Постанова № 40305437, 27.08.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2014 р. Справа № 902/474/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Бригинець Л.М.

суддів Грязнов В.В. суддів Огороднік К.М.

при секретарі судового засідання Полюхович О.В.

розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff" на рішення господарського суду Вінницької області від 04.06.2014 р. у справі № 902/474/14 (суддя Маслій І.В. )

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Эффект" (м. Донецьк)

до Дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff" (м. Немирів Вінницької області)

про стягнення 177 865,05 грн. згідно договору від 31.10.2009р.

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився

відповідача - не з"явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 04.06.2014р. у справі №902/474/14 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Эффект" задоволено частково. Стягнуто з Дочірнього підприємства Українська горілчана компанія "Nemiroff" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Эффект" 163462,96 грн. – основного боргу; 2498,97 грн. – 3 % річних та 3319,24 грн. - судового збору. В частині стягнення 201,51 грн. – 3% річних та 11702,09 грн. - пені в позові відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Вінницької області від 04.06.2014р. у справі №902/474/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Скаржник зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції неповно з"ясував обставини, що мають значення для справи, а висновки суду, викладені у рішенні не відповідають дійсним обставинам справи.

Сторони правом на участь в судовому засіданні не скористались, хоча про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином. (Докази повідомлення долучені до матеріалів справи).

Оскільки явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась та додаткові докази судом не витребовувались, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно статті 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Дочірнє підприємство Українська горілчана компанія "Nemiroff" (компанія/відповідач) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Эффект" (дистриб’ютор/позивач) 31.10.2009р. уклали договір дистриб’юції № 31102009/ДП УГК/Д-04 від 31.10.2009 р. (далі - Договір).

Пунктом 2.3.4. Договору, передбачено, що Компанія (відповідач) зобов’язується вчасно здійснювати оплату послуг Дистриб’ютора (позивача) у вигляді бонусної винагороди в порядку й на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до умов Договору "Бонусна винагорода" - винагорода дистриб’ютора за надання послуг Компанії по поширенню та просуванню продукції компанії в каналах збуту.

Послуга вважається наданою і підлягає оплаті відповідачем лише після підписання сторонами Акту приймання-передачі послуг за формою передбаченою Додатком № 15 до Договору.

Згідно п. 3.4. та п. 3.12 Договору, вартістю послуг позивача є бонусна винагорода, що нараховується на підставі Акту приймання передачі послуг позивача, підписання якого сторонами здійснюється до 10 числа поточного місяця за попередній розрахунковий місяць. Оплата послуг позивача проводиться до 15 числа місяця, що слідує за місяцем, у якому позивачем були надані послуги, за умовами підписання Акту приймання-передачі послуг позивача і надання звітів передбачених договором.

Пунктом 3.5 Договору передбачено, що ціною послуг позивача є бонусна винагорода, розмір якої визначається відповідно до Додатку № 9 до договору на основі Бази для нарахування бонусної винагороди, вказаної в Додатку № 4 до Договору.

Позивачем та відповідачем 31.08.2013 підписано Акт приймання-передачі послуг за серпень 2013 року - на суму 216 882,71 грн.

За надані послуги відповідач розрахувався частково в сумі 53419,75 грн.

Часткова оплата послуг підтверджується довідкою, наданою позивачем, в якій зазначено, що станом на 25 березня 2014 року відповідачем проведено оплату за договором дистриб’юції № 31102009/ДП УГК/Д-04 від 31.10.2009 р. в сумі 53419,75 грн.

Позивач зазначав, що на день звернення з позовом заборгованість відповідача за надані позивачем послуги за серпень 2013 року становить суму 163462,96 грн.

Відповідно до ст.ст. 526, 525 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

З умов договору дистриб’юції № 31102009/ДП УГК/Д-04 від 31.10.2009 р. вбачається, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини щодо надання послуг.

Згідно ст. 901 ЦК України одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Надання позивачем послуг дистриб’юції підтверджуються актом приймання-передачі послуг за серпень 2013 року. Твердження відповідача щодо неналежного підписання акта приймання-передачі (без зазначення прізвища ім’я по-батькові підписанта та без зазначення посади підписанта) спростовуються матеріалами справи, оскільки крім актів приймання-передачі послуг залучені Звіти, передбачені п. 3.12 Договору, в яких зазначено прізвище ім’я по-батькові підписанта та зазначено посада підписанта.

Відповідно до умов Договору позивач надав відповідачу послуги, а відповідач прийняв послуги на загальну суму 216 882,71 грн., що підтверджується Актом приймання-передачі послуг за серпень 2013 року, Додатками № 9, № 10,, № 12-1, № 12-2, № 14-1, № 14-2 (а.с.34-40). Відповідач провів розрахунки частково на суму 53419,75 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою.

На день розгляду справи борг відповідача перед позивачем за надані послуги становив 163 462,96 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги у сумі 163462,96 грн. є обгрунтованими та підтвердженими належними доказами, а тому судом першої інстанції задоволені правомірно.

Щодо позовних вимог про стягнення 11702,09 грн. – пені та 2700,48 грн. 3% річних колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 3.12 Оплата послуг Дистриб’ютора проводиться до 15 числа місяця, що слідує за місяцем, у якому Дистриб’ютором були надані послуги, за умовами підписання Акту приймання-передачі послуг Дистриб’ютора і надання звітів передбачених договором.

Позивач при розрахунку 3% річних зазначав період з 01.09.2013 року по 20.03.2014 року, однак відповідно до вище зазначеного пункту договору оплата відповідачем мала проводитись до 15 числа місяця, наступного за місяцем в якому надавались послуги, а тому розрахунок 3% річних має здійснюватись з 16.09.2013 року.

Колегія суддів перевіривши правильність нарахування заявлених до стягнення 3% річних приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково в сумі 2498,97 грн. за період з 16.09.2013р. по 20.03.2014 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмової форми є нікчемним.

За таких обставин в частині стягнення 11702,09 грн. пені позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки у договорі дистриб’юції № 31102009/ДП УГК/Д-04 від 31.10.2009 р. не зазначено про забезпечення виконання зобов’язання пенею.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог на суму 163462,96 грн. - основного боргу та 2498,97 грн. - 3% річних; в решті позовних вимог судом першої інстанції відмовлено правомірно.

Згідно ст.ст. 32-34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку та виніс рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для її скасування чи зміни та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 04.06.2014 р. у справі № 902/474/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Бригинець Л.М.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Огороднік К.М.