Постанова № 40305480, 28.08.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2014 р. Справа №922/1698/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Кухар В.І.,

при секретарі Передрій Г.С.,

за участю представників:

позивача – не з’явився,

відповідача – не з’явився,

розглянувши у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Рокфор маркет" (вх№1774Х/2 від 03.07.2014р.), на рішення господарського суду Харківської області від 17.06.2014р. у справі №922/1698/14,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Укрюгторг", м. Одеса,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рокфор маркет", м. Харків,

про стягнення заборгованості в розмірі 59999,70 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.06.2014р. у справі №922/1698/14 (суддя Буракова А.М.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рокфор маркет" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Укрюгторг" заборгованість в розмірі 59999,70 грн. та судовий збір в розмірі 1827,00 грн. (т.1,а.с.137-141).

Відповідач, не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 17.06.2014р. у справі №922/1698/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог (т.1,а.с.148-150).

Апелянт вважає, що судом першої інстанції належним чином не досліджено того, що позивач не надав до матеріалів справи для підтвердження своїх позовних вимог звіт відповідача щодо фактично реалізованого товару протягом строку дії договору поставки продукції №1290513 від 29.05.2013р., як це передбачено п.6.2. вказаного договору.

Як зазначає апелянт, судом першої інстанції досліджено акт звіряння взаєморозрахунків, відповідно до якого суд встановив, що станом на 04.04.2014р. нереалізований товар на складі ТОВ "Рокфор маркет" відсутній. Однак, як стверджує апелянт, суд першої інстанції не звернув уваги, що вказаний акт містить надпис бухгалтера ТОВ "Рокфор маркет" про те, що дані акти є проміжними, оскільки звітність за квітень 2014р. в повному обсязі не здано та дані про залишки товару на складі не зведено.

Апелянт вважає, що надані позивачем докази не відповідають приписам частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", згідно якої первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов’язкові реквізити. На думку відповідача, акт звіряння взаємних розрахунків сторін, також не може вважатися належним доказом у справі, оскільки не є первинним документом бухгалтерського обліку в розумінні названого Закону та не може підтверджувати факт здійснення господарської операції. Таким чином, позивачем не надано суду доказів, що підтверджують реалізацію товару відповідачем в повному обсязі на суму 59999,70 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07.07.2014р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та розгляд скарги призначено на 21.08.2014р. (т.1,а.с.146-147).

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу (вх.№6823 від 20.08.2014р.), в якому просить рішення господарського суду Харківської області від 17.06.2014р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення (т.1,а.с.158-159).

Зокрема, відповідач вважає, що посилання апелянта на те, що факт здійснення сторонами по справі господарських операції не підтверджений належними первинними бухгалтерськими документами суперечать наявним в матеріалах справи доказам, на підставі яких судом першої інстанції достовірно встановлено факт здійснення поставок товару позивачем на адресу відповідача, здійснення часткової оплати та повернення товару останнім, а також факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем.

Відповідач вказує, що всі надані документи (договір поставки, товарно-транспортні та видаткові накладні, накладні на повернення товару, банківські виписки про часткову оплату товару відповідачем, акт звіряння взаєморозрахунків) складені належним чином та повністю відповідають вимогам діючого законодавства України, в тому числі Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Щодо посилань апелянта на те, що дані акту є проміжними, оскільки звітність за квітень 2014р. в повному обсязі не здана і дані про залишки товару на складі не зведено, на думку відповідача, не заслуговують уваги, оскільки протягом строку розгляду справи судом, відповідач не надав іншу інформацію щодо складських залишків товару, а також не надав жодних доказів наявності на складі нереалізованого товару.

Також, у відзиві на апеляційну скаргу позивач просить розглядати справу за наявними в ній матеріалами, без участі представника ТОВ "Торгова компанія "Укрюгторг".

У судове засідання Харківського апеляційного господарського суду 21.08.2014р. представник апелянта не з’явився, про причини неявки суд не сповістив, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення.

Враховуючи, що наявних в справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, зважаючи на належне повідомлення відповідача про час та місце засідання суду, та враховуючи, клопотання позивача розглядати справи без участі його представника, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за відсутності представників сторін у справі.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи учасників процесу, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 29.05.2013р. між ТОВ "Торгова компанія "Укрюгторг", м. Одеса (позивач) та ТОВ "Рокфор маркет", м. Харків (відповідач) укладено договір поставки продукції №1290513 (Договір) та Протокол узгодження розбіжностей від 29.05.2013р. до Договору поставки продукції (т.1,а.с.10-26).

