Постанова № 40305534, 26.08.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 серпня 2014 року 10:18 № 826/10724/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фідленс-Україна» доКиївської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києвіпровизнання протиправними та скасування рішень,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фідленс-Україна» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (далі по тексту - відповідач-1) та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі по тексту - відповідач-2) про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації від 22.07.2014р. №100270001/2014/10148 та рішення про коригування митної вартості товару від 22.07.2014р. №100270001/2014/700095/2 та стягнення з Державного бюджету України надмірно сплачені грошові кошти в розмірі 40 729,31грн. на користь позивача перерахувавши їх на розрахунковий рахунок №26003052714216 Печерська Ф. ПАТ «ПриватБанк» м. Київ, МФО 300711.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані рішення прийняті неправомірно, а тому підлягають скасуванню.

Відповідач проти позову заперечив з тих підстав, що оскаржувані рішення прийняті правомірні.

В судовому засіданні 14.08.2014р. суд по справі перейшов в письмове провадження на підставі статті 128 КАС України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Фідленс-Україна" уклало з компанією Talura Trading LLP (Великобританія) зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу №1-BST від 18.05.2012р. (надалі-Контракт №1-BST), відповідно до якого позивачу в Україну здійснювалась поставка кормової добавки для виготовлення комбікормів для тварин, зокрема аміносполуки до складу якої входить кисневмісна функціональна група L-Лізин сульфат кормовий.

Відповідно до п. 1.1 Контракту №1-BST продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупцю товар в кількості, асортименті та за ціною відповідно до специфікацій, які є невід'ємною частиною даного контракту.

Згідно п. 2.2 Контракту №1-BST кількість та номенклатура товарів по кожній поставці погоджується в специфікаціях.

Пунктом п. 3.3 Контракту №1-BST визначено, що ціна та загальна вартість товару додатково визначені в специфікаціях до даного контракту.

Відповідно до п. 4.1 Контракту №1-BST товар постачається виробником на умовах діючих правил Інкотермс-2010 CIF Одеса, Україна. Строки поставки товару, обумовлюються сторонами в специфікаціях до даного контракту.

В той же час, п. 5.1 Контракту №1-BST передбачено, що оплата здійснюється шляхом перерахунку передплати на розрахунковий рахунок продавця, який зазначений в даному контракті у відповідності із сумами зазначеними в специфікаціях.

Так, при розмитненні товару позивачем подано до Київської регіональної митниці Міндоходів митну декларацію №100270001/2014/255312 від 22.07.2014 р.

При цьому, митна вартість товару була визначена із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Позивачем до вантажної митної декларації були додані документи, а саме: картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами №100/2012/0006858 від 23.04.2014р.; міжнародна автомобільна накладна (СМR) №0058 від 21.07.2014р.; міжнародна автомобільна накладна (СМR) №1118 від 21.07.2014р.; коносамент (Bill of Lading) №MSCUXJ620884 від 25.05.2014р.; прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 10.03.2014р.; рахунок - фактура (інвойс) № ЕРРЕN401LLТ016С від 14.05.2014р.; пакувальний лист б/н від 14.05.2014р.; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується №1 - ВSТ від 18.05.2012р.; доповнення додаткова угода №4 від 06.01.2014р. до зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу товарів №1 - ВSТ від 18.05.2012р.; специфікація №5 від 22.01.2014 р. до зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу товарів №1 - BSТ від 18.05.2012р.; ветеринарне свідоцтво форми Ф-1, Ф-2 (ввезення товарів) серії ДРД-00 № 306642 від 22.07.2014 р.; ветеринарне свідоцтво форми Ф-1, Ф-2 (ввезення товарів) серії ДРД-00 №306643 від 22.07.2014р.; сертифікат про проходження товару форми А №G46400001910225 від 22.05.2014р.; інші некласифіковані документи - реєстраційне посвідчення №АА-04112-04-13 від 12.03.2013р. з експертним висновком №517-К/06 від 27.02.2013р. та додатками до нього.

В той же час, Київською міжрегіональною митницею Міндоходів 22.07.2014р. прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №100270001/2014/700095/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації №100270001/2014/10148.

Коригування митної вартості товару відповідачем здійснено відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України у зв'язку з тим, що надані документи містять розбіжності: у заявлених відомостях, а саме згідно з пунктом п. 3.6 контракту від 18.05.2012 №1-В8Т «ціна включає вартість товару, упаковку, маркування і завантаження товару в транспортний засіб». Також на умовах СІF декларантом не надано страхові документи. Тому, відповідно до частини 3 статті 53 Кодексу, при митному оформленні вищезазначеного товару, декларанту запропоновано надати додаткові документи, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Вважаючи, що подані декларантом документи не дають змоги визначити митну вартість імпортованих товарів, шляхом електронного повідомлення посадовою особою митниці повідомлено товариство про необхідність надати додаткові документи.

Проте, як не заперечується представником позивача, підприємство відмовилось надати витребувані митницею документи на тій підставі, що вони не є обов'язковими документами на підтвердження митної вартості товару в розумінні ст. 53 МК України.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, товар було випущено у вільний обіг із забезпеченням сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Згідно ст. 49 МК України (далі - МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини 5 статті 54 Митного кодексу України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно з частиною шостою вказаної правової норми митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі, зокрема, неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у частині другій статті 53 цього Кодексу) та неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Зазначені в оспорюваному рішенні розбіжності в документах, на думку суду можуть вважатися відсутністю всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Згідно з ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості виходив з того, що подані документи містять розбіжності.

Таким чином, враховуючи те, що ТОВ "Фідленс-Україна" не виконано вимоги митниці щодо надання додаткових документів, суд приходить до висновку, що у відповідача 1 було достатньо підстав для прийняття Картки відмови №100270001/2014/10148 та винесення Рішення №100270001/2014/700095/2, як наслідок дані рішення є правомірними та такими, що винесенні з дотриманням норм чинного законодавства.

Позовна вимога щодо стягнення з Державного бюджету України надмірно сплачені грошові кошти в розмірі 40 729,31грн. на користь позивача перерахувавши їх на розрахунковий рахунок №26003052714216 Печерська Ф. ПАТ «ПриватБанк» м. Київ, МФО 300711, задоволенню не підлягає, оскільки є похідною вимогою від первинних.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб'єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно з частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 128, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Фідленс-Україна» відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фідленс-Україна» (код ЄДРПОУ 36426518, м. Київ, вул. Лінійна, 17) на користь Державного бюджету України (отримувач УДСКУ у Печерському районі, код 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, рахунок 31218206784007) решту суми судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 1 644,30грн. (одна тисяча шістсот сорок чотири гривні, 30коп.).

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлений 26.08.2014р.

Суддя В.В. Амельохін