Ухвала суду № 40305566, 27.08.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

27 серпня 2014 р.м.ОдесаСправа № 1519/2а-818/11

Категорія: 10.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Роїк Д.Я.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Бітова А.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 07 лютого 2014 року у справі за заявою Відділу примусового виконання рішень Головного Управління юстиції в Одеській області про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення суду по адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси про зобов'язання нарахувати та виплатити, як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу у відповідності до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,

ВСТАНОВИВ :

У грудні 2013 року Відділ примусового виконання рішень Головного Управління юстиції в Одеській області звернувся до суду з заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання постанови від 28.02.2011 року Малиновського районного суду м. Одеси.

У своїй заяві Відділ примусового виконання рішень Головного Управління юстиції в Одеській області просить змінити зобов'язання відповідача по справі по виплаті пенсії на стягнення з нього невиплаченої суми в розмірі 1017,87 грн..

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 07 лютого 2014 року заяву задоволено. Змінено спосіб та порядок виконання судового рішення від 28.02.2011 року, на підставі якого 03.10.2013 р. Малиновським районним судом м. Одеси видано виконавчий лист № 2-а/1519/818/11 з зобов'язання Управління Пенсійного фонду України у Малиновському районі м. Одеси нарахувати та виплатити ОСОБА_2 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 07 серпня 2010 року по 07 лютого 2011 року, з відрахуванням отриманих позивачем сум, які були виплачені у цей період на стягнення з Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси на користь ОСОБА_2 боргу за перерахунком у розмірі 1017,87 грн..

Управлінням Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси на вказану ухвалу подано апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні заяви відмовити. Апелянт вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Згідно до ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що у жовтні 2013 року ОСОБА_2 звернулась до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області з заявою про примусове виконання виконавчого листа №2а/1519/818/11 від 03.10.2013 року, виданого Малиновським районним судом м. Одеси.

Державним виконавцем вказану заяву розглянуто та винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №40114749 від 09.10.2013 року.

Боржник вимоги виконавчого листа не виконав, надіславши пояснення про неможливість виконання останнього, у зв'язку із відсутністю коштів на рахунках Управління, тому як воно є бюджетною установою та фінансується за рахунок коштів бюджету міста та коштів Державного бюджету.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення заяви.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Задовольняючи заяву про зміну порядку та способу виконання, суд першої інстанції виходив з того, що виконання судового рішення від 28.02.2011 року можливе лише за умови встановлення або зміни порядку та способу виконання рішення суду. За наявністю певних обставин, що ускладнюють виконання рішення, суд першої інстанції застосував норми ст.. 36 Закону України «Про виконавче провадження», якої визначено, що державний виконавець за власною ініціативною чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Колегія суддів не погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Аналізуючи вимоги заяви Відділу примусового виконання рішень Головного Управління юстиції в Одеській області, вбачається, що останній просив змінити не спосіб виконання постанови суду, а фактично змінити судове рішення по суті позовних вимог, оскільки позовної вимоги про стягнення коштів не було предметом розгляду та дослідження адміністративного суду під час прийняття цієї постанови.

Тобто, задовольняючи вказану заяву про зміну способу виконання рішення, суд першої інстанції не врахував факту відмінності між позовною вимогою як обраним судом видом захисту порушених прав позивача від способу виконання судового рішення як одного з його заходів, чим змінив постанову суду по суті за відсутності на це процесуальних повноважень.

Відповідно до вимог ст. 263 Кодексу Адміністративного Судочинства України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутись до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження-із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Суд розглядає питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або сторони виконавчого провадження, що звернулись із поданням (заявою), та осіб, які беруть участь у справі, та у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Судова колегія зазначає, що зміна порядку виконання судового рішення не повинна змінювати суті резолютивної частини рішення, заявником же - державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Одеській області ставиться питання про зміну порядку виконання наведеного судового рішення шляхом стягнення конкретної суми пенсії, яка не значиться в постанові суду.

Крім того, суд не може перебирати на себе функцію органу, на якого законодавством покладено повноваження щодо нарахування та виплати пенсії, таким чином, оскільки заявники фактично просять змінити вищезазначену постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 28.02.2011 та викласти її резолютивну частину у іншій редакції, шляхом стягнення конкретної суми та зазначивши конкретну дату, з якої необхідно стягнути суму пенсії, судова колегія вважає, що такі вимоги не можуть бути задоволені.

Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції не правильними і такими, що не відповідають вимогам КАС України та приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси про те, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Позивач свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи і, крім того, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постановлене судове рішення на підставі вимог ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні вимог заявника.

Керуючись ст.ст. 195; 197; 199; 202; 205; 207; 254 КАС України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси задовольнити, ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 07 лютого 2014 року скасувати, постановити по справі нову Ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви Відділу примусового виконання рішень Головного Управління юстиції в Одеській області.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Головуючий: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян

Суддя: А.І. Бітов