Як вказує у позовній заяві позивач, у зв'язку із неналежним виконанням покладених на відповідача обов’язків за договором поставки продукції № 1290513 від 29.05.2013р., в частині повної та своєчасної оплати за отриманий товар перед ТОВ "ТК "Укрюгторг", останній звернувся до суду із позовом про стягнення суми основного боргу в розмірі 59 999,70 грн. та судового збору в розмірі 1827,00 грн. (т.1,а.с.4-6) (з урахуванням прийнятих ухвалою господарського суду Харківської області від 27.05.2014р. (т.1,а.с.129-130) уточнень до позовної заяви (т.1,а.с.114).

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.06.2014р. у справі №922/1698/14 позов задоволено повністю (т.1,а.с.137-141).

Приймаючи оскаржуване рішення господарський суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано жодних доказів, які б спростували наявність заборгованості перед позивачем, як і не надано контррозрахунку позовних вимог, через що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 59999,70 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Правова природа договору поставки визначена частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно частини 2 вищевказаної статті, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п.1.1. Договору позивач, зобов'язався постачати товари та/або продукцію, а відповідач зобов'язався приймати товар та оплачувати його.

Згідно пункту 2.1. Договору ціни на товар та його асортимент зазначаються в специфікації (Додаток №1 до Договору), що є невід'ємною частиною Договору та в накладних (товарно-транспортних накладних, видаткових накладних). Ціни вказуються в національній валюті України, включаючи ПДВ, вартість упаковки, маркування і доставки товару постачальником.

В пункті 4.7. Договору визначено, що зобов’язання постачальника (позивача у справі) вважатимуться виконаними належним чином, якщо: постачальник поставив товари в асортименті та у строки відповідно до поданого покупцем замовлення разом зі всією належно оформленою товаросупровідною документацією; постановлені товари є належної якості і відповідають всім санітарним, гігієнічним, технічним стандартам і правилам та іншим вимогам, встановленим чинними нормативно-правовими актами України.

На виконання умов договору позивач свої зобов'язання виконав належним чином, а саме поставив відповідачу товар на загальну суму 184085,00 грн., що підтверджується первинними документами, а саме, наявними у справі копіями видаткових накладних та товарно - транспортних накладних: №РС_0013519 від 22.11.2013р. на суму 8948,30 грн.; №РС_0013906 від 29.11.2013р. на суму 56620,32 грн.; №РС_0013900 від 29.11.2013р. на суму 22865,76 грн.; №РС_0013913 від 29.11.2013р. на суму 659,95 грн.; №РС_0014240 від 06.12.2013р. на суму 1145.95 грн.; №РС_0014234 від 06.12.2013р. на суму 9105,01 грн.; №РС_0014514 від 13.12.2013р. на суму 3893,98 грн.; №РС_0014753 від 20.12.2013р. на суму 16651,82 грн.; №РС_0014754 від 20.12.2013р. на суму 41745,10 грн.; №РС_0000010 від 10.01.2014р. на суму 6056,78 грн.; №РС_0000081 від 17.01.2014р. на суму 3731,90 грн.; №РС_0000202 від 01.02.2014р. на суму 3707,86 грн.; №РС_0000383 від 21.02.2014р. на суму 1194,05 грн.; №РС_0000384 від 21.02.2014 р. на суму 7758,22 грн. (т.1,а.с.27-54).

Наведені видаткові накладні та товарно-транспортні накладні підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін.

Також, як вбачається з матеріалів справи, 02.04.2014р. відповідачем здійснено часткове повернення поставленого товару на загальну суму 95294,67 грн., про що свідчать видаткові накладні (повернення) постачальнику: видаткова накладна (повернення) постачальнику №19893 від 02.04.2014р. на суму 16243,08 грн.; видаткова накладна (повернення) постачальнику №19895 від 02.04.2014р. на суму 4785,11 грн.; видаткова накладна (повернення) постачальнику №19898 від 02.04.2014р. на суму 1120,99 грн.; видаткова накладна (повернення) постачальнику №19900 від 02.04.2014р. на суму 13016,87 грн.; видаткова накладна (повернення) постачальнику №19901 від 02.04.2014р. на суму 3977,42 грн.; видаткова накладна (повернення) постачальнику №19890 від 02.04.2014р. на суму 659,95 грн.; видаткова накладна (повернення) постачальнику №19889 від 02.04.2014р. на суму 494,96грн.; видаткова накладна (повернення) постачальнику №19913 від 02.04.2014р. на суму 46165,27 грн.; видаткова накладна (повернення) постачальнику №19903 від 02.04.2014р. на суму 4022,93 грн.; видаткова накладна (повернення) постачальнику №19904 від 02.04.2014р. на суму 1499,08 грн.; Видаткова накладна (повернення) постачальнику №19906 від 02.04.2014р. на суму 486.00грн.; видаткова накладна (повернення) постачальнику №19907 від 02.04.2014р. на суму 891,00 грн.; видаткова накладна (повернення) постачальнику №19910 від 02.04.2014р. на суму 737,96 грн.; видаткова накладна (повернення) постачальнику №19911 від 02.04.2014р. на суму 1194,05 грн. (т.1,а.с.56-69).

