Рішення № 40307421, 27.08.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/6606/2012

Провадження № 22-ц/779/1469/2014

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Максимчин Ю. Д.

Суддя-доповідач Горейко М.Д.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

Головуючої Горейко М.Д.

Суддів: Ясеновенко Л.В., Проскурніцького П.І.

Секретаря Драганчук У.М.

з участю апелянта ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19 березня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

23.04.2012 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що згідно кредитного договору №IFU00000000022 від 29.04.2004 року відповідач ОСОБА_2 отримав в позивача кредит у розмірі 6 600,92 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 19,08% річних на суму залишку заборгованості за кредитом та кінцевим терміном повернення кредиту 25.04.2006 року. Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором станом на 18.01.2012 року за ним наявна заборгованість в загальній сумі 54 204,73 долари США, що еквівалентно 433 095,79 грн., а саме: 7 000 доларів США - заборгованість за кредитом, 17 475,88 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 29 728,85 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором. Кредитний договір забезпечений іпотекою. Положеннями іпотечного договору передбачено право іпотекодержателя у випадку невиконання іпотекодавцем зобов'язань, а також в інших випадках, передбачених цим договором, задовольнити забезпечену вимогу шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

У зв'язку з наведеним позивач просив позов задовольнити.

Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19 березня 2013 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Вирішено в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №IFU00000000022 від 29.04.2004 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_2, в розмірі 54 204,73 долари США, з яких: заборгованість по кредиту - 7 000 доларів США, заборгованість по процентам - 17 475,88 доларів США, пеня - 29 728,85 доларів США, що підлягають сплаті з вартості предмета іпотеки, звернути стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки згідно договору іпотеки від 29.04.2004 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_2, нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського МНО ОСОБА_3, а саме: будинок загальною площею 34,70 кв.м, житловою площею 15,30 кв.м, та земельну ділянку, що розташовані в АДРЕСА_1, які належать ОСОБА_2, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, на праві власності, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на житловий будинок, виданим Вовчинецькою сільською радою на підставі рішення виконкому Вовчинецької сільської ради від 09.10.1997 року за №16, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладенням від імені іпотекодавця договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

В решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Зокрема апелянт зазначає, що рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03.05.2007 року, яке набрало законної сили 13.07.2007 року, договір іпотеки від 29.04.2004 року визнано недійсним. Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України вказана обставина не підлягає доказуванню. Таким чином, підстав для задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки в суду першої інстанції не було.

Крім того, апелянт вказує на пропущення позивачем строку позовної давності.

З наведених мотивів просить заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19 березня 2013 року скасувати.

У засіданні апеляційного суду апелянт доводи апеляційної скарги підтримав з наведених у ній мотивів.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та день розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. Причину неявки суду не повідомив.

З урахуванням положення ст. 305 ЦПК України колегія суддів ухвалила про розгляд справи за відсутності нез'явившогося представника позивача.

Заслухавши доповідача, пояснення апелянта, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Наведеним вимогам оскаржуване рішення суду не відповідає.

Задовольняючи позов ПАТ КБ «ПриватБанк» в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку з не виконанням відповідачем основного зобов'язання за кредитним договором, забезпеченого іпотекою, обґрунтованою є вимога позивача про звернення стягнення заборгованості на предмет іпотеки.

Колегія суддів з таким висновком суду не погоджується з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що згідно кредитного договору №IFU00000000022 від 29.04.2004 року (а.с. 11-12) ЗАТ КБ «ПриватБанк», в подальшому назву якого змінено на ПАТ КБ «ПриватБанк», надало ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 7000 доларів США, у тому числі 94 долари США на сплату страхових платежів, зі сплатою 1,59% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом та кінцевим терміном повернення кредиту 25.04.2006 року, а позичальник ОСОБА_2 зобов'язався щомісяця сплачувати банку кошти по поверненню кредиту, сплаті відсотків, комісії, винагороди.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 29.04.2004 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», в подальшому назву якого змінено на ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки (а.с. 14-15), відповідно до якого останній передав у іпотеку банку житловий будинок загальною площею 34,7 кв.м, житловою площею 15,3 кв.м, який знаходиться в АДРЕСА_1, та належить іпотекодавцю на праві власності, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на житловий будинок, виданим Вовчинецькою сільською радою на підставі рішення виконкому Вовчинецької сільської ради від 09.10.1997 року за №16, що зареєстроване Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризації 28.10.1997 року за №603/3, реєстраційний номер 5345350. У відповідності до ст. 6 Закону України «Про іпотеку» іпотека за цим договором поширюється на земельну ділянку площею 0,0315 га на якій розташований житловий будинок та яка належить іпотекодавцю на праві власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 02.11.1995 року Вовчинецькою сільською радою Івано-Франківської міської ради згідно договору дарування, посвідченого 22.10.1995 року приватним нотаріусом Івано-Франківського МНО ОСОБА_4 за реєстром №Д-478. Згідно п. 13 договору іпотеки сторони визначили, що вартість предмета іпотеки складає 77 405 грн., з яких вартість житлового будинку становить 62 130 грн. та вартість земельної ділянки відповідно 15 275 грн.

Судом першої інстанції також встановлено, що ОСОБА_2 свої зобов'язання за кредитним договором не виконує належним чином, внаслідок чого станом на 18.01.2012 року утворилася заборгованість відповідача перед банком в сумі 54 204,73 долари США, що еквівалентно 433 095,79 грн., а саме: 7 000 доларів США - заборгованість за кредитом, 17 475,88 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 29 728,85 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором. Наведене підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором №IFU00000000022 від 29.04.2004 року (а.с. 5-6).

В силу ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно положень ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03.05.2007 року (а.с. 33) договір іпотеки від 29.04.2004 року, зареєстрований за №2096, та укладений між КБ «ПриватБанк» в особі Івано-Франківської філії та ОСОБА_2, визнано недійсним. Вказане рішення набрало законної сили згідно ухвали Апеляційного суду Івано-Франківської області від 13.07.2007 року (а.с. 115).

Положеннями ч. 1 ст. 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та невірно дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, що в силу дії п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення. А тому заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19 березня 2013 року про звернення стягнення на предмет іпотеки підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення. По суті встановленого в апеляційній інстанції слід ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк».

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19 березня 2013 року скасувати, ухваливши нове рішення.

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуюча Горейко М.Д.

Судді: Ясеновенко Л.В.

Проскурніцький П.І.