Постанова № 40305723, 26.08.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2014 року 810/3995/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Повного товариства «Ломбард «Україна» до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Повне товариство «Ломбард «Україна» (далі – ПТ «Ломбард «Україна» або позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі – ДПІ в Обухівському районі або відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.03.2014 № 0000702209/510.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між ним та відповідачем укладено договір про визнання електронних документів. Керуючись умовами даного договору, позивачем було сформовано пакет документів, до складу якого входили податкова декларація з плати за землю за 2014 рік та додаток 1 до неї. Вказаний пакет документів 18 лютого 2014 року було направлено ДПІ в Обухівському районі засобами телекомунікаційного зв’язку в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису. Разом з цим, податкова декларація з плати за землю за 2014 рік та додаток 1 до неї з невідомих причин надійшли до податкового органу окремо та в різний час (18.02.2014 та 19.02.2014), що стало підставою для їх неприйняття по причині порушення цілісності, а саме, відсутності заявлених у пакеті пов’язаних документів. У зв’язку із зазначеним, 20.02.2014 позивачем було вдруге направлено вказаний пакет документів в електронному вигляді. Однак, документи знову надійшли окремо та в різний час.

Крім цього, 21.02.2014 позивачем на прохання податкового органу було втретє направлено в електронному вигляді пакет документів.

З огляду на зазначене позивач вважає, що оскільки, ним були вжиті усі залежні від нього дії, які спрямовані на своєчасне подання податкової звітності з плати за землю, твердження податкового органу про зворотнє є безпідставним.

Тому, на думку позивача, рішення відповідача про застосування штрафних санкцій за несвоєчасне подання ПТ «Ломбард «Україна» податкової декларації з плати за землю є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржуване рішення прийняте з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Представники сторін у судове засідання, призначене на 20.08.2014, не з’явились. Водночас, матеріали справи містять письмові клопотання сторін про розгляд справи за відсутності їх уповноважених представників.

З огляду на положення частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ПТ «Ломбард «Україна», ідентифікаційний код 30631919, місцезнаходження: 03186, м. Київ, Солом’янський район, б-р Чоколівський, буд. 19-А, зареєстроване як юридична особа 02.12.1999.

Як вбачається з матеріалів справи, 16 квітня 2013 року між платником податків - ПТ «Ломбард «Україна» та податковим органом - ДПІ в Обухівському районі укладено договір № 1 про визнання електронних документів, предметом якого є визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з податку на додану вартість та інших звітних податкових документів), поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу державної податкової служби засобами телекомунікаційного зв’язку або на електронних носіях, як оригіналу (а.с.21, 22).

05 березня 2014 року посадовою особою ДПІ в Обухівському районі проведено камеральну перевірку даних податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік ПТ «Ломбард «Україна».

За результатами перевірки складений акт від 05.03.2014 № 383/10-16-22-01/30631919 (надалі - Акт перевірки), яким встановлено несвоєчасне подання позивачем податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік (граничний термін подання – 20.02.2014; дата отримання – 21.02.2014).

На підставі Акта перевірки, відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, ДПІ в Обухівському районі прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.03.2014 № 0000702209/510, згідно з яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 170,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач скористався своїм правом оскаржити його у судовому порядку, звернувшись із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 47.1.1 пункту 47.1 статті 47 Податкового кодексу України, відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи.

У силу положень пунктів 286.2, 286.3 статті 286 Податкового кодексу України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

Відповідно до пунктів 1, 2 та 3 розділу ІІІ Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв’язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 № 233, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.04.2008 за № 320/15011 (надалі - Порядок), податкові документи в електронному вигляді можуть бути надіслані до органів ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку за звітні періоди у терміни, визначені законодавством для відповідних податкових документів у паперовій формі.

При відправленні електронних документів платник податків самостійно визначає кінцевий термін їх відправлення (враховуючи час на своєчасну доставку документів до органів ДПС у разі можливого пошкодження телекомунікаційного зв'язку або ненадходження першої квитанції).

Податкова звітність в електронному вигляді, отримана органами ДПС пізніше терміну, встановленого законодавством для податкової звітності, вважається поданою з порушенням терміну.

Після одержання від платника податків податкового документа в електронному вигляді органи ДПС проводять його розшифрування, перевірку ЕЦП, перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту) (п.7.3. Порядку).

Перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним (п. 7.4. Розділу ІІІ Порядку).

Підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. (п. 7.5.Розділу ІІІ Порядку).

Якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Датою та часом надання податкового документа в електронному вигляді до органів ДПС є дата та час, зафіксовані у першій квитанції (п.7.6, п.7.7 Розділу ІІІ Порядку).

Як вбачається із матеріалів справи, у лютому місяці 2014 року позивачем засобами телекомунікаційного зв'язку неодноразово направлялись контролюючому органу податкові документи.

Так, згідно квитанції № 1 та № 2 від 18.02.2014 до центрального та районного рівнів податкового органу доставлено додаток № 1 до податкової декларації позивача з плати за землю.