Наведені видаткові накладні (повернення) постачальнику, також підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін.

Колегія суддів, дослідивши надані позивачем копії видаткових накладних, вважає, що вони повністю відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та містять обов'язкові реквізити первинних документів, зокрема: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис та прізвище, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Вказані накладні також містять посилання на договір поставки продукції №1290513 від 29.05.2013р.

Таким чином, постачальник (позивач у справі) з урахуванням повернутого товару поставив покупцеві (відповідачу у справі) товар на суму 88790,33 грн.

Зобов’язання з опати покупцем товару встановлено частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України відповідно до якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 6.1. Договору встановлено, що підставою для здійснення Покупцем оплати поставленого товару є повне (належне) виконання постачальником своїх зобов'язань за Договором, в т.ч. надання належним чином оформлених товаросупровідних документів.

Пунктом 6.2. Договору передбачено, що Покупець (ТОВ "Рокфор маркет") здійснює оплату за поставлений товар один раз у 21 (двадцять один) календарний день за фактично реалізований товар. Підставою для взаєморозрахунків є інформація щодо складських залишків товару (звіт щодо фактично реалізованого товару), яку Покупець (ТОВ "Рокфор маркет") надає Постачальнику (ТОВ ТК "У.Ю.Т.") в електронному вигляді один раз у 7 (сім) календарних днів.

Згідно наявного в матеріалах справи акту звіряння взаєморозрахунків між сторонами у справі, станом на 04.04.2014 р. нереалізований товар на складі ТОВ "Рокформ маркет" відсутній, а сума заборгованості відповідача перед позивачем за вже реалізований товар складає 111273,98 грн. (т.1, а.с.70-71).

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що 18.04.2014р. відповідачем здійснено часткову оплату товару на суму 3500,75 грн., 25.04.2014 року сплачено 13289,88 грн., 05.05.2014 року сплачено 12000,00 грн., про що свідчать банківські виписки, які містяться в матеріалах справи (т.1,а.с.115-118).

Таким чином, суд першої інстанції правомірно встановив, що відповідач товар отримав, однак оплату товару у відповідності з умовами договору не здійснив, у зв’язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем на загальну суму 59999,70 грн. Доказів погашення відповідної заборгованість відповідачем не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Отже, дослідивши всі належні докази, які мають відношення до даного спору, з урахуванням приписів ст.ст. 4-3, 32, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів дійшла висновку, що місцевим господарським судом законно та обґрунтовано прийнято рішення про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 59999,70грн. за отриманий ним товар, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт поставки позивачем товару та його отримання відповідачем, останній не надав доказів належного виконання взятих на себе зобов'язань щодо повної оплати поставленого товару або обґрунтованих заперечень проти позовних вимог.

Щодо посилань апелянта на те, що позивачем не надано суду доказів, що підтверджують реалізацію товару відповідачем в повному обсязі на суму 59999,70 грн. та на те, що складений акт взаєморозрахунків не є остаточним, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Таким чином, враховуючи приписи вищенаведеної норми, апелянт, стверджуючи, що докази на підтвердження реалізації товару на суму 59999,70 грн. позивачем не надані, повинен в свою чергу надати належні та допустимі докази супротивного, а саме докази того, що поставлений товар на суму 59999,70 грн. ще не реалізований.

Однак, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідні докази апелянтом не надані, а отже такі твердження не можуть бути підставою для скасування прийнятого судом першої інстанції у справі рішення.

З огляду на викладене, враховуючи, що доводи, викладені в апеляційний скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об’єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що рішення господарського суду Харківської області від 17.06.2014р. у справі №922/1698/14 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, керуючись ст.ст. 49, 99 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню відповідачу.

Керуючись ст.ст. 49, 91, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рокфор маркет" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 17.06.2014р. у справі №922/1698/14 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 26 серпня 2014 року.

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя В.І. Кухар