, яка загрожує здоров'ю людини.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 зберігає на земельній ділянці АДРЕСА_1 та призначена для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд) автомобільні транспортні засоби у вигляді сідельного тягача та напівпричіпа. При цьому, з огляду на цільове призначення вказаної земельної ділянки, вона розташована у житловій зоні та не може вважатись спеціально відведеним місцем зберігання зазначених автомобільних транспортних засобів.

Тому суд вважає доведеною ту обставину, що ОСОБА_2, здійснюючи вказану діяльність, створює небезпеку, що загрожує здоров'ю позивача, яка проживає на суміжній

земельній ділянці. І як наслідок, суд вважає доведеним факт порушення немайнового права позивача на належні, безпечні і здорові умови її проживання, як складової права на безпечне для здоров'я довкілля, а рівно і те, що вказане право порушується саме відповідачем.

При цьому судом встановлено, що за даними виконавчого комітету Рубіжанської міської ради Луганської області, на території міста Рубіжне існують спеціально відведені для зберігання великовантажних транспортних засобів автостоянки, зокрема: автостоянка по вулиці Миру, будинок 60; автостоянка по вулиці Миру, будинок 57 (а.с.79-85).

Статтею 27 Конституції України передбачено, що кожен має право захищати своє здоров'я від протиправних посягань. При цьому, частина перша статті 55 Конституції України гарантує захист прав людини судом.

Разом з цим, стаття 4 Цивільного процесуального кодексу України передбачає, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Так, положеннями статті 282 Цивільного кодексу України передбачено, що фізична особа має право вимагати усунення небезпеки, створеної внаслідок підприємницької або іншої діяльності, яка загрожує життю та здоров'ю. А положення частини третьої статті 16 цього ж кодексу, як один із способів захисту цивільного права, передбачають припинення дії, яка порушує право.

З огляду на те, що обраний позивачем спосіб захисту передбачений законом, та відповідає змісту його порушеного права, способу його порушення та наслідкам, що їх спричинило це порушення, позовні вимоги слід задовольнити, але частково.

Суд вважає, що позивач не довів факт зберігання відповідачем паливно-мастильних речовин на земельній ділянці, що розташована по вулиці Радянська у місті Рубіжне Луганської області, під його будинком АДРЕСА_1, а тому відповідача слід зобов'язати припинити зберігання на вказаній земельній ділянці тільки автомобільний транспорт у вигляді сідельного тягача марки «MAN» (реєстраційний номер: НОМЕР_1) та напівпричіп (бортовий тентований) марки «HOFFMANN» (реєстраційний номер: НОМЕР_2).

В решті позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

З огляду на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 243 (двісті сорок три) гривні 60 (шістдесят) копійок, які понесені позивачем по цій справі, суд вважає документально підтвердженими (а.с.1), вони підлягають стягненню на користь позивача, пропорційно до задоволеної частини вимог, тобто у розмірі 121 (сто двадцять одна) гривня 80 (вісімдесят) копійок.

Керуючись статтями 1-11,15,18,57-64,79,87,88,159-197,208,209,212-215,224-233 Цивільного процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення дії, яка порушує право, - задовольнити частково.

Зобов'язати ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1) припинити зберігання на земельній ділянці (яка розташована під та навколо будинку АДРЕСА_1, по вулиці Радянській у місті Рубіжне Луганської області, та призначена для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд) вантажний автомобільний транспорт у вигляді сідельного тягача марки «MAN» (реєстраційний номер: НОМЕР_1) та напівпричіп (бортовий тентований) марки «HOFFMANN» (реєстраційний номер: НОМЕР_2).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2) судовий збір у розмірі 121 (сто двадцять одна) гривня 80 (вісімдесят) копійок.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано позивачем, або після закінчення строку для подання письмової заяви про перегляд заочного рішення відповідачем, якщо таку заяву не було подано. У разі подання апеляційної скарги заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Апеляційним судом Луганської області. У разі подання заяви про перегляд заочного рішення, якщо його не скасовано, воно набирає законної сили після розгляду заяви Рубіжанським міським судом Луганської області.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Луганської області через Рубіжанський міський суд Луганської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Заочне рішення може бути переглянуто Рубіжанським міським судом Луганської області шляхом подання відповідачем заяви про перегляд заочного рішення до цього суду протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення.

Суддя - Д.С. Коваленко