Водночас, як вбачається із змісту квитанції № 2 від 18.02.2014, документ не прийнято податковим органом у зв’язку з порушенням цілісності, а саме, відсутністю заявлених у пакеті пов’язаних документів (а.с.32).

Відповідно до квитанції № 1 від 19.02.2014 до центрального та районного рівнів податкового органу доставлено податкову декларацію позивача з плати за землю, яка, як вбачається зі змісту квитанції № 2 від 19.02.2014, не прийнята податковим органом у зв’язку з порушенням цілісності, а саме відсутністю заявлених у пакеті пов’язаних документів (а.с. 35, 36).

Матеріали справи містять також копію квитанції № 1 від 20.02.2014, відповідно до змісту якої до центрального та районного рівнів податкового органу в цей день доставлено електронний документ за № J0620101 - додаток 1 до податкової декларації з плати за землю - файл 10160030631919 J 0620 101100000003951220141016.XML.

Однак, в матеріалах справи відсутня копія квитанції № 2 на підтвердження прийняття до бази даних ДПС означеного документу або відмови у його прийнятті.

Разом з цим, судом встановлено, що відповідно до квитанції № 1 від 21.02.2014 (а.с. 54) до центрального та районного рівнів податкового органу в цей день доставлений електронний документ за № J0602003 – податковий розрахунок земельного податку - файл 10160030631919 J 0602 003100000003951220141016.XML який, як вбачається зі змісту квитанції № 2 від 21.02.2014, був прийнятий до бази даних ДПС (а.с.39).

А відтак, у суду не виникає сумніву, що податкова звітність позивача з плати за землю за 2014 рік цілісним пакетом доставлена до центрального та районного рівня Державної податкової служби України та прийнята до бази даних ДПС саме 21.02.2014.

Крім цього, як вбачається із матеріалів справи 20.02.2014 та 21.02.2014 позивачем були відправленні різні файли, а саме 20.02.2014 файл … J0620...XML, а 21.02.2014..J0602...XML.

Пунктом 49.11. статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання; у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

Згідно положень 49.12 статті 49 Податкового кодексу України, у разі отримання відмови контролюючого органу у прийнятті податкової декларації платник податків має право: подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання; оскаржити рішення контролюючого органу у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

У разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом (п.49.13 статті 49 Податкового кодексу України).

У матеріалах справи відсутні докази оскарження позивачем відмов контролюючого органу у прийнятті податкової декларації, оформлених квитанцією № 2 від 18.02.2014, квитанцією № 2 від 19.02.2014, а відтак, податкові документи щодо яких відмовлено у прийнятті, не можуть вважатися поданими 18.02.2014 або 19.02.2014.

Суду також не надано доказів прийняття до бази даних ДПС податкових документів, направлених позивачем до податкового органу 20.02.2014.

Водночас, матеріали справи містять квитанції №1 та № 2 від 21.02.2014, що підтверджують подання позивачем податкової декларації з плати за землю та її прийняття до бази даних ДПС як цілісного документа саме 21.02.2014.

В силу приписів п.8 Розділу ІІІ Порядку, якщо платник податків надіслав до органів ДПС кілька примірників одного податкового документа (у разі виправлення, неотримання першої квитанції тощо), то оригіналом вважається електронний документ, надісланий до органів ДПС останнім до закінчення граничного терміну встановленого законодавством для подання податкової звітності за умови, що його було сформовано правильно, прийнято до бази даних ДПС та платнику податків надійшла про це друга квитанція.

А відтак, суд дійшов висновків про порушення позивачем встановлених законодавством строків для подання податкової звітності з плати за землю.

Суд не приймає до уваги твердження позивача про своєчасне надіслання засобами телекомунікаційного зв’язку податкової декларації з плати за землю за 2014 рік та про збій у роботі автоматизованої системи на сервері Міністерства доходів і зборів України, оскільки на підтвердження вказаної обставини позивачем не надано суду належних доказів.

Згідно пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України, неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів належними та допустимими доказами правомірність свого рішення.

Водночас, докази подані позивачем, не підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог та були спростовані доводами відповідача.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є не обґрунтованими, а його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, а доказів понесення ним інших витрат, пов’язаних з розглядом справи суду не надано, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Водночас, відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

За подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору встановлена у розмірі 2 відсотків розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати (частина друга статті 4 Закону України «Про судовий збір»).

Із матеріалів справи вбачається, що розмір майнових вимог, заявлених позивачем, становить 170,00 грн., та, відповідно, 2 відсотки від них дорівнюють сумі 3,40 грн. А відтак, у даному випадку, розмір судового збору, що підлягає сплаті позивачем, обмежується 1,5 розмірами мінімальної заробітної плати, що станом на 1 січня становить суму 1218,00 грн.

Враховуючи наведене та ту обставину, що відповідно до квитанції від 09.07.2014 № ПН40218 позивачем сплачено частину судового збору у розмірі 182,70 грн., суд дійшов висновку, що решта суми судового збору у розмірі 1644,30 грн. підлягає стягненню з позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Стягнути з Повного товариства «Ломбард «Україна»(ідентифікаційний код 30631919) до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн. 30 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Постанову складено у повному обсязі та підписано – 26.08.